Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ківшувата

Сторінка 2 з 7
з викупним актом, складеним у 1866 році, селяни Ківшуватої мали викупити 3265 десятин. Сюди входили також непридатні землі, левади, вигони та інші неужитки, які поміщик примусив їх викупляти. Ринкова вартість цих земель дорівнювала 59653 крб. 50 кой. Починаючи з 1863 року, селяни повинні були сплачувати протягом 49 років по 3579 крб. 79 коп. кожного року. Отже, земля їм коштувала 175381 крб. 29 коп., що майже втричі перевищувало її реальну вартість.

Обурені грабіжницькою реформою, селяни відмовлялися виконувати повинності і навіть не корилися місцевим властям.
Реформа 1861 року не внесла істотних змін в економічне становище селян. Ті з них, хто одержав невеликі клаптики землі, мусили йти в кабалу до того ж поміщика. В результаті дроблення наділів зростала кількість малоземельних селян. У 1900 році у Ківшуватій було 4300 десятин землі, з яких 952 належало графу В. І. Млодецькому, 81 -церкві, 3267 - селянам. Графський маєток став справжнім капіталістичним господарством. Земля здавалася в оренду. Обробляли її наймані сільськогосподарські робітники. Тут запроваджувалася чотирипільна система, тоді як у селянських господарствах -трипільна.
У пореформений період, особливо на початку XX ст., відбувався інтенсивний процес розшарування селян. У 1912 році переважна більшість господарств Ківшуватої зовсім не мала землі або володіла незначними наділами. Так, із 875 господарств 467 мали до 3 десятин. Цим господарствам належало трохи більше землі, ніж 28 найзаможнішим. Малоземельні і безземельні селяни мусили йти в найми до поміщиків і куркулів, частина їх шукала заробітку в промислових центрах або у великих поміщицьких економіях.
Багато чого навчилися ті селяни, що ходили на заробітки. Вони дедалі більше розуміли, що одержати землю і визволитися з-під гніту поміщиків можна тільки в союзі з робітничим класом. Пробудженню класової свідомості трудового селянства наприкінці XIX ст. сприяли прокламації київського «Союзу боротьби за визволендя робітничого класу». Приносив їх у село колишній студент Новоолександрійського сільськогосподарського інституту М. Меленевський, який жив у с. Федюківці під негласним наглядом поліції. Незабаром його заарештували і вислали у Вологодську губернію.
Відкрито виступили селяни Ківшуватої проти поміщика в роки першої російської революції. 19 травня 1905 року вони оголосили страйк, розігнали всіх службовців маєтку Млодецького і орендарів, наступного дня арештували прикажчиків та економа. Страйкарі мали намір розподілити поміщицьку землю. Власті терміново послали в село підрозділ драгунів, які жорстоко розправилися з селянами. Але виступи не припинилися. Наприкінці 1905 - на початку 1906 року в Ківшуватій відбувалися сходи селян. Організатором їх був учитель з Черкаського повіту П. М. Григоренко. Він роз'яснював справжню суть маніфесту 17 жовтня, закликав селян не сплачувати податків, не підкорятися царським властям, забрати землю у поміщиків силою. Наприкінці 1906 року П. М. Григоренка разом з багатьма селянами арештували. У Ківшувату було введено військовий загін. Проте незадоволення серед селян тривало, про що у квітні 1913 року таращанський повітовий Справник повідомляв київського губернатора.
Напередодні першої світової війни із промислових підприємств у селі діяли паровий млин і пивоварний завод. Власті мало дбали про охорону здоров'я населення. З медичних закладів у Ківшуватій були аптека і земська лікарня, де працювали лікар, 3 фельдшери та акушерка. Лікарня обслуговувала 11 сіл. Тимчасом пан Млодецький мав домашнього лікаря. На низькому рівні була й народна освіта. Однокласна і двокласна церковнопарафіяльні школи не могли охопити всіх дітей шкільного віку. В однокласній школі навчання тривало три роки і після екзаменів лише хлопчики могли вступити до двокласної школи, бо дівчаток не приймали.
Страшним тягарем на плечі трудящих Ківшуватої лягла імперіалістична війна. Не вистачало тягла і робочої сили, скоротилися посіви. Селяни розорялись і дедалі більше попадали в куркульську кабалу. Тому Лютневу буржуазно-демократичну революцію зустріли з надією, що закінчиться війна і вони одержать землю. Біднота відмовлялась обробляти поміщицькі землі, а влітку самовільно скосила і забрала хліб з панських ланів.
Боротьбу за встановлення Радянської влади у Ківшуватій після перемоги Жовтневої революції очолили прибулі сюди матроси Балтійського і Чорноморського флотів комуніст П. С. Григоренко, К. Донченко і А. Ю. Федченко. Організований ними в листопаді 1917 року селянський комітет взяв під контроль Ківшуватський маєток і приступив до управління ним. Але наприкінці 1917 року куркулі підступно з-за рогу вбили К. Донченка. В січні 1918 року, коли влада в Таращанському повіті перейшла до рук ревкому, селяни Ківшуватої вигнали економа, землю поміщика почали ділити між безземельними і малоземельними. До складу комісії по розподілу панської землі та майна ввійшли А. Ю. Федченко, М.


Ківшувата