Сторінка 2 з 4
чоловіків - з 50 коп. до 1 крб. Наступного дня їх вимоги були задоволені. Через кілька днів почали страйк селяни, що працювали на фермі № . Вони вимагали підвищення заробітної плати для жінок до 70 коп. і чоловіків до 1 крб., а також наполягали усунути орендаря. Наляканий цими виступами, управитель маєтку просив власті надіслати військовий загін. Проте заворушення серед селян тривали. Вони рубали ліси удільного відомства й Браницьких, підпалювали економії.
Велику роботу в Ісайках проводили представники Канівської організації РСДРП, які неодноразово приїжджали до села. Під їх керівництвом революційно настроєні селяни Ісайок разом з жителями сусідніх сіл почали підготовку до виступу, який намічали провести у травні 1907 року. Тут відбувалися таємні збори селян, де обговорювалися план виступу, питання про конфіскацію майна удільного відомства і поміщиків. Активними агітаторами були жителі села С. М. Кисиленко і Є. К. Кудрицька. Але царська охранка дізналася про ці збори селян. Почалися арешти й репресії. Навесні 1907 року заарештували С. М. Кисиленка і заслали на два роки до Вологодської губернії. У серпні 1907 року тут прокотилася нова хвиля арештів. Було кинуто за грати 22 учасників революційного руху. Селянина Д. П. Максименка засудили до 4 років каторжних робіт, а решту відправили до Олонецьког губернії під нагляд поліції. Незважаючи на репресії властей, Канівська організація РСДРП не припиняла тут роботи: скликала нелегальні збори селян, розповсюджувала революційну літературу. Житель Ісайок І. І. Деркаченко, що служив у 1905 році в Києві в 3-й роті 5-го понтонного батальйону, брав участь у повстанні солдатів на чолі з Б. П. Жаданівським.
В Ісайках, що з 1866 року стали волосним центром, охорона здоров'я була незадовільною. У 1900 році населення всієї волості обслуговував один фельдшер. Діяли церковнопарафіяльна школа і школа грамоти.
Не поліпшила становища трудящих Ісайок і Лютнева революція 1917 року. Після перемоги Жовтневого збройного повстання у Петрограді вони піднялися на боротьбу за встановлення у селі влади Рад. Наприкінці 1917 року тут було створено волосний ревком, який очолив Т. К. Гав'яда. Ревком конфіскував майно економій удільного відомства та Браницьких, розподілив його між бідняками і розгорнув підготовку до розподілу землі.
Радянське будівництво перервав наступ німецьких загарбників, які в березні 1918 року вдерлися до Ісайок. Окупанти встановили жорстокий режим, примушували селян працювати в економіях, куди повернулися орендарі. Після краху німецької окупації село захопили війська Директорії.
У березні 1919 року Ісайки були визволені від ворога. Активну діяльність розгорнули комуністи, особливо Т. А. Мартиненко і І. Запорожець, яких обрали членами Богуславського волревкому. Чимало ісайківців поповнили лави Червоної Армії, серед них А. Орленко, брати Цюрупи, К. Пирхавка та ін. Відновленню органів Радянської влади намагалися перешкодити банди Зеленого й Сокири, що діяли в цьому районі. Від рук бандитів загинули А. Орленко та І. І. Запорожець.
З вересня 1919 року Ісайки перебували під владою денікінців. На початку січня 1920 року радянські війська визволили село. Важливим завданням, яке постало перед радянськими і партійними органами, було знешкодження банди Сокири, що тероризувала населення Богуслава та навколишніх, сіл. Весною цього року, коли Сокира вів агітацію проти Радянської влади в с. Дибинцях, І. Цюрупа застрелив його. За це бандити вбили І. Цюрупу, трьох його братів та батька М. Т. Цюрупу.
В травні 1920 року Ісайки опинилися під владою білополяків. Та вже на початку червня у селі було відновлено Радянську владу. Розгорнули діяльність волревком на чолі з Т. І. Куделею, волкомнезам під керівництвом М. П. Іщецка, сільревком, головою якого став Г. К. Кривошия, і сількомнезам, очолюваний Н. П. Клименком. Військкомом Ісайківської волості призначили І. Горовенка. Сільревком і сількомнезам провели велику роботу, спрямовану на виконання продрозверстки. В 1921 році були обрані волосна та сільська Ради та їх виконкоми. Відбулися також волосні збори представників сільських Рад і сількомнезамів, на яких було розв'язано ряд господарських питань. У 1921 році в селі заснували комсомольський осередок, секретарем якого обрали Л. Г. Кривошию. Волосний комітет комсомолу очолив М. К. Козиренко. Комсомольці Ісайок відіграли важливу роль у боротьбі із залишками бандитизму, виконанні продподатку, проведенні ремонту школи, створенні бібліотеки та ліквідації неписьменності серед дорослих.
З ініціативи комсомольців і з допомогою уповноваженого Київського губкому КП(б)У по Канівському повіту С. Т. Лукашенка в Ісайках у 1922 році було створено перший колгосп. З цієї нагоди Г. І. Петровський надіслав колгоспникам привітання, в якому побажав їм дружно працювати, множити колективне добро. Господарство назвали ім'ям І. І. Запорожця - «Комунар Запорожець», а головою обрали М. Кисиленка. Колгосп став взірцем колективного ведення господарства для всіх селян району. Вони приходили на його поля, щоб побачити чудові наслідки спільної праці. Вже у перший
Дивиться також інші населені пункти цього району: