Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Роль Києва в боротьбі з іноземними загарбниками. Участь киян у Гайдамацькому русі

Київ протягом усього XVIII століття відігравав важливу роль укріпленого форпоста на західних рубежах Російської держави. Сучасники про це говорили: «Киев — прямой замок Московскому государству».

В ході Північної війни 1700—1721 pp. Петро І, враховуючи вигідне геогра­фічне положення Києва, перетворив його на опорний стратегічний пункт. Готую­чись до оборони Києва від нападу війська Карла XII, він у 1706 році на базі укріп­лень Києво-Печерського монастиря заклав військову

Шведський король Карл XII, починаючи свій похід на Схід, поставив перед собою мету — підкорити Росію і розчленити її на невеликі князівства. Україну з Києвом він мав віддати своєму ставленику — польському королю Станіславу Лещинському. Вважаючи Росію переможеною, Карл XII вирішив пробитися на Москву через Смоленськ. Однак, зустрівши стійкий опір на кордоні з Росією, він повернув на Україну. На його бік перейшов зрадник-гетьман Мазепа з частиною старшини, які хотіли віддати Лівобережну Україну і Київ під ярмо іноземних загарб­ників. Але український народ лишився вірним союзу з братнім російським народом і розпочав героїчну партизанську війну проти шведських інтервентів. Україна перетворилась на військовий табір, українські міста — на фортеці. Петро І у своєму маніфесті 6 листопада 1708 року до українського народу закликав його до непри­миренної боротьби проти шведів, щоб разом з російським народом ворога «как пос­корее победить и Малороссийский край, отчизну свою, от нападения и разорения и от намеренного порабощения освободить».

Київ стає одним із центрів боротьби українського народу з шведськими інтер­вентами. Сюди, зокрема, збиралися численні представники старшини і козаки Пра­вобережної України, щоб узяти участь у боротьбі з загарбниками і прибічниками Мазепи. Всі 7 полків і міста Правобережжя прислали восени 1708 року в Київ до губернатора М. Голіцина своїх представників, щоб підтвердити свою вірність Росії. Вони просили дати вказівку, «что им надлежит исполнить во оное время». У Київ прибув також один із героїв боротьби з польською шляхтою на Правобережжі С. Самусь із козаками, які «обещались быть верны» союзу з Росією. Прибулі козацькі ватажки повідомили російські власті про скарби, що їх ховав Мазепа в Києві. Один із скарбів було знайдено в Києво-Печерській лаврі, що значно підірвало еконо­мічну базу прибічників Мазепи.

В роки війни з шведськими інтервентами на Україні за наказом Петра І зміц­нювалась обороноздатність Києва. Великий військовий гарнізон охороняв місто. У вересні 1708 року сюди прибули старшини Гадяцького полку з двома сотнями козаків і артилерією. Козаки Київського полку брали участь у воєнних діях проти шведів.

Під час підготовки до Полтавської битви в добре укріплений Київ відправляли Дніпром усі засоби переправи, щоб не дати змоги шведським військам втекти ца Правобережжя. В результаті здійснення цих заходів шведські війська після роз­грому під Полтавою змушені були здатися в полон біля містечка Переволочної на; Дніпрі. Поразка шведської армії під Полтавою в червні 1709 року означала повний провал агресивних планів Карла XII, зокрема на Україні.

Але й після Полтавської битви воєнні дії проти Швеції не припинялися. Обстановка ускладнилася тим, що в 1710 році Туреччина оголосила війну Росії. Англія і Франція підтримали Туреччину. Уряди цих держав боялися посилення Росії і сподівалися, що Туреччина переможе і примусить Росію повернути Київ Польщі. Взимку 1711 року 30-тисячне військо татар разом з загонами поляків і купкою козацької старшини на чолі з П. Орликом вторглося на Правобережну Україну і рушило в напрямку на Київ, спустошуючи по дорозі міста і села, гра­буючи населення. Проте ворог просунувся лише до Білої Церкви. Спроби татар і поляків захопити білоцерківський замок були марними. В цей час сюди підійшли російські полки під командуванням М. Голіцина. Вони завдали нищівної поразки татарсько-польському загону, визволили тисячі полонених українців і росіян. Спроби захопити Київ провалилися.

Влітку 1711 року почалася війна між Росією і Туреччиною. 40-тисячна росій­ська армія вирушила в похід на південь, але в степу була оточена 120-тисячним турецько-татарським військом. Петро І змушений був почати переговори, і 12 липня у військовому таборі на р. Пруті був підписаний «Прутський трактат».

Незважаючи на невдачу Прутського походу армії Петра І в 1711 році, мир, укладений з Туреччиною, забезпечив південні рубежі Російської держави і Київ від посягань турецько-татарських загарбників. Однак для посилення обороноздат­ності міста на випадок нападу турків і татар у 1713 році були споруджені нові крі­посні укріплення. Лінія укріплень проходила від Печерської фортеці до Подолу, повз річку Либідь, через пустирі, гаї та байраки.