Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Біла Церква

Сторінка 5 з 16
прокламації із закликом до трудящих чинити опір під час мобілізації до армії і влаштувати демонстрацію. Поліція не змогла натрапити на слід тих, хто розповсюджував прокламації.
1905 рік позначився піднесенням революційного руху. На знак протесту проти «Кривавої неділі»
застрайкували робітники заводу Менцеля, будівельники, друкарі, кравці, шевці, прикажчики, гімназисти. Діями страйкарів керували соціал-демократи. «В містечку є багато осіб, які належать до соціал-демократичної партії»,- повідомляв 8 лютого своє начальство білоцерківський пристав. Від імені РСДРП трудящі закликалися до бойових сходок, демонстрацій і страйків. 14 березня застрайкували майстрові й робітники на махорковій фабриці Грановського і Колодного. 17-18 квітня Білоцерківська група РСДРП розповсюдила прокламації з закликом до святкування 1 Травня, організації загального страйку й виходу на вулиці зі зброєю в руках. Трудящі зібралися на Чортовому острові за містом, співали революційних пісень.
З обуренням зустріли трудящі царський маніфест 17 жовтня. 18 жовтня відбулася велика демонстрація, в якій взяло участь близько 2 тис. чоловік. Майоріли червоні прапори, лунали вигуки: «Геть самодержавство!», «Геть Миколашку-кровопивцю!».
У грудні велике занепокоєння поліції викликали дії писаря 14-го флотського екіпажу, селянина з білоцерківського передмістя Олександрії Г. Ф. Кандиби. 23-річний моряк спершу писав листи до селян Олександрії, закликаючи повставати на боротьбу, а приїхавши у відпустку, став розповсюджувати в місті і навколишніх селах нелегальну літературу. 31 січня 1906 року Г. Ф. Кандибу заарештували і під посиленою охороною відправили до Васильківської тюрми.
В лютому 1907 року поліція виявила рукописний наказ групи селян Білої Церкви до члена Державної думи. «Мета і прагнення наказу,- доповідав повітовий справник київському губернаторові,- спрямовані на скинення існуючого ладу й порядку». Автори наказу були заарештовані. Навесні 1907 року в навколишніх селах поширився селянський рух. Палали панські економії і фільварки. 1 травня згоріла економія графині Браницької у Білій Церкві. 9 травня газета «Киевская мысль» писала, що це був наслідок селянської політики «викурювайня панів із гнізд».

В травні 1912 року в Білій Церкві з'явилися перші примірники «Правды». Розповсюджував їх гурток «правдистів», який очолював робітник заводу Менцеля П. П. Сломчинський. Підпільники несли в маси полум'яні слова революційної правди. Особливо активізувалася діяльність підпільників у Першотравневі дні. 20 і ЗО квітня 1912 року в різних частинах міста були розкидані листівки, видруковані в Білій Церкві. В них робітники закликалися на святкування 1 Травня, до повалення монархічного ладу. В 1914 році провокатор видав поліції відважних підпільників.
Стан культури в місті яскраво відбивав політику самодержавства щодо трудящих. Навчальні та культурно-освітні заклади створювались, насамперед, в інтересах привілейованої частини населення. В 1847 році відкрили гімназію. 1872 року її перетворено в реальне училище, а в 1890-му знову в гімназію. Висока плата за навчання й різні соціальні обмеження закривали до неї двері дітям трудящих. Для них на кінець XIX ст. існували двокласна народна міністерська школа, єврейське казенне двокласне міністерське училище, однокласна і 3 церковнопарафіяльні школи. Всі ці заклади не давали права вступу до гімназії і могли охопити лише 10-11 проц. дітей міста. Зате тут діяли аж 22 релігійні заклади: православні церкви, римсько-католицький костьол, єврейські молитовні будинки, лютеранська кірха тощо.
В 1886 році у місті почав виходити журнал ліберально-демократичного напряму «Белоцерковец» (видавець І. Петриковський), але світ побачив лише один випуск. Книги були доступними для незначної частини населення. 1895 року відкрито 5 книжкових крамничок і при них платні читальні. Існувало 2 безплатні бібліотеки - при поштово-телеграфній конторі (300 книжок) та при попечительстві народної тверезості (200 книжок). Масових культурно-освітніх закладів у місті не було. Привілейовані групи населення мали свої клуби -офіцерське зібрання, комерційний клуб, дворянське зібрання.

Протягом довгого часу медичне обслуговування населення здійснювалося єдиним закладом - лікарнею на 54 ліжка, відкритою 1795 року Браницькою. В 1886 році побудовано єврейську лікарню на 24 ліжка. Браницька берегла свої землі для більш прибуткових справ, а під забудову лікарні виділила найбрудніший район у Білій Церкві - біля болота. Як писалося в одному з лікарських звітів, важко було знайти в містечку місце, таке брудне й занедбане. Харчувалися хворі коштом приватних пожертвувань. У 1900 році медичне обслуговування здійснювали 16 лікарів, 11 фельдшерів і 4 повитухи.


Біла Церква