Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Населення сплачувало на користь старости подимну подать та інші побори в розмірі 34 злотих 23 грошів.
Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Ісайки були визволені з-під влади шляхетської Польщі і ввійшли до Корсунського полку. Після Андрусівського перемир'я 1667 року село знову загарбала Польща. Місцеве населення брало активну участь у визвольній боротьбі на Правобережній Україні під проводом С. Палія. Тут було скасовано польське судочинство і відновлено козацький суд. Після Прутського миру 1711 року село залишилося за Польщею. Посилився соціальний і національній гніт. За люстрацією 1763 року, з 151 двору 147 були підданими богуславського старости і сплачували на його користь чинш, косове, житній осип, ставкове та інші платежі на суму 6974 злотих.
В 1777 році польський король Станіслав Понятовський подарував Ісайки племінникові С. Понятовськрму. Феодальний тягар збільшився. За люстрацією 1789 року, 155 дворів виконували панщини 1332 піші дні і 88 тяглих, а також сплачували чинш та інші платежі на суму 9025 злотих. У селі тоді діяли млин і винокурня. Населення Ісайок продовжувало виступати проти польської шляхти. Ця боротьба особливо активізувалася під час Коліївщини. У 1768 році тут із своїми загонами пройшов М. Залізняк.
В 1793 році Ісайки у складі Правобережної України возз'єдналися з Росією. Князь С. Понятовський у 1799 році продав село разом з усім Богуславським ключем графу К. Браницькому. Згідно з купчим актом, останньому переходили у вотчинне володіння всі залежні жителі Ісайок - тяглові і піші селяни, городники та втікачі з правом відшукувати їх. Власнику передавалося право збирати чинш і примушувати селян відробляти на його користь панщину та інші повинності. В 40-х роках панщина тут становила 3 дні на тиждень.
Селяни Ісайок боролися проти своїх гнобителів. У 30-х роках XIX ст. вони подали скаргу до Богуславського повітового суду і Київської палати цивільного суду з проханням звільнити їх від'кріпацтва. Під час Київської козаччини 1855 року ісайківці примусили священика записати їх у козаки, сподіваючись визволитися від ненависної кріпосної залежності.
Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян про землю. Викупні платежі селянам Ісайок були визначені в сумі 2859 крб. 40 коп. на рік. Враховуючи високі проценти, які вони повинні були сплачувати протягом 49 років, земля фактично ійала їм коштувати 140125 крб. 30 коп., тобто втричі дорожче її ринкової вартості. У 1864 році ісайківці подали скаргу міністру внутрішніх справ, в якій писали, що поміщик виділив їм неродючі землі, і просили дозволу переселитися в інші місця.
В 1869 році граф Браницький продав частину Ісайківського маєтку департаменту уділів. Суперечка між селянами Ісайок і Браницьким не припинилася. У 1875 році селяни знову поскаржилися на поміщика, який заборонив їм косити Сіно в лісі, хоча таке право було надано їм Канівським повітовим мировим з'їздом на 15 років. Не випадково пристав Канівського повіту у 1908 році назвав село революційним гніздом. Скарги на Браницького подавалися селянами Ісайок і в наступні роки, та всі лишалися без наслідків.
У післяреформений період відбувався процес класового розшарування селянства. В 1912 році в Ісайках налічувалося 903 селянські двори, яким належало 2373 десятини землі. З них 581 двір (64,3 проц.) був малоземельним, в т. ч. 154 двори мали менше десятини землі. На фоні селянського малоземелля виділялися 10 господарств, яким належало по 8-10 десятин, і 3 господарства, що мали понад 10 десятин кожне. Через малоземелля більшість селян змушена була йти на заробітки в сусідні економії, до місцевих куркулів, а також в Херсонську і Катеринославську губернії. Праця на шахтах і рудниках та спілкування з революційними робітниками підвищували політичну свідомість селян, залучали їх до революційної боротьби.
Населення Ісайок брало активну участь у революційних подіях 1905-1907 pp. В селі пройшла хвиля страйків сезонних робітників, які працювали в економіях департаменту уділів. Це були великі капіталістичні господарства, де вирощували головним чином цукрові буряки. 19 травня 1905 року застрайкували селяни на фермі № 6 удільного відомства, вимагаючи підвищення денної заробітної плати для жінок з 25 до 50 коп., а для
Ісайки
Сторінка 1 з 4
Ісайки - село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Реп'яшки (притока Росі), за 8 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Богуслав. Зв'язане з Києвом, Богуславом та іншими населеними пунктами автобусним сполученням. Населення 2103 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Яцюки.
Місцевість, де розташовані Ісайки, засолена Здавна. Біля с. Яцюків виявлено городище часів Київської Русі. Перші Згадки про Ісайки в історичних джерелах Належать до 1579 року. В цей час Село перебувало під владою шляхетської Польщі. Як видно з люстрації 1622 року, воно було володінням польського короля і входило до складу Богуславського староства. В 1631 році тут налічувалося 12 дворів і 2 млини.
Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Ісайки були визволені з-під влади шляхетської Польщі і ввійшли до Корсунського полку. Після Андрусівського перемир'я 1667 року село знову загарбала Польща. Місцеве населення брало активну участь у визвольній боротьбі на Правобережній Україні під проводом С. Палія. Тут було скасовано польське судочинство і відновлено козацький суд. Після Прутського миру 1711 року село залишилося за Польщею. Посилився соціальний і національній гніт. За люстрацією 1763 року, з 151 двору 147 були підданими богуславського старости і сплачували на його користь чинш, косове, житній осип, ставкове та інші платежі на суму 6974 злотих.
В 1777 році польський король Станіслав Понятовський подарував Ісайки племінникові С. Понятовськрму. Феодальний тягар збільшився. За люстрацією 1789 року, 155 дворів виконували панщини 1332 піші дні і 88 тяглих, а також сплачували чинш та інші платежі на суму 9025 злотих. У селі тоді діяли млин і винокурня. Населення Ісайок продовжувало виступати проти польської шляхти. Ця боротьба особливо активізувалася під час Коліївщини. У 1768 році тут із своїми загонами пройшов М. Залізняк.
В 1793 році Ісайки у складі Правобережної України возз'єдналися з Росією. Князь С. Понятовський у 1799 році продав село разом з усім Богуславським ключем графу К. Браницькому. Згідно з купчим актом, останньому переходили у вотчинне володіння всі залежні жителі Ісайок - тяглові і піші селяни, городники та втікачі з правом відшукувати їх. Власнику передавалося право збирати чинш і примушувати селян відробляти на його користь панщину та інші повинності. В 40-х роках панщина тут становила 3 дні на тиждень.
Селяни Ісайок боролися проти своїх гнобителів. У 30-х роках XIX ст. вони подали скаргу до Богуславського повітового суду і Київської палати цивільного суду з проханням звільнити їх від'кріпацтва. Під час Київської козаччини 1855 року ісайківці примусили священика записати їх у козаки, сподіваючись визволитися від ненависної кріпосної залежності.
Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян про землю. Викупні платежі селянам Ісайок були визначені в сумі 2859 крб. 40 коп. на рік. Враховуючи високі проценти, які вони повинні були сплачувати протягом 49 років, земля фактично ійала їм коштувати 140125 крб. 30 коп., тобто втричі дорожче її ринкової вартості. У 1864 році ісайківці подали скаргу міністру внутрішніх справ, в якій писали, що поміщик виділив їм неродючі землі, і просили дозволу переселитися в інші місця.
В 1869 році граф Браницький продав частину Ісайківського маєтку департаменту уділів. Суперечка між селянами Ісайок і Браницьким не припинилася. У 1875 році селяни знову поскаржилися на поміщика, який заборонив їм косити Сіно в лісі, хоча таке право було надано їм Канівським повітовим мировим з'їздом на 15 років. Не випадково пристав Канівського повіту у 1908 році назвав село революційним гніздом. Скарги на Браницького подавалися селянами Ісайок і в наступні роки, та всі лишалися без наслідків.
У післяреформений період відбувався процес класового розшарування селянства. В 1912 році в Ісайках налічувалося 903 селянські двори, яким належало 2373 десятини землі. З них 581 двір (64,3 проц.) був малоземельним, в т. ч. 154 двори мали менше десятини землі. На фоні селянського малоземелля виділялися 10 господарств, яким належало по 8-10 десятин, і 3 господарства, що мали понад 10 десятин кожне. Через малоземелля більшість селян змушена була йти на заробітки в сусідні економії, до місцевих куркулів, а також в Херсонську і Катеринославську губернії. Праця на шахтах і рудниках та спілкування з революційними робітниками підвищували політичну свідомість селян, залучали їх до революційної боротьби.
Населення Ісайок брало активну участь у революційних подіях 1905-1907 pp. В селі пройшла хвиля страйків сезонних робітників, які працювали в економіях департаменту уділів. Це були великі капіталістичні господарства, де вирощували головним чином цукрові буряки. 19 травня 1905 року застрайкували селяни на фермі № 6 удільного відомства, вимагаючи підвищення денної заробітної плати для жінок з 25 до 50 коп., а для
Дивиться також інші населені пункти цього району:
- Щербашинці
- Шупики
- Хохітва
- Тептіївка
- Синиця
- Саварка
- Розкопанці
- Побережка
- Москаленки
- Михайлівка
- Митаївка
- Мисайлівка
- Киданівка
- Іванівка
- Дмитренки
- Дибинці
- Вільховець
- Бране Поле
- Біївці
- Медвин