Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Біла Церква

Біла Церква - місто обласного підпорядкування, залізнична станція; Розташована на річці Росі (басейн Дніпра), за 87 км на південь від Києва. іі На околиці міста проходить автомагістраль Київ-Одеса. Населення - 9 тис. чоловік.
Біла Церква - центр однойменного району, площа якого 1276 кв. км, населення 85,4 тис. чоловік (без міста). На території району - 1 селищна та 34 сільські Ради депутатів трудящих, яким підпорядковано 59 населених пунктів. В економіці району провідне місце належить сільському господарству. Тут - 39 колгоспів, 2 радгоспи, 1 птахофабрика, 5 науково-дослідних станцій і спеціалізованих господарств.
Основний напрям господарства - виробництво цукрових буряків, зерна, головним чином озимої пшениці. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У районі 10 промислових підприємств (без Білої Церкви). Провідне місце належить харчовій промисловості, яка дає 76 проц. всієї промислової продукції. Населення обслуговують 8 лікарень, протитуберкульозний диспансер, 3 медамбулаторії, епідеміологічно-санітарна станція, 15 пологових будинків, 52 медпункти; 64 загальноосвітні школи, в т. ч. 16 середніх, 2 школи робітничої молоді, 2 заочні середні школи; 33 клуби, 21 будинок культури, 53 бібліотеки, 57 стаціонарних кіноустановок, з них 11 широкоекранних.
На території сучасного міста досліджено курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та велике давньоруське городище з посадом.
Історичним попередником Білої Церкви було давньоруське місто Юр'єв, засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим на Росі, як фортеця для захисту Київської Русі від нападів кочовиків. Назва його походить від християнського імені Ярослава Мудрого - Юрій або Георгій, звідси в окремих джерелах - Георгев, Гюргев, Югрев, Юрев. У 1050 році Ярослав Мудрий побудував у Юр'єві єпіскопську Церкву, яку в народі ще з часу її заснування називали «білою церквою». Місто стало центром Юр'євської (Поросської) єпархії.
Юр'єв, тодішній південний форпост Київської Русі, зазнавав численних нападів половців та інших кочівників. Половці не раз руйнували його, зокрема в 1095 та 1103 роках. У 1103 році київський князь Святополк Ізяславович після вдалого походу на половців відбудував Юр'єв. Під час монголо-татарської навали в XIII ст. його знову зруйнували.
У 1311 році західноруські війська, очолювані князем Юрієм Слуцьким, розгромили в урочищі Ротку (околиця Юр'єва) великі сили татар, які втратили тут 8000 убитими. Ця подія поклала початок відродженню міста. Руїни білокам'яної юр'євської церкви дали нову назву місту-Біла Церква, яка вперше зустрічається 1331 року.
В 60-х роках XIV ст. Київщину, в т. ч. й Білу Церкву, захопило Литовське князівство, а після Люблінської унії - Польща. Щоб утвердитися на загарбаних землях і захиститися від нападів кримських татар, польсько-литовські магнати та місцеві феодали будували замки й різні укріплення. Один з таких замків спорудив у Білій Церкві на початку 50-х років XVI ст. київський воєвода С. Ф. Г. Пронський. Місто стає центром Білоцерківського староства, де перебував намісник київського воєводи.
Щоб прискорити заселення Білої Церкви, як важливого опорного пункту в боротьбі з татарами, король Польщі та великий князь Литовського князівства Сигізмунд II Август у 1555 році надав міщанам на 10 років ряд пільг: звільнив їх від податків, мит, замкових робіт тощо. В 1562 році пільги було продовжено ще на 5 років. З 1570 року Біла Церква стає власністю українського магната - київського воєводи В.-К. Острозького. В 1580 році польський король С. Баторій звільнив бояр і міщан Білої Церкви від всіляких податків «на вічні часи», за що городяни повинні були будувати й утримувати замок, нести польову варту. 1589 року міщани Білої Церкви одержали магдебурзьке право. Однак В.К. Острозький того ж року домігся від короля його скасування і став вимагати виконання феодальних повинностей. У відповідь білоцерківці повстали, захопили князівське майно, порох і зброю. За це вони були притягнуті до суду. Призвідців засуджено до страти. У придушенні цього повстацня брала участь шляхта всього Київського воєводства.
В кінці 1591 року запорізькі козаки разом з реєстровцями під проводом гетьмана К. Косинського знищили польський гарнізон у Білій Церкві і захопили у підстарости Курцевича-Булиги документи на право володіння містом та іншими маєтками. Звідси повстання поширилось на всю Київщину, Брацлавщину, Поділля й Волинь.
Населення Білої Церкви підтримало антифеодальне, селянсько-козацьке повстання під керівництвом С. Наливайка. Розгромивши загін польських військ на чолі з князем К. Ружинским, С. Наливайко 2 квітня 1596 року, підтриманий білоцерківськими міщанами, вступив у місто, але змушений був залишити його: з Волині наближалося велике польське військо, очолюване польним гетьманом С. Жолкевськмм.
На початку XVII ст. Біла Церква була досить значним поселенням. За люстрацією 1616 року тут налічувалося понад 600 дворів - 300 міщанських,


Біла Церква