Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Село має давню історію. Перші жителі тут поселилися в середині XVII ст. на березі річки Безіменної, в урочищі Великому кутку. Навколо села було багато ставків. Звідси й походить його назва.
Спочатку Стави входили до складу Кагарлицького староства. У 1790 році в в Ставах і сусідньому селі Бендюгівці було 84 двори і 1088 чоловік населення. Після возз'єднання 1793 р. Правобережної України з Росією село було включено до Київського повіту Київської губернії.
В 30-х роках XIX ст. Стави стали власністю поміщика Четверикова, який тут 1840 року відкрив спиртовий завод. Після реформи 1861 року у поміщика залишилося 1700 десятин, а 160 селянських дворів одержали всього 962 десятини землі. За наділи селяни мусили сплатити поміщикові близько 39 тис. крб.. Переконавшись, що реформа є страшним пограбуванням, жителі Ставів у січні 1864 року відмовилися вносити викупні платежі. Тоді пан, щоб утихомирити незадоволення бідноти, вирішив тимчасово збільшити наділи на 87 десятин.
У 1879 році на сільському сході поміщик оголосив, що потрібно провести нове розмежування земель, бо, мовляв, раніше були «допущені неточності». Селяни розгадали намір пана і вчинили йому опір. Згодом у Стави прибув особисто Київський губернатор з сотнею козаків. Він розпорядився заарештувати 26 найактрівніших учасників заворушення і найперше - його керівників В. М. Наконечного, П. М. Наконечного, С. К. Литвина. Про розправу над селянами Ставів губернатор із задоволенням повідомив київського, подільського та волинського генерал-губернатора. Він писав, що козаки «швидко і зразково» виконали свої обов'язки, а їх сотник заслуговує не лише подяки, але й нагороди.
Царські кати понад три місяці мордували в тюрмі заарештованих селян. Згодом більша частина їх була засуджена до тюремного ув'язнення на різні строки або прилюдного покарання канчуками. Лише після цього в Ставах здійснили розмежування земель, як цього бажав поміщик.
Тяжким було становище й робітників. На місцевому спиртовому заводі існували нестерпні умови праці, тривалість робочого дня становила 14-16 годин. Користуючись тим, що в Ставах жило чимало сільської бідноти, готової працювати на будь-яких умовах, капіталіст встановив мізерну заробітну плату робітникам. Усе це приносило йому значні прибутки. В 80-х роках XIX ст. на місці старого заводу, який згорів, спорудили нове підприємство.
У 1860 році у Ставах при церкві відкрили школу грамоти, в якій навчалося в учнів. Через 25 років її перетворили в церковнопарафіяльну школу, а в 1907 році .відкрили двокласне земське училище. Медичне обслуговування було незадовільним. На все село був лише один фельдшер.
З 1866 року Стави - центр Ставинської волості Київського повіту.
На початку XX ст. в Ставах нараховувалось 355 дворів й 2125 чоловік населення. Переважна більшість жителів займалася землеробством. В селі працювали спиртовий і цегельний заводи, на яких трудилося 23 робітники.
Жител і Ставів брали активну участь у першій російській революції. Вже навесні 1905 року відбувся страйк в економії, яким керував батрак П. П. Кучеренко. Організований виступ налякав не лише поміщицю, а й губернські власті. Київський губернатор 24 травня 1905 р. доповідав київському, подільському і волинському генерал-губернатору про те, що в ряді населених пунктів губернії, у т. ч. і в Ставах, селяни «зовсім відмовилися виконувати роботи на полях економій, вимагаючи встановленої ними самими платні; бажаючих працювати не допускають, а прибулих робітників проганяють силою». Побоюючись дальшого наростання революційного руху, поміщиця змушена була частково задовольнити вимоги страйкуючих.
В епоху імперіалізму життя трудящих селян ставало дедалі гіршим. У 1912 році з 389 селянських господарств безземельних було 11, до 1 десятини землі мали 75 господарств (33 десятини), до 2 десятин - 107 господарств (125 десятин), до 3 десятин - 86 господарств (181 десятина). Отже, більш ніж 2/3 господарств були безземельними й малоземельними.
Як і всім трудящим Росії, робітникам і селянам Ставів великого лиха завдала перша імперіалістична війна. Близько 400 чоловіків були призвані до армії, багато з них загинуло на фронті. Сім'ї фронтовиків дуже бідували. Не маючи засобів до існування, вони повністю або частково збували свої земельні наділи куркулям.
Після повалення самодержавства значно посилився революційний рух. В Ставах в результаті рішучих виступів селяни-бідняки добилися запровадження в економії 9-годинного робочого дня, збільшення оплати праці. Вони також настійливо вимагали конфіскації і розподілу поміщицької землі та майна. Щоб забезпечити охорону поміщицького маєтку та
Стави
Сторінка 1 з 5
Стави - село, центр сільської Ради, розташоване біля злиття двох невеличких річок - Гороховатки й Безіменної, за 12 км від районного центру. Населення - 2294 чоловіка.Село має давню історію. Перші жителі тут поселилися в середині XVII ст. на березі річки Безіменної, в урочищі Великому кутку. Навколо села було багато ставків. Звідси й походить його назва.
В 30-х роках XIX ст. Стави стали власністю поміщика Четверикова, який тут 1840 року відкрив спиртовий завод. Після реформи 1861 року у поміщика залишилося 1700 десятин, а 160 селянських дворів одержали всього 962 десятини землі. За наділи селяни мусили сплатити поміщикові близько 39 тис. крб.. Переконавшись, що реформа є страшним пограбуванням, жителі Ставів у січні 1864 року відмовилися вносити викупні платежі. Тоді пан, щоб утихомирити незадоволення бідноти, вирішив тимчасово збільшити наділи на 87 десятин.
У 1879 році на сільському сході поміщик оголосив, що потрібно провести нове розмежування земель, бо, мовляв, раніше були «допущені неточності». Селяни розгадали намір пана і вчинили йому опір. Згодом у Стави прибув особисто Київський губернатор з сотнею козаків. Він розпорядився заарештувати 26 найактрівніших учасників заворушення і найперше - його керівників В. М. Наконечного, П. М. Наконечного, С. К. Литвина. Про розправу над селянами Ставів губернатор із задоволенням повідомив київського, подільського та волинського генерал-губернатора. Він писав, що козаки «швидко і зразково» виконали свої обов'язки, а їх сотник заслуговує не лише подяки, але й нагороди.
Царські кати понад три місяці мордували в тюрмі заарештованих селян. Згодом більша частина їх була засуджена до тюремного ув'язнення на різні строки або прилюдного покарання канчуками. Лише після цього в Ставах здійснили розмежування земель, як цього бажав поміщик.
Тяжким було становище й робітників. На місцевому спиртовому заводі існували нестерпні умови праці, тривалість робочого дня становила 14-16 годин. Користуючись тим, що в Ставах жило чимало сільської бідноти, готової працювати на будь-яких умовах, капіталіст встановив мізерну заробітну плату робітникам. Усе це приносило йому значні прибутки. В 80-х роках XIX ст. на місці старого заводу, який згорів, спорудили нове підприємство.
У 1860 році у Ставах при церкві відкрили школу грамоти, в якій навчалося в учнів. Через 25 років її перетворили в церковнопарафіяльну школу, а в 1907 році .відкрили двокласне земське училище. Медичне обслуговування було незадовільним. На все село був лише один фельдшер.
З 1866 року Стави - центр Ставинської волості Київського повіту.
На початку XX ст. в Ставах нараховувалось 355 дворів й 2125 чоловік населення. Переважна більшість жителів займалася землеробством. В селі працювали спиртовий і цегельний заводи, на яких трудилося 23 робітники.
Жител і Ставів брали активну участь у першій російській революції. Вже навесні 1905 року відбувся страйк в економії, яким керував батрак П. П. Кучеренко. Організований виступ налякав не лише поміщицю, а й губернські власті. Київський губернатор 24 травня 1905 р. доповідав київському, подільському і волинському генерал-губернатору про те, що в ряді населених пунктів губернії, у т. ч. і в Ставах, селяни «зовсім відмовилися виконувати роботи на полях економій, вимагаючи встановленої ними самими платні; бажаючих працювати не допускають, а прибулих робітників проганяють силою». Побоюючись дальшого наростання революційного руху, поміщиця змушена була частково задовольнити вимоги страйкуючих.
В епоху імперіалізму життя трудящих селян ставало дедалі гіршим. У 1912 році з 389 селянських господарств безземельних було 11, до 1 десятини землі мали 75 господарств (33 десятини), до 2 десятин - 107 господарств (125 десятин), до 3 десятин - 86 господарств (181 десятина). Отже, більш ніж 2/3 господарств були безземельними й малоземельними.
Як і всім трудящим Росії, робітникам і селянам Ставів великого лиха завдала перша імперіалістична війна. Близько 400 чоловіків були призвані до армії, багато з них загинуло на фронті. Сім'ї фронтовиків дуже бідували. Не маючи засобів до існування, вони повністю або частково збували свої земельні наділи куркулям.
Після повалення самодержавства значно посилився революційний рух. В Ставах в результаті рішучих виступів селяни-бідняки добилися запровадження в економії 9-годинного робочого дня, збільшення оплати праці. Вони також настійливо вимагали конфіскації і розподілу поміщицької землі та майна. Щоб забезпечити охорону поміщицького маєтку та