Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Біля села, на Будницькій горі, знайдено залишки поселення доби неоліту. В урочищах Будницькому полі, Обірках та Процівському лісі збереглися рештки поселень та могильник доби бронзи. Поблизу Вишеньок виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури, поселення та кургани часів Київської Русі.
Місцевість, де розташовані сучасні Вишеньки, вперше згадується в літопису в 1101 році. Тут Володимир Мономах під час загрози нападу половців закликав князів зібратися «вси братия по Золоче и озере Долобском» на з'їзд для організації відсічі ворогам.
У 1501 році великий князь литовський пожалував Вишеньки товмачу Берендею. Згодом село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який у 1562 році подарував Вишеньківський маєток разом з селянами Києво-Печерській лаврі.
Після Люблінської унії 1569 року ці землі захопила шляхетська Польша. Київський митрополит Михайло Рогоза, перейшовши в уніатство, відібрав у Лаври ряд маєтностей, в т. ч. і Вишеньки. У 1632 році митрополит Петро Могила повернув їх знову Лаврі й разом з іншими селами передав для утримання Києво-Могилянського колегіуму.
Під час визвольної війни 1648-1654 pp. Вишеньки стали ареною антифеодальної боротьби. Влітку 1648 року селяни захопили «разное панское», в т. ч. «гумна і вимір млиновий». Богдан Хмельницький, захищаючи інтереси православного духовенства, 22 грудня 1648 року видав універсал про передачу ряду сіл, у т. ч. і Вишеньок, київському жіночому монастирю Флора і Лавра. Згодом село знову перейшло до Київської Лаври. Як свідчать переписні книги 1666 року, селяни були обтяжені значними натуральними та грошовими повинностями. Так, з 21 двору монастир одержував щороку 43 осьмачки жита та вівса і 6 крб. 5 алтин. 8 бортників платили оброк у розмірі 4,25 пуда меду.
З утворенням у 1649 році Бориспільської сотні Київського полку Вишеньки входили до її складу. Серед жителів села переважали монастирські та старшинські піддані. Козачих дворів майже не було. Бориспільські сотники весь час зазіхали на землі вишеньківських селян. Протягом 1720-1740 pp. особливо багато землі загарбав сотник Стефан Афендик.
Селяни займалися землеробством, рибальством та бджільництвом. Поширеним став чумацький промисел. Серед чумаків зростала майнова нерівність. У 20-40 pp. XIII ст. у Вишеньках жило кілька багатих чумаків з монастирських селян. Становище кріпаків було дуже тяжким. Картини тогочасного народного життя майстерно відбив у своїх творах уродженець Вишеньок український письменник XIII ст. І. Г. Некрашевич (1742-1796), який народився в сім'ї священика. Його вірші відзначалися гострим сатиричним спрямуванням, викривали сваволю й зажерливість духовенства.
Після секуляризації монастирських земель у 1786 році Вишеньки перейшли до казни, а колишніх монастирських кріпосних переведено в розряд державних селян. За ревізією 1785 року в селі налічувалося 488 чоловіків і 482 жінки. У 1802 році Вишеньки увійшли до складу Остерського повіту Чернігівської губернії.
Напередодні скасування кріпосництва в селі було 295 дворів державних селян та козаків, у яких жило 1532 чоловіка. Опис Чернігівської губернії цього періоду так характеризував становище населення Остерського повіту: «тут завжди не вистачає хліба, бо грунти піщані і малородючі, населення надзвичайно бідне, харчується картоплею та іншими рослинними стравами, харчів тваринних тутешній селянин, крім шматочка сала у приварку, майже ніколи не вживає». 1888 року у Вишеньках налічувалося 730 ревізьких душ. Село мало 5554 десятини землі, з яких 3785 десятин - придатні для хліборобства, 941 десятина - непридатна та 826 десятин лісу. Загальний щорічний викупний платіж за наділи становив 4606 крб. 11 коп. Цю суму селяни мали сплачувати протягом 49 років. Причому, володіли землею общиною і відповідали круговою порукою за регулярну сплату викупних платежів. Від них звільнялися лише нижчі військові чини, яких у Вишеньках було 14 чоловік. Вони мали всього 9,4 десятини землі.
У землеробстві застосовувалася в основному трипільна сівозміна. Врожайність сільськогосподарських культур була низькою: жита - 35, гречки - 26, вівса - 28 пудів з десятини. Село, однак, мало добрі випаси у навколишніх лісах та на придніпрових луках, що зумовило розвиток тваринництва. Орендна плата за десятину землі дорівнювала вартості приблизно третини врожаю. Під час сінокосу селяни отримували третину
Вишеньки
Сторінка 1 з 5
Вишеньки - село, центр сільської Ради, розташоване за 3 км від Дніпра, на березі невеличкої річки Золочі, за 23 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Дарниця. Населення - 3516 чоловік.Біля села, на Будницькій горі, знайдено залишки поселення доби неоліту. В урочищах Будницькому полі, Обірках та Процівському лісі збереглися рештки поселень та могильник доби бронзи. Поблизу Вишеньок виявлено ранньослов'янський могильник зарубинецької культури, поселення та кургани часів Київської Русі.
У 1501 році великий князь литовський пожалував Вишеньки товмачу Берендею. Згодом село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який у 1562 році подарував Вишеньківський маєток разом з селянами Києво-Печерській лаврі.
Після Люблінської унії 1569 року ці землі захопила шляхетська Польша. Київський митрополит Михайло Рогоза, перейшовши в уніатство, відібрав у Лаври ряд маєтностей, в т. ч. і Вишеньки. У 1632 році митрополит Петро Могила повернув їх знову Лаврі й разом з іншими селами передав для утримання Києво-Могилянського колегіуму.
Під час визвольної війни 1648-1654 pp. Вишеньки стали ареною антифеодальної боротьби. Влітку 1648 року селяни захопили «разное панское», в т. ч. «гумна і вимір млиновий». Богдан Хмельницький, захищаючи інтереси православного духовенства, 22 грудня 1648 року видав універсал про передачу ряду сіл, у т. ч. і Вишеньок, київському жіночому монастирю Флора і Лавра. Згодом село знову перейшло до Київської Лаври. Як свідчать переписні книги 1666 року, селяни були обтяжені значними натуральними та грошовими повинностями. Так, з 21 двору монастир одержував щороку 43 осьмачки жита та вівса і 6 крб. 5 алтин. 8 бортників платили оброк у розмірі 4,25 пуда меду.
З утворенням у 1649 році Бориспільської сотні Київського полку Вишеньки входили до її складу. Серед жителів села переважали монастирські та старшинські піддані. Козачих дворів майже не було. Бориспільські сотники весь час зазіхали на землі вишеньківських селян. Протягом 1720-1740 pp. особливо багато землі загарбав сотник Стефан Афендик.
Селяни займалися землеробством, рибальством та бджільництвом. Поширеним став чумацький промисел. Серед чумаків зростала майнова нерівність. У 20-40 pp. XIII ст. у Вишеньках жило кілька багатих чумаків з монастирських селян. Становище кріпаків було дуже тяжким. Картини тогочасного народного життя майстерно відбив у своїх творах уродженець Вишеньок український письменник XIII ст. І. Г. Некрашевич (1742-1796), який народився в сім'ї священика. Його вірші відзначалися гострим сатиричним спрямуванням, викривали сваволю й зажерливість духовенства.
Після секуляризації монастирських земель у 1786 році Вишеньки перейшли до казни, а колишніх монастирських кріпосних переведено в розряд державних селян. За ревізією 1785 року в селі налічувалося 488 чоловіків і 482 жінки. У 1802 році Вишеньки увійшли до складу Остерського повіту Чернігівської губернії.
Напередодні скасування кріпосництва в селі було 295 дворів державних селян та козаків, у яких жило 1532 чоловіка. Опис Чернігівської губернії цього періоду так характеризував становище населення Остерського повіту: «тут завжди не вистачає хліба, бо грунти піщані і малородючі, населення надзвичайно бідне, харчується картоплею та іншими рослинними стравами, харчів тваринних тутешній селянин, крім шматочка сала у приварку, майже ніколи не вживає». 1888 року у Вишеньках налічувалося 730 ревізьких душ. Село мало 5554 десятини землі, з яких 3785 десятин - придатні для хліборобства, 941 десятина - непридатна та 826 десятин лісу. Загальний щорічний викупний платіж за наділи становив 4606 крб. 11 коп. Цю суму селяни мали сплачувати протягом 49 років. Причому, володіли землею общиною і відповідали круговою порукою за регулярну сплату викупних платежів. Від них звільнялися лише нижчі військові чини, яких у Вишеньках було 14 чоловік. Вони мали всього 9,4 десятини землі.
У землеробстві застосовувалася в основному трипільна сівозміна. Врожайність сільськогосподарських культур була низькою: жита - 35, гречки - 26, вівса - 28 пудів з десятини. Село, однак, мало добрі випаси у навколишніх лісах та на придніпрових луках, що зумовило розвиток тваринництва. Орендна плата за десятину землі дорівнювала вартості приблизно третини врожаю. Під час сінокосу селяни отримували третину