Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відбудова господарства розгорталася в умовах гострої класової боротьби. Куркулі підпалювали будинки комнезамівців, підкидали їм погрозливі листи. Восени 1920 року на село напала куркульська банда, яка вбила двох міліціонерів і захопила голову сільради П. Н. Чепурка, голову комнезаму С. Я. Чечугу та секретаря сільради Я. С. Лозянка. Перших двох кинули у Дніпро, а Я. С. Лозянку вдалося врятуватися.
За новим адміністративним поділом 1923 року Вишеньки увійшли до Броварського району Київського округу. У 1924 році під час ленінського призову місцеві жителі А. К. Видиборець, Л. А. Гончаренко і Т. Ф. Отрошко вступили до лав партії. Тоді ж був створений партійний осередок на чолі з Т. Ф. Орошком. Комуністам допомагав у роботі створений 1922 року комсомольський осередок. Члени Комуністичної Спілки Молоді вели боротьбу проти бандитизму, спекуляції, допомагали сільраді у здійсненні хлібозаготівель, охороні лісів, сіножатей тощо. 1924 року 2 кандидати у члени партії та 13 комсомольців входили до вишеньківського комнезаму.
У розвитку економіки села важливу роль відіграла споживча кооперація, створена в 1922 році. Через два роки вона об'єднувала вже 600 членів. Як відзначалося в резолюції Бориспільського районного з'їзду Рад у листопаді 1924 року, в усіх селах, у т. ч. і у Вишеньках, «кооперація і державна торгівля перейшли в наступ на приватний капітал і мають на цьому фронті перші значні перемоги».
У 1924 році за ініціативою партійної організації у селі створено супряги для обробітку землі тих господарств, що не мали тягла. Селяни-бідняки одержували від держави кредити на придбання сільськогосподарського реманенту. Це дало можливість краще обробляти землю і підвищити врожайність полів. Супряги 1926 року реорганізовано у ТСОЗ, на базі якого через рік створено комуну «Вишня». Першим її головою став місцевий бідняк В. І. Видиборець. Для комуни виділили землі в урочищі Григорівці, що раніше належали куркулям.
Після закінчення війни почала працювати трудова школа. Завдяки активній діяльності сільради, яка приділяла особливу увагу питанням освіти, всеобучу,
1927 року навчанням були охоплені усі діти шкільного віку. У 1926 році розгорнулося будівництво сільбуду. Велику допомогу матеріалами подали вишеньківцям jnieH з Києва - взуттєва фабрика і театр опери та балету. Оздоблювальні роботи виконував місцевий житель Є. Ф. Підчибій, який згодом став художником-професіоналом. Сільбуд мав зал на 300 місць, кімнату для занять гуртків художньої самодіяльності. Він був улюбленим місцем відпочинку. Сюди приїздили з конвертами й артисти оперного театру.
У 1927 році Вишеньки із Броварського району відійшли до Київського міського району, а 1930 року - до Бориспільського району.
Велику роль в організації колгоспів у селі відіграли партійний та комсомольський осередки. З їх ініціативи в 1929 році створена артіль ім. Шевченка, головою якої був місцевий житель І. І. Курило1, а наступного року - ім. Петровського.
Колективне господарювання сприяло значному піднесенню продуктивності праці і рівня сільськогосподарського виробництва. Рік у рік поліпшувався обробіток грунту, зростала врожайність ланів, розвивалося тваринництво, інші галузі господарства. Якщо при одноосібному хазяйнуванні врожайність зернових становила 7-8 цнт з га, то в артілях - 11 -12 цнт, картоплі - до 120 цнт, а в окремих лан- ,ках - до 250-260 цнт з гектара.
За високі показники у розвитку сільськогосподарського виробництва 1935 року сільраді вручено перехідний Червоний прапор президії райвиконкому, а в 1938 році за вирощення високого врожаю картоплі й успіхи в розвитку тваринництва чотири колгоспники затверджено учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1939 році ланкова колгоспу ім. Шевченка М. Т. Коломієць виростила з кожного гектара по 300 цнт картоплі, Г. Н. Крикун - по 519 цнт капусти. Тваринники артілі ім. Петровського домоглися 100-процентного збереження молодняка, одержали від кожної свиноматки по 17 поросят, на кожні 100 вівцематок - по 110 ягнят. Напередодні Великої Вітчизняної війни у вишеньківських колгоспах вже було 598 голів -великої рогатої худоби, 400 свиней, 350 коней, 860 овець.
Поліпшилася охорона здоров'я трудівників села. Функціонували медична амбулаторія, пологовий будинок, аптека. Бурхливий розвиток колгоспного виробництва сприяв значному підвищенню культури й освіти. Було повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. У 1927 році на базі початкової школи відкрито семирічну, яку 1938 року перетворено на середню. Через рік тут відкрили консультаційний пункт для вчителів-заочників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.
Центром культурно-масової роботи став клуб, де систематично читалися
Вишеньки
Сторінка 3 з 5
хати та ін. будівлі. В середині червня 1920 року білополяків з села було вигнано. Сільська Рада, комнезам відразу приступили до налагодження мирного життя. Особливо велику роботу на той час проводила земельна комісія Ради, яка наділяла бідняків і наймитів землею. За новим адміністративним поділом 1923 року Вишеньки увійшли до Броварського району Київського округу. У 1924 році під час ленінського призову місцеві жителі А. К. Видиборець, Л. А. Гончаренко і Т. Ф. Отрошко вступили до лав партії. Тоді ж був створений партійний осередок на чолі з Т. Ф. Орошком. Комуністам допомагав у роботі створений 1922 року комсомольський осередок. Члени Комуністичної Спілки Молоді вели боротьбу проти бандитизму, спекуляції, допомагали сільраді у здійсненні хлібозаготівель, охороні лісів, сіножатей тощо. 1924 року 2 кандидати у члени партії та 13 комсомольців входили до вишеньківського комнезаму.
У розвитку економіки села важливу роль відіграла споживча кооперація, створена в 1922 році. Через два роки вона об'єднувала вже 600 членів. Як відзначалося в резолюції Бориспільського районного з'їзду Рад у листопаді 1924 року, в усіх селах, у т. ч. і у Вишеньках, «кооперація і державна торгівля перейшли в наступ на приватний капітал і мають на цьому фронті перші значні перемоги».
У 1924 році за ініціативою партійної організації у селі створено супряги для обробітку землі тих господарств, що не мали тягла. Селяни-бідняки одержували від держави кредити на придбання сільськогосподарського реманенту. Це дало можливість краще обробляти землю і підвищити врожайність полів. Супряги 1926 року реорганізовано у ТСОЗ, на базі якого через рік створено комуну «Вишня». Першим її головою став місцевий бідняк В. І. Видиборець. Для комуни виділили землі в урочищі Григорівці, що раніше належали куркулям.
Після закінчення війни почала працювати трудова школа. Завдяки активній діяльності сільради, яка приділяла особливу увагу питанням освіти, всеобучу,
1927 року навчанням були охоплені усі діти шкільного віку. У 1926 році розгорнулося будівництво сільбуду. Велику допомогу матеріалами подали вишеньківцям jnieH з Києва - взуттєва фабрика і театр опери та балету. Оздоблювальні роботи виконував місцевий житель Є. Ф. Підчибій, який згодом став художником-професіоналом. Сільбуд мав зал на 300 місць, кімнату для занять гуртків художньої самодіяльності. Він був улюбленим місцем відпочинку. Сюди приїздили з конвертами й артисти оперного театру.
У 1927 році Вишеньки із Броварського району відійшли до Київського міського району, а 1930 року - до Бориспільського району.
Велику роль в організації колгоспів у селі відіграли партійний та комсомольський осередки. З їх ініціативи в 1929 році створена артіль ім. Шевченка, головою якої був місцевий житель І. І. Курило1, а наступного року - ім. Петровського.
Колективне господарювання сприяло значному піднесенню продуктивності праці і рівня сільськогосподарського виробництва. Рік у рік поліпшувався обробіток грунту, зростала врожайність ланів, розвивалося тваринництво, інші галузі господарства. Якщо при одноосібному хазяйнуванні врожайність зернових становила 7-8 цнт з га, то в артілях - 11 -12 цнт, картоплі - до 120 цнт, а в окремих лан- ,ках - до 250-260 цнт з гектара.
За високі показники у розвитку сільськогосподарського виробництва 1935 року сільраді вручено перехідний Червоний прапор президії райвиконкому, а в 1938 році за вирощення високого врожаю картоплі й успіхи в розвитку тваринництва чотири колгоспники затверджено учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1939 році ланкова колгоспу ім. Шевченка М. Т. Коломієць виростила з кожного гектара по 300 цнт картоплі, Г. Н. Крикун - по 519 цнт капусти. Тваринники артілі ім. Петровського домоглися 100-процентного збереження молодняка, одержали від кожної свиноматки по 17 поросят, на кожні 100 вівцематок - по 110 ягнят. Напередодні Великої Вітчизняної війни у вишеньківських колгоспах вже було 598 голів -великої рогатої худоби, 400 свиней, 350 коней, 860 овець.
Поліпшилася охорона здоров'я трудівників села. Функціонували медична амбулаторія, пологовий будинок, аптека. Бурхливий розвиток колгоспного виробництва сприяв значному підвищенню культури й освіти. Було повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. У 1927 році на базі початкової школи відкрито семирічну, яку 1938 року перетворено на середню. Через рік тут відкрили консультаційний пункт для вчителів-заочників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.
Центром культурно-масової роботи став клуб, де систематично читалися