Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ісайки

рік було зібрано небачений тоді урожай: по 22 цнт пшениці і по 350 цнт цукрових буряків з га. Протягом 1922-1923 pp. тут організували ще 5 сільськогосподарських кооперативів. У 1923 році Ісайківську волость було ліквідовано. Село увійшло до Медвинського, а з 1930 року -до Богуславського району.
Радянська влада багато уваги приділяла розвитку освіти і культури. У 1926 році в Ісайках працювали початкова школа, 2 лікнепи, а також хата-читальня і бібліотека.

В 1929 році селянство Ісайок стало на шлях масової колективізації. До колгоспу «Комунар Запорожець» приєдналися 5 сільськогосподарських кооперативів. У 1931 році в селі виник партійний осередок. Навесні 1934 року колективізацію було завершено. Від колгоспу «Комунар Запорожець» відокремилося колективне господарство ім. Постишева (з 1938 року - колгосп ім. Горького). З того часу «Комунар Запорожець» дістав назву «Комунар». За ним було закріплено 1600 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1033 га орної землі. В 1940 році у господарстві налічувалося 20 будівель виробничого призначення. З допоміжних підприємств діяли цегельний завод і 3 млини. Колгоспні поля обробляла тракторна бригада Медвинської МТС .
Колгоспи Ісайок досягли великих успіхів у розвитку тваринництва, зокрема конярства. В колгоспі ім. Горького виростили в 1938 році від 16 конематок 14 лошат, і наступного року господарство стало учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Конюх С. Ф. Онопрієнко колгоспу «Комунар», який одержав від 10 конематок 10 лошат, також брав участь у ВСГВ. Колгосп ім. Горького представляли на виставці бригадир рільничої бригади М. Шуліка і завідуюча свинофермою комсомолка М. Н. Хоменко, яка одержала по 16 поросят від кожної з 10 свиноматок.
Значно поліпшилася охорона здоров'я трудящих, підвищився їх культурно- освітній рівень. Медичну допомогу населенню Ісайок подавали фельдшерсько-акушерський пункт і пологовий будинок, на базі яких в 1940 році створили лікарську дільницю. У селі працювала середня школа. Центром культурно-виховної роботи був клуб.
З початком Великої Вітчизняної війни трудящі Ісайок піднялися на захист своєї Батьківщини. Чимало чоловіків пішло на фронт, решта жителів допомагала будувати оборонні споруди.
27 липня 1941 року після запеклих боїв Ісайки захопили німецько-фашистські загарбники. Гітлерівські кати жорстоко розправилися з комуністами і радянськими активістами. Від їх рук загинули комуністи - голова сільради Г. Ф. Вакуленко, Л. Д. Коломієць, С. М. Кисиленко, Л. Г. Кривошия, депутати сільради І. А. Павлик, і Ф. К. Кулик, який перед вступом окупантів у село спалив молотарку, щоб не потрапила ворогові. Гітлерівці силою вивезли на каторгу до Німеччини 172 юнаків і дівчат.
Жителі Ісайок не скорилися німецько-фашистським окупантам. Наприкінці 1941 року тут було створено підпільну групу в складі 10 чоловік. Керівником її став М. Р. Панасенко. Підпільники проводили роз'яснювальну роботу серед населення, розповсюджували листівки, допомагали рятувати молодь від відправки на каторжні роботи до Німеччини, здобували зброю. В серпні 1943 року групу реорганізували в партизанський загін, який увійшов до складу 6-го батальйону з'єднання партизанських загонів Київської області. Партизани знищили до 20 фашистів, коменданта поліції і 2 поліцаїв, захопили зерносховище і роздали хліб населенню, відбили ворожий обоз із зброєю.
Населення допомагало народним месникам зброєю, одягом, продовольством, медикаментами, лікувало поранених партизанів. Зв'язковою партизанського загону була комсомолка Ганна Ревука, яка мала в селі явочну квартиру, збирала відомості про розташування фашистських військових частин, лікувала поранених. Гітлерівські недолюдки вистежили юну патріотку. На початку січня 1944 року Г. Ревука була заарештована й По-звірячому закатована. Вона мужньо витримала всі тортури і не виказала місце розташування партизанів. Хоробро боролася проти ненависного ворога і партизанка комсомолка Н. Т. Кисляченко. У 1943 році їй вдалося ви
красти у фашистів 2 карабіни, гвинтівку і ручний кулемет та переправити все це до партизанського загону. Незважаючи на великий рух гітлерівських військ на шляху Лука-Богуслав, підпільниця перевезла пораненого партизана з с. Працихи до Ісайок і там лікувала його.
На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з німецько-фашистськими загарбниками 360 жителів села, з них 68 нагороджено орденами й медалями СРСР. Трьом жителям села - комуністам льотчику-штурмовику старшому лейтенанту П. Є. Кисиленку, начальнику штаба дивізіону мінометного полку 3-ї армії 3-го Білоруського фронту капітану І. Р. Кисиленку (посмертно) і командиру відділення стрілецької роти сержанту І. П. Мартиненку (посмертно) - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
26 січня 1944 року Ісайки були визволені від ворога. Відновили роботу сільська Рада, партійна та комсомольська організації. Німецько-фашистські загарбники пограбували колгоспи, зруйнували багато виробничих і житлових приміщень, школу, сільмаг. Збитки, завдані окупантами лише


Ісайки