Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ківшувата

Сторінка 1 з 7
Ківшувата - село, центр сільської Ради, розташоване над річкою Кислівкою, притокою Росі, за 13 км від Таращі. Відстань до залізничної станції Ольшаниця - 37 км. Населення - 3066 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Маковецьке.
Біля Ківшуватої є два кургани скіфського часу - Безіменний та Подолячка (V-IV ст. до н. е.). У
похованнях виявлено залізний панцир, наконечники списів, вудила та 38 бронзових стріл, а також 38 прикрас із бронзи у вигляді голівок тварин і птахів. Крім того, в селі знайдено римські монети (II ст. н. е.), одна з яких карбована у Верхній Мезії. Поблизу села є залишки городища Київської Русі.
Окремі вчені відносять заснування Ківшуватої до часів монголо-татарської навали (XIII ст.), посилаючись на походження назви («Кіш» - по-татарському «стан»). Існує також твердження, що село засноване запорізькими козаками. В історичних документах першої половини XV ст. місцевість, на якій розташована Ківшувата, згадується як урочище Бовкун, де жителі Білоцерківщини займалися бортництвом і полюванням. Наприкінці XVI - в першій половині XVII ст. поселенням володіли польські магнати Островські, Чернишевичі та ін. Після Білоцерківського-договору 1651 року польський король видав грамоти на володіння Ківшуватою спочатку С. Млодецькому (1651 p.), а потім І. Ярошинському (1653 p.). Але у зв'язку з визвольною війною українського народу вони лишилися номінальними власниками.
Селяни Ківшуватої не визнавали польсько-шляхетської влади. Частина з них приєдналася до війська Богдана Хмельницького. В селі зберігалися пищалі, а також: значні запаси свинцю, пороху, ядер, куль тощо. В січні 1654 року жителі прийняли присягу на вірність Російській державі. Того ж року Ківшувату разом з іншими містечками і селами пожалував російський цар генеральному писареві Запорізького - війська І. Виговському. Однак Правобережна Україна залишилася під владою шляхетської Польщі, і король Ян Казимир 1660 року передав Ківшувату в ленне володіння магнатам Млодецьким. Крім Ківшуватої, вони одержали 12 сіл і 33147 десятин землі, в т. ч. 5600 десятин лісу. Підлеглі мусили виконувати різні феодальні повинності і відробляти панщину, яку власники маєтків весь час намагалися збільшити. Соціальний гніт поєднувався з національним. Тому, коли наприкінці XVII ст. на Правобережжі розгорнулася визвольна боротьба проти польської шляхти на чолі з С. Палієм, населення Ківшуватої взяло в ній участь. Повстанці зруйнували замок Млодецького і розправилися з його володарем.
На початку XVIII ст. Ківшувата була сотенним містечком і перебувала під владою козацької старшини. В складі Фастівського полку козаки села брали участь у Полтавській битві 1709 року. Але після Прутського миру (1711 р.) Ківшувата залишилась під владою Польщі. Панський гніт і сваволя викликали нову хвилю антифеодальної боротьби, яка особливо посилилась під час гайдамацького руху. У 1734 році жителі Ківшуватої знову розгромили маєток. Під час Коліївщини в 1768 році перелякана шляхта повтікала із сіл Ківшуватсь'кого ключа. Повстанці зруйнували маєтки, а тих панів, хто потрапив до їх рук, повбивали.
Після возз'єднання з Росією Ківшувата ввійшла до П'ятигірського, а з 1800 року -до Таращанського повіту. Село лишилось у власності Млодецьких. 1841 року тут було 872 ревізькі душі кріпаків і 549_осіб інших станів. Кріпацький двір мав відробляти панщину по 2 чоловічі і 2 жіночі дні на тиждень, по 12 літніх та 12 шарваркових, по 4 дні на гуральні, по 3 чоловічі дні в млині і, крім того, вивезти по А хури дров на рік. У середині XIX ст., коли все більшого розвитку набувал товарно-грошові відносини, частина відробіткових повинностей замінювалася грошовою рентою. Так, замість роботи на будівництві доріг кріпак, що мав тягло, платив 1 крб. 95 коп., піший - 1 крб.3 На цикорній фабриці Млодецьких, валова продукція якої в 1847 році становила 400 крб. сріблом, працювали кріпаки і наймані робітники. Денний заробіток дорослих робітників не перевищував 15 коп., підлітків - 10 коп. Жителі, вільні від кріпосної залежності, займалися головним чином торгівлею. Річний товарооборот торгів, які відбувалися кожні 2 тижні, в 1846 році дорівнював 3350 крб. сріблом.
Становище кріпаків було надзвичайно тяжке. Вони не мали ніяких прав. Крім того, поміщик під усякими приводами збільшував панщину і зменшував селянські наділи. Серед селян наростало невдоволення, яке вилилось у відкритий виступ під час Київської козаччини в 1855 році. Кріпаки відмовилися виконувати панщину, складали списки «козаків», вважаючи себе вільними. 26 березня 1855 року близько 200 селян Ківшуватої, Кислівки і Степка, зібравшись у Ківшуватій, погрожували виступити проти «дворян». Переляканий Млодецький поспішив до Таращі по допомогу. В село прибула комісія. Селяни «заспокоїлися», але, як вони казали, до «певного часу», щоб при першій нагоді знову повстати проти поміщиків.
За період від інвентарної реформи 1847 року до 1861 року Млодецький відібрав у селян Ківшуватої 953 десятини орної землі і сіножатей. За станом на 1 червня 1862 року в користуванні 377 селянських дворів залишалося 2268 десятин землі. Згідно


Ківшувата