Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Банди перешкоджали трудящим Києва займатись відбудовою господарства, дезорганізовували виробництво, перешкоджали встановленню зв'язків міста з іншими економічними районами країни.
Через активізацію куркульських банд на Київщині утруднилось постачання місту продовольства. Це примушувало знижувати норми видачі продуктів. Робітники одержували на день по 200 грамів хліба.
Постачання робітників і службовців промисловими товарами майже припинилось. Знецінювались паперові гроші. Нестримно росли ціни на промислові товари і продукти на ринку. Зокрема, з жовтня 1921 по квітень 1922 року вони зросли у 20 разів.
Тяжке продовольче становище, безробіття примушували робітників Києва займатися кустарництвом, а в ряді випадків залишати місто і йти на село.
Партійні організації Києва на боротьбу з бандитизмом мобілізовували комуністів і членів профспілок. Так, Київський губком направив у повіти 200 комуністів-політпрацівників. З комуністів і комсомольців формувались частини особливого призначення (ЧОП). Багато з них за героїзм, виявлений у боротьбі проти куркульських банд, відзначено Радянським урядом.
Великого значення в справі остаточного розгрому куркульсько-націоналістичного бандитизму набув судовий процес над членами ЦК української партії есерів, що проходив у травні 1921 року в Києві. На процесі були викриті мерзенні злочини запроданців буржуазії.
«Українські есери,- писала тоді газета „Киевский пролетарий",- відкрили імперіалістам дорогу на Радянську Україну, допомогли їм пограбувати Україну і Росію, допомогли світовій буржуазії блокувати Радянську республіку, руйнуючи її народне господарство. Хай сувора рука революційного правосуддя справедливо покарає злочинців, що продали робітничо-селянську Україну міжнародному капіталу!».
Трудящі Києва схвалили вирок суду над ворогами українського народу.
Завдяки спільним зусиллям робітників і селянської бідноти у 1921-1922 рр. на Київщині було знищено 93 куркульсько-націоналістичні банди, ліквідовано керівну націоналістичну організацію «Козачу Раду». В Києві викрили і знешкодили т. з. «Київську військову організацію», керовану петлюрівськими офіцерами. що планували реставрувати буржуазно-націоналістичну владу в місті, і контрреволюційну підпільну савінковську організацію «Союз защиты Родины».
Тяжке матеріальне становище і великі труднощі не могли зламати і не зламали духу киян, які відбудовували народне господарство. На зборах і мітингах, що відбувалися на фабриках і заводах, трудящі висловлювали свою впевненість, що 1921 рік буде роком перемоги над розрухою. Робітники одного з найбільших підприємств міста - заводу Гретера і Криванека - на своїх багатолюдних зборах прийняли резолюцію: «Ми, робітники заводу Гретер, заявляємо: Існування Робітничо-селянської влади більше трьох років довело всьому світові, що робітники і селяни, відчуваючи у всьому нужду і нестачу, змогли перемогти світову контрреволюцію із зброєю в руках. Тепер, коли військові фронти ліквідовані, ми всі, як один, робітники і селяни Радянської республіки, переможемо і на фронтах труда».
Велику роль у мобілізації трудящих відігравали профспілки. У своєму зверненні до членів профспілок Київський райком спілки металістів зазначав: «У всіх кінцях трудової республіки почалася героїчна і безприкладна боротьба з розрухою. Кожний свідомий пролетар повинен подумати, що він повинен зробити, щоб дійсно швидко відбудувати господарство».
Палко підтримали київські робітники у 1921 році гасло партії «Допомога Донбасу - допомога пролетарській республіці». На конференції завкомів Києва вони створили комісію «Допомоги Донбасу». У січні 1921 року в місті було проведено загальний «Місячник допомоги Донбасу». Трудящі міста брали участь у недільниках, надсилали на Донбас взуття, одяг, продукти. Залізничники Києва протягом 2-х тижнів працювали щоденно годину понаднормово, вносячи свій вклад у відбудову Донбасу. Сотні київських робітників-будівельників поїхали в Донбас допомагати відбудовувати шахти.
В результаті надзвичайних заходів, вжитих урядом, а також допомоги трудящих всієї країни Донбас уже в 1921 році дав понад 5 млн. т вугілля. Донецьке вугілля пішло і на київські підприємства.
Борючись за відбудову промислових підприємств і впорядкування міста, тру- ящі Києва палко відгукнулися на заклик Комуністичної партії і Радянського ряду допомогти голодуючому населенню Поволжя та інших районів країни, що потерпіли від неурожаю 1921 року. Робітники та службовці Києва щомісяця відраховували від 2 до 5 проц. свого заробітку, організовували добровільний збір пожертвувань. За 1921-1925 pp. по місту було зібрано 300 млрд. крб. Завдання гряду про відправку голодуючим 110 тис. пудів хліба було перевиконано - кияни відправили 130 тис. пудів. У Києві було розміщено 2000 дітей, надано роботу 2675 біженцям, що прибули сюди з Поволжя.
Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Сторінка 2 з 25
розгромленими партіями «незалежників», українських есерів та ін.- намагалися діяти і в Києві, влаштовували підпали, проводили ворожу агітацію.Банди перешкоджали трудящим Києва займатись відбудовою господарства, дезорганізовували виробництво, перешкоджали встановленню зв'язків міста з іншими економічними районами країни.
Через активізацію куркульських банд на Київщині утруднилось постачання місту продовольства. Це примушувало знижувати норми видачі продуктів. Робітники одержували на день по 200 грамів хліба.
Тяжке продовольче становище, безробіття примушували робітників Києва займатися кустарництвом, а в ряді випадків залишати місто і йти на село.
Партійні організації Києва на боротьбу з бандитизмом мобілізовували комуністів і членів профспілок. Так, Київський губком направив у повіти 200 комуністів-політпрацівників. З комуністів і комсомольців формувались частини особливого призначення (ЧОП). Багато з них за героїзм, виявлений у боротьбі проти куркульських банд, відзначено Радянським урядом.
Великого значення в справі остаточного розгрому куркульсько-націоналістичного бандитизму набув судовий процес над членами ЦК української партії есерів, що проходив у травні 1921 року в Києві. На процесі були викриті мерзенні злочини запроданців буржуазії.
«Українські есери,- писала тоді газета „Киевский пролетарий",- відкрили імперіалістам дорогу на Радянську Україну, допомогли їм пограбувати Україну і Росію, допомогли світовій буржуазії блокувати Радянську республіку, руйнуючи її народне господарство. Хай сувора рука революційного правосуддя справедливо покарає злочинців, що продали робітничо-селянську Україну міжнародному капіталу!».
Трудящі Києва схвалили вирок суду над ворогами українського народу.
Завдяки спільним зусиллям робітників і селянської бідноти у 1921-1922 рр. на Київщині було знищено 93 куркульсько-націоналістичні банди, ліквідовано керівну націоналістичну організацію «Козачу Раду». В Києві викрили і знешкодили т. з. «Київську військову організацію», керовану петлюрівськими офіцерами. що планували реставрувати буржуазно-націоналістичну владу в місті, і контрреволюційну підпільну савінковську організацію «Союз защиты Родины».
Тяжке матеріальне становище і великі труднощі не могли зламати і не зламали духу киян, які відбудовували народне господарство. На зборах і мітингах, що відбувалися на фабриках і заводах, трудящі висловлювали свою впевненість, що 1921 рік буде роком перемоги над розрухою. Робітники одного з найбільших підприємств міста - заводу Гретера і Криванека - на своїх багатолюдних зборах прийняли резолюцію: «Ми, робітники заводу Гретер, заявляємо: Існування Робітничо-селянської влади більше трьох років довело всьому світові, що робітники і селяни, відчуваючи у всьому нужду і нестачу, змогли перемогти світову контрреволюцію із зброєю в руках. Тепер, коли військові фронти ліквідовані, ми всі, як один, робітники і селяни Радянської республіки, переможемо і на фронтах труда».
Велику роль у мобілізації трудящих відігравали профспілки. У своєму зверненні до членів профспілок Київський райком спілки металістів зазначав: «У всіх кінцях трудової республіки почалася героїчна і безприкладна боротьба з розрухою. Кожний свідомий пролетар повинен подумати, що він повинен зробити, щоб дійсно швидко відбудувати господарство».
Палко підтримали київські робітники у 1921 році гасло партії «Допомога Донбасу - допомога пролетарській республіці». На конференції завкомів Києва вони створили комісію «Допомоги Донбасу». У січні 1921 року в місті було проведено загальний «Місячник допомоги Донбасу». Трудящі міста брали участь у недільниках, надсилали на Донбас взуття, одяг, продукти. Залізничники Києва протягом 2-х тижнів працювали щоденно годину понаднормово, вносячи свій вклад у відбудову Донбасу. Сотні київських робітників-будівельників поїхали в Донбас допомагати відбудовувати шахти.
В результаті надзвичайних заходів, вжитих урядом, а також допомоги трудящих всієї країни Донбас уже в 1921 році дав понад 5 млн. т вугілля. Донецьке вугілля пішло і на київські підприємства.
Борючись за відбудову промислових підприємств і впорядкування міста, тру- ящі Києва палко відгукнулися на заклик Комуністичної партії і Радянського ряду допомогти голодуючому населенню Поволжя та інших районів країни, що потерпіли від неурожаю 1921 року. Робітники та службовці Києва щомісяця відраховували від 2 до 5 проц. свого заробітку, організовували добровільний збір пожертвувань. За 1921-1925 pp. по місту було зібрано 300 млрд. крб. Завдання гряду про відправку голодуючим 110 тис. пудів хліба було перевиконано - кияни відправили 130 тис. пудів. У Києві було розміщено 2000 дітей, надано роботу 2675 біженцям, що прибули сюди з Поволжя.