Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бориспіль-центр однойменного району, площа якого 14,8 тис. кв. км. Населення - 94,4 тис. чоловік. На території району 1 міська і 19 сільських Рад депутатів трудящих. Їм підпорядковано 43 населені пункти. В
економіці провідне місце посідає сільське господарство овочево-тваринницького напряму. В районі є 11 радгоспів і 4 птахофабрики. Земельних угідь - 81,2 тис. га, в т. ч. лісів - 1,9 тис. га, пасовищ - 6,3 тис. га, сіножатей 9,48 тис. га. Промисловість представлена 18 підприємствами. Основні галузі її - легка і харчова. У населених пунктах району 8 лікарень, 3 амбулаторії, 28 медпунктів. У районі 38 шкіл, У т. ч. 15 середніх, 12 восьмирічних, 10 початкових, 1 вечірня середня школа; 9 будинків культури, 29 клубів, 57 бібліотек. Діють також 7 народних університетів та історико-краєзнавчий музей.
Поблизу Борисполя в урочищі Язвиній могилі розкопано 12 курганів і знайдено поховання доби бронзи та 7 поховань скіфських воїнів, біля яких виявлено зброю, золоту шийну гривну, бронзовий котел та інші речі. З Борисполя походить одна З перших знахідок серебреника Володимира Святославовича з написом: «Владимир на столе, а се его серебро». В 1925 та 1950 pp. у Борисполі досліджувалося городище часів Київської Русі. Місцевість, де воно розташовувалося, зустрічається у літописах під 1015-1154 pp. з назвами Лто, Льто, Алто, Альто, Олто. Тут збереглися рештки оборонного рову та стародавньої церкви - «Летської божниці», збудованої Володимиром Мономахом у 1117 році. На цьому місці в 1015 році, повертаючись з походу проти печенігів, загинув від рук найманих убивць син Володимира Святославовича Борис. Відтоді ця місцевість дістала назву Борисового поля, а звідси - й сучасна назва міста.
Протягом XIII-X ст. внаслідок монголо-татарської навали і нападів татарської орди ця територія залишалася слабо заселеною. Лише в XI ст. тут на землях, що належали Київському Пустинно-Микільському монастирю, почали інтенсивно селитися втікачі з Правобережжя, рятуючись від панського гніту. Після 1569 року, коли Бориспіль увійшов до складу Польщі, він був уже значним поселенням. У 1596 році Сигізмунд III зробив його королівською маєтністю. Того ж року сейм ухвалив рішення про створення Бориспільського староства. Місцеве населення чинило опір шляхті. За наказом короля гетьман Жолкевський придушив виступ, за що й одержав Бориспільське староство спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно перейшло у власність Жолкевських. Тоді у ньому налічувалося 77 господарств з населенням приблизно 370 чоловік. Після смерті гетьмана Жолкевського його дочка Софія Данилович, діставши у спадщину староство, у 1629 році одержала від Сигізмунда III грамоту на дозвіл відкрити в Борисполі щотижневі торги та два річні ярмарки.
Місцеве населення зазнавало як соціального, так і національного гноблення. Воно виявляло свій протест, брало участь у селянсько-козацьких виступах XII ст. Навесні 1630 року Бориспіль та навколишні села стали одним з центрів повстання 1 нереєстрових козаків під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила). Улітку 1648 року під час визвольної війни українського народу у Борисполі було повалено польсько-шляхетську владу. З 1649 року він стає сотенним містечком Переяславського полку. У другій половині січня 1654 року бориспільці присягли на вірність Російській державі.
Однак польські феодали не відмовилися від зазіхань на українські землі. У серпні 1663 року вони розпочали новий похід на Україну. 24 листопада королівські війська оволоділи Борисполем. Але через кілька місяців російські воїни та козаки визволили містечко.
Козацька старшина, користуючись підтримкою царської адміністрації, продовжувала нещадно експлуатувати бідноту. На Україні не вщухали антифеодальні народні рухи. В липні 1666 року в Переяславському полку спалахнуло повстання козаків та міщан, що поширилося й на Бориспіль.
Возз'єднання України з Росією сприятливо позначилося на розвитку Борисполя. Наприкінці XII ст. він став досить великим містечком з двома брамами - Київською і Переяславською та кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займалися ремеслами та промислами. В XIII ст. Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, що тут проходив шлях Київ-Полтава та великий торговий тракт з Києва до Росії. Населення в цей період поділялося на такі верстви: виборні козаки, козаки-підпомічники, підсусідки й посполиті, піддані старшини, старшина та духовенство. В 60-х роках XIII ст. ремеслами займалася третина населення. В містечку існували ремісничі цехи - шевський, кравецький, ковальський, різницький, кушнірський та інші. Виготовляли горілку, яку продавали в 23
Бориспіль
Сторінка 1 з 8
Бориспіль- місто районного підпорядкування (з 1956 року), розташоване за 35 км на південний схід від Києва. Залізнична станція на лінії Київ-Харків і автостанція на магістралі того ж напряму. Тут міститься Київський аеропорт, один з найбільших у Європі. Населення - 32,4 тис. чоловік.Бориспіль-центр однойменного району, площа якого 14,8 тис. кв. км. Населення - 94,4 тис. чоловік. На території району 1 міська і 19 сільських Рад депутатів трудящих. Їм підпорядковано 43 населені пункти. В
Поблизу Борисполя в урочищі Язвиній могилі розкопано 12 курганів і знайдено поховання доби бронзи та 7 поховань скіфських воїнів, біля яких виявлено зброю, золоту шийну гривну, бронзовий котел та інші речі. З Борисполя походить одна З перших знахідок серебреника Володимира Святославовича з написом: «Владимир на столе, а се его серебро». В 1925 та 1950 pp. у Борисполі досліджувалося городище часів Київської Русі. Місцевість, де воно розташовувалося, зустрічається у літописах під 1015-1154 pp. з назвами Лто, Льто, Алто, Альто, Олто. Тут збереглися рештки оборонного рову та стародавньої церкви - «Летської божниці», збудованої Володимиром Мономахом у 1117 році. На цьому місці в 1015 році, повертаючись з походу проти печенігів, загинув від рук найманих убивць син Володимира Святославовича Борис. Відтоді ця місцевість дістала назву Борисового поля, а звідси - й сучасна назва міста.
Протягом XIII-X ст. внаслідок монголо-татарської навали і нападів татарської орди ця територія залишалася слабо заселеною. Лише в XI ст. тут на землях, що належали Київському Пустинно-Микільському монастирю, почали інтенсивно селитися втікачі з Правобережжя, рятуючись від панського гніту. Після 1569 року, коли Бориспіль увійшов до складу Польщі, він був уже значним поселенням. У 1596 році Сигізмунд III зробив його королівською маєтністю. Того ж року сейм ухвалив рішення про створення Бориспільського староства. Місцеве населення чинило опір шляхті. За наказом короля гетьман Жолкевський придушив виступ, за що й одержав Бориспільське староство спочатку у ленне володіння, а з 1623 року воно перейшло у власність Жолкевських. Тоді у ньому налічувалося 77 господарств з населенням приблизно 370 чоловік. Після смерті гетьмана Жолкевського його дочка Софія Данилович, діставши у спадщину староство, у 1629 році одержала від Сигізмунда III грамоту на дозвіл відкрити в Борисполі щотижневі торги та два річні ярмарки.
Місцеве населення зазнавало як соціального, так і національного гноблення. Воно виявляло свій протест, брало участь у селянсько-козацьких виступах XII ст. Навесні 1630 року Бориспіль та навколишні села стали одним з центрів повстання 1 нереєстрових козаків під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила). Улітку 1648 року під час визвольної війни українського народу у Борисполі було повалено польсько-шляхетську владу. З 1649 року він стає сотенним містечком Переяславського полку. У другій половині січня 1654 року бориспільці присягли на вірність Російській державі.
Однак польські феодали не відмовилися від зазіхань на українські землі. У серпні 1663 року вони розпочали новий похід на Україну. 24 листопада королівські війська оволоділи Борисполем. Але через кілька місяців російські воїни та козаки визволили містечко.
Козацька старшина, користуючись підтримкою царської адміністрації, продовжувала нещадно експлуатувати бідноту. На Україні не вщухали антифеодальні народні рухи. В липні 1666 року в Переяславському полку спалахнуло повстання козаків та міщан, що поширилося й на Бориспіль.
Возз'єднання України з Росією сприятливо позначилося на розвитку Борисполя. Наприкінці XII ст. він став досить великим містечком з двома брамами - Київською і Переяславською та кількома вулицями. Тут жили переважно міщани, які займалися ремеслами та промислами. В XIII ст. Бориспіль перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, що тут проходив шлях Київ-Полтава та великий торговий тракт з Києва до Росії. Населення в цей період поділялося на такі верстви: виборні козаки, козаки-підпомічники, підсусідки й посполиті, піддані старшини, старшина та духовенство. В 60-х роках XIII ст. ремеслами займалася третина населення. В містечку існували ремісничі цехи - шевський, кравецький, ковальський, різницький, кушнірський та інші. Виготовляли горілку, яку продавали в 23