Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
завоювань Ілліча». Пленум прийняв рішення, в якому закликав трудящих Києва до ще більшої згуртованості навколо Комуністичної партії. Було обрано 25 представників від партійної організації і робітників міста для участі в похороні Леніна.
Делегація київських трудящих прибула до Москви 26 січня. Об'єднавшись з іншими делегаціями від
Президія Київського губвиконкому і пленум міськради на спільному засіданні разом з партійними та громадськими організаціями Києва 27 січня 1924 року на прохання загальних зборів робітників Південноросійського заводу ухвалили перейменувати завод на «Ленінську кузню», а центральний район Києва - на Ленінський.
Відданість справі Леніна в ці дні виявилась в прагненні широких мас робітників вступити в ряди партії. Від робітників київських підприємств надійшли сотні заяв про прийом їх в РКП(б). Враховуючи масовість цього руху, Пленум ЦК РКП(б) прийняв постанову «Про прийом робітників від верстата в партію».
В ці дні до партії вступили 60 робітників заводу «Ленінська кузня». Серед них - слюсар А. І. Поліщук, депутат Київської міськради, пізніше двадцятип'ятитисячний учасник громадянської війни О. І. Курек; кращі виробничники М. Кемеровський, І. Діденко, А. Мірошниченко і багато інших. На заводі «Більшовик» 40 робітників подали заяви про вступ до РКП(б). Серед прийнятих до партії були ветерани і передовики виробництва М. Стрілковський, ливарник Г. Новак, слюсар Ф. Кілейник. Робітник І. Раєв, подаючи заяву, писав: «Я переконався, що немає іншої партії, яка так захищала б інтереси робітників і селян. Партія зробить сильним і нерозривним союз робітників і селян». Понад 150 робітників заводу «Арсенал» вступили тоді до партії.
За час ленінського призову до партії було прийнято 2551 робітника київських підприємств. Робітниче ядро в партійній організації Києва зросло з 74,3 до 82 процентів.
У 1924/25 році робітники Києва добилися вирішальних успіхів у боротьбі за відбудову промисловості, причому переважна більшість продукції припадала на Державні і кооперативні Підприємства. За один тільки рік (1924 по 1925) державна промисловість у Києві зросла на 20 проц., кооперативна - на 130 проц., а приватна - лише на 4,5 процента.
Випуск продукції у 1925 році на підприємствах міста наблизився, а на окремих заводах та фабриках і навіть трестах перевищив довоєнний рівень. Зокрема, продукція заводів «Металотресту» становила 105 проц. довоєнного рівня. На одному тільки заводі «Фізико-хімік» вироблялося продукції майже у дев'ять разів більше, ніж до революції. Завод «Більшовик» займав перше місце на Київщині як за кількістю, так і за якістю продукції. На 8 проц. перевищили рівень 1913 року підприємства харчової промисловості. ,
Поліпшення, організації, праці, на відбудованих підприємствах, ентузіазм, з яким працювали трудящі, сприяли систематичному підвищенню продуктивності праці. Велику роль у цьому відігравали комуністи. Цілеспрямована масово-політична робота партосередків, особистий приклад комуністів - усе це давало позитивні результати. Лише за останній рік відбудовного періоду продуктивність праці на заводі «Ленінська кузня» порівняно з попереднім роком зросла у 1,5-2 раза. На фабриці ім. К. Маркса вона за 1925 рік зросла на 20 проц. і стала вищою, ніж до революції.
Колективи 11 друкарень, об'єднаних у тресті «Київдрук», добилися також збільшення виробництва, підвищення продуктивності праці. З 1925 року розгорнулись роботи по переобладнанню 5 друкарень. Створюється поліграфічний комбінат. Продукція тресту вже у 1924 році вийшла за межі Києва і поширювалась по всій Україні.
Загальні успіхи у відбудові промисловості супроводились господарськими труднощами. Ще наприкінці 1923 року в країні виникло розходження між високими цінами на промислові товари і низькими - на сільськогосподарські продукти. Восени 1923 року почалась криза збуту, утворилась загроза скорочення промислового виробництва.
Троцькісти намагалися ще більше поглибити ці труднощі, щоб підірвати єдність партії, захопити керівництво в свої руки. Спроби троцькістів нав'язати партії дискусію натрапили на рішучий опір. Комуністи Києва підтримали боротьбу партії проти троцькізму. Збори активу Київської організації КП(б)У в листопаді 1924 року після доповіді члена ЦК КП(б)У М. О. Скрипника засудили спроби троцькістів відновити дискусію, висловили свою вірність ленінізму.
Трудящі Києва взяли найактивнішу участь у відбудові підприємств цукрової промисловості Київщини, яка на кінець відбудовного періоду давала близько третини союзного виробництва цукру.
Завдяки успішній відбудові економіки міста зростала чисельність його