Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Жовтневе

Сторінка 1 з 5
Жовтневе (до 1959 року Студеники) - село, центр сільської Ради. Розташоване на автомагістралі Київ-Харків, за 20 км на північний схід від районного центру та за 7 км від найближчої залізничної станції Переяславська. Населення - 2149 чоловік. Сільраді підпорядковане село Козлів.
Дата заснування Студеників невідома, але можна з певністю сказати, що село існує понад 300 років, бо воно ще зазначено на карті французького інженера Воплана, складеній у другій чверті XVII ст. Першими жителями тут були, очевидно, переясавські козаки. Студеники знаходилися на південному сході від річки Недри, вдалині від торговельних шляхів, у лісовій гущавині, де жителі могли рятуватися від татарських нападів.
Історія виникнення й дальшого розвитку села невіддільна від боротьби українського народу проти польсько-щляхетського панування. В 1638 році населення Студеників брало участь у повстанні нереєстрових козаків на чолі з Я. Острянином і К. Скиданом. Після поразки повстання частина жителів переселилася в межі Російської держави. Але ті, що залишилися, не склали зброю і в 1648 році знову піднялися проти польських панів,
За адміністративно-територіальним поділом, введеному на Україні з 1649 року, Студеники належали до другої сотні Переславського полку. В складі цього полку студениківські козаки були присутні 8 січня 1654 року на Переяславській раді, яка прийняла історичний акт про возз'єднання України з Росією.
1649 року переяславський полковник Л. Полуботок віддав Студеники сотникові С. Кульженку, в 1715 році гетьман Скоропадський спеціальним універсалом передав його у володіння полковому писареві П. Черняховському. Пізніше, заданими Румянцевського опису (1765-1769 pp.), Студеники увійшли до третьої сотні Переяславського полку. В 1782 році, після ліквідації полкового устрою, село увійшло до складу Київського намісництва; з 1796 року - до Малоросійської губернії, а з 1802 року включено до Переяславського повіту Полтавської губернії. У 1859 році в селі налічувалося 266 дворів і 1587 жиелів, в основному козаків.
Після реформи 1861 року в селі відбувався глибокий процес диференціації селянства. За даними 1887 року, з 343 господарств козацьких було 277, селянських (селян власників, державних селян) - 60, міщанських та інших З усієї кількості 2140 десятин орної землі козацькі господарства мали 1952 десятини, але розподілялися вони дуже нерівномірно. Так, 51 двір мав від кількох сажнів до 3 десятин, а тим часом 69 господарств володіли від 9 до 50 десятинами землі. Становище більшості козацьких родин погіршувалося через відсутність робочої худоби. 51 господарство не мало ніякої худоби, 113 - обробляли землю супрягою, 27 - вдавалися до найму робочої худоби. Лише 70 заможних родин обробляли землю власним тяглом. Ще гіршим було становище 60 селянських родин, які володіли всього 167 десятинами орної землі. Вони, як і значна кількість козаків, перебували в кабалі заможної козацької верхівки. Найбільш поширеною формою експлуатації у Студениках була здача землі в обробіток з половини. Таких господарств, що орендуали землю, було 43: з них 21 - безземельне, 20 - мали землі менше 3 десятин. Деякі селяни в пошуках кращої долі переселялися в інші губернії.
У наступні роки обезземелення основної маси селянства набрало ще більших розмірів. У 1910 році кількість бідняцьких господарств, які мали менше 3 десятин орної землі, зросла майже у 2,5 рази. Значна частина їхньої землі перейшла в руки куркулів. 34 куркульські господарства мали від 15 до 50 десятин, а 2 - понад 50 десятин. На поміщицькі і куркульські господарства припадало близько 60 проц. усієї землі. Тільки поміщиця Кочубей мала в Студениках 1515 десятин.
Переважна більшість населення жила в злиднях. Чимало бідняків поповнювало ряди сільських і міських пролетарів. За 1861-1910 pp. з Студеників у місто переселилося 120 чоловік. Багато селян, щоб прожити, йшли на заробітки в степові місцевості, зокрема в Таврію. Гіркої долі зазнала сім'я К. П. Близнюка. Не маючи змоги прогодувати велику родину (семеро синів і дві дочки), батько змушений був наймитуати в сільських багатіїв, а дітей посилати в Таврію. Дочка його Олександра там і померла, не витримавши нелюдської цраці.
Чимало селян жило повністю або частково з ремісництва. В селі було 12 теслярів, 8 кравців, 12 шевців, 3 столяри.
Гноблені й позбавлені будь-яких прав, трудящі селяни піднімалися на боротьбу проти самодержавно-поміщицького ладу. Хвиля революційного руху, що прокотилася по всій царській Росії у 1905-1907 pp., дісталася й Студеників. Навесні і влітку 1905 року тут проходили бурхливі селянські сходи. Організатором їх був колишній воронезький залізничник В. М. Білоусько, який закликав селян відібрати в поміщиці Кочубей землю, майно та худобу і розподілити їх між собою. В липні 1906 року знову відбулися селянські виступи. Кинувши роботу на полі, біднота Студеників пішла до управителя економії,


Жовтневе