Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції жителі Ставів вперше довідалися від солдатів і моряків, що поверталися з фронту додому. На початку 1918 року в селі було створено революційний комітет, який очолив селянин-бідняк О. О. Личаченко. Втілюючи в життя декрети Радянської влади,
ревком конфіскував і розподілив між незаможними селянами поміщицьку землю, хліб, худобу, реманент.
У березні 1918 року до села вдерлися німецькі окупанти. Вони відновлювали старі порядки, жорстоко розправлялися з радянськими активістами, грабували у населення хліб, худобу та інше добро й вивозили його до Німеччини. За далеко неповними даними, лише навесні 1918 року окупанти вивезли 115 голів великої рогатої худоби, 600 пудів зерна тощо.
Місцеві робітники й селяни боролися проти окупантів та їх буржуазно-націоналістичних посібників. Коли влітку 1918 року загони таращанських повстанців проходили через Стави, до них приєдналося чимало місцевих селян, щоб разом вести збройну боротьбу проти ворога.
У лютому 1919 року в Ставах відновили Радянську владу. За участю політпрацівників частин Червоної Армії, що визволили село від петлюрівських військ, були створені волосний та сільський ревкоми, які очолили Д. Т. Друзенко й М. Ф. Бурдик. Згодом селяни обрали комітет бідноти (голова У. Чорнобай). Все це мало велике значення для зміцнення Радянської влади у Ставах, згуртування навколо неї широких мас трудящих.
Ревкоми та комітет бідноти всіляко допомагали бідняцьким та середняцьким господарствам, організували серед населення збір продовольства для Червоної Армії. У колишньому поміщицькому палаці була відкрита початкова школа. Діти, які навчалися в ній, одержували безплатне харчування.
У серпні 1919 року Стави захопили війська Денікіна. Понад чотири місяці білогвардійці знущалися з населення, грабували його. Наприкінці грудня 1919 року воїни 2-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії розгромили ворога. Над Ставами знову замайорів червоний прапор. Трудящі радісно вітали відновлення Радянської влади. Вони активно підтримували всі заходи, здійснювані сільським ревкомом та комітетом бідноти.
На початку травня 1920 року Стави захопили війська білополяків. Разом з іноземними загарбниками поневолення селянам принесли й петлюрівці. Знову почалися масові розстріли, пограбування. Наприкінці травня - початку червня в районі Ставів Точилися жорстокі бої між частинами Червоної Армії і військами білополяків. Перемогу здобули червоні полки.
Радянську владу в Ставах остаточно було встановлено у перших числах червня 1920 року, коли підрозділи 6-го полку 2-ї Московської бригади військ внутрішньої охорони визволили село від ворожих військ.
Але й після цього ще довгий час точилася збройна боротьба. Класовий ворог не хотів змиритися з перемогою Радянської влади. Петлюрівські банди нападали на село, по-звірячому розправлялися з радянським активом. Населенню Ставів особливо дошкуляла банда петлюрівського полковника Куща. Для боротьби з ворогом у селі організували з числа молоді збройний загін, яким командував селянин-бідняк У. К. Руденко. Він активно допомагав підрозділам Червоної Армії, міліції виловлювати і знищувати петлюрівські банди.
Наприкінці 1920 року було створено комітет незаможних селян (голова С. М. Шкляр). До комнезаму входили не лише бідняки, а й маломіцні середняки. Сільська Рада разом з комнезамом запроваджувала в життя закони Радянської влади, обмежувала куркульські господарства, наділяла землею безземельних і малоземельних селян.
Комуністична партія і Радянська держава постійно дбали про трудящих селян, про об'єднання їх у споживчі й виробничі товариства і розвиток колективних форм господарювання на селі. У Ставах спочатку це знайшло вияв у створенні в 1922 році бурякового товариства, яке згодом було реорганізовано в кредитне. Воно надавало селянам позику, постачало їх сільськогосподарським реманентом, будівельними матеріалами. У 1923 році організувалося споживче товариство «Інтеграл», яке об'єднувало понад 300 чоловік. Через кооперацію селяни збували на вигідних умовах сільськогосподарську продукцію й одержували промислові товари. 1924 року селяни заснували три товариства спільного обробітку землі, що знаменувало початок переходу до колективних форм господарювання. 1925 року в Ставах створено радгосп.
Багато зусиль докладали робітники, щоб відбудувати спиртовий завод. 1925 року він почав випускати продукцію.
Вже під час відбудовчого періоду великі зміни сталися у житті, побуті, освіті,
культурі трудящих. 1921 року вперше в історії села відкрився медичний пункт, який обслуговував населення. З осені 1920 року працювала чотирирічна трудова школа. У наступні роки гуртки ліквідації неписьменності відвідувало майже все доросле населення. Одним з активних організаторів
Стави
Сторінка 2 з 5
спиртового заводу, місцеві власті викликали в Стави загін козаків, який після цього перебував тут постійно.Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції жителі Ставів вперше довідалися від солдатів і моряків, що поверталися з фронту додому. На початку 1918 року в селі було створено революційний комітет, який очолив селянин-бідняк О. О. Личаченко. Втілюючи в життя декрети Радянської влади,
У березні 1918 року до села вдерлися німецькі окупанти. Вони відновлювали старі порядки, жорстоко розправлялися з радянськими активістами, грабували у населення хліб, худобу та інше добро й вивозили його до Німеччини. За далеко неповними даними, лише навесні 1918 року окупанти вивезли 115 голів великої рогатої худоби, 600 пудів зерна тощо.
Місцеві робітники й селяни боролися проти окупантів та їх буржуазно-націоналістичних посібників. Коли влітку 1918 року загони таращанських повстанців проходили через Стави, до них приєдналося чимало місцевих селян, щоб разом вести збройну боротьбу проти ворога.
У лютому 1919 року в Ставах відновили Радянську владу. За участю політпрацівників частин Червоної Армії, що визволили село від петлюрівських військ, були створені волосний та сільський ревкоми, які очолили Д. Т. Друзенко й М. Ф. Бурдик. Згодом селяни обрали комітет бідноти (голова У. Чорнобай). Все це мало велике значення для зміцнення Радянської влади у Ставах, згуртування навколо неї широких мас трудящих.
Ревкоми та комітет бідноти всіляко допомагали бідняцьким та середняцьким господарствам, організували серед населення збір продовольства для Червоної Армії. У колишньому поміщицькому палаці була відкрита початкова школа. Діти, які навчалися в ній, одержували безплатне харчування.
У серпні 1919 року Стави захопили війська Денікіна. Понад чотири місяці білогвардійці знущалися з населення, грабували його. Наприкінці грудня 1919 року воїни 2-ї бригади 44-ї стрілецької дивізії розгромили ворога. Над Ставами знову замайорів червоний прапор. Трудящі радісно вітали відновлення Радянської влади. Вони активно підтримували всі заходи, здійснювані сільським ревкомом та комітетом бідноти.
На початку травня 1920 року Стави захопили війська білополяків. Разом з іноземними загарбниками поневолення селянам принесли й петлюрівці. Знову почалися масові розстріли, пограбування. Наприкінці травня - початку червня в районі Ставів Точилися жорстокі бої між частинами Червоної Армії і військами білополяків. Перемогу здобули червоні полки.
Радянську владу в Ставах остаточно було встановлено у перших числах червня 1920 року, коли підрозділи 6-го полку 2-ї Московської бригади військ внутрішньої охорони визволили село від ворожих військ.
Але й після цього ще довгий час точилася збройна боротьба. Класовий ворог не хотів змиритися з перемогою Радянської влади. Петлюрівські банди нападали на село, по-звірячому розправлялися з радянським активом. Населенню Ставів особливо дошкуляла банда петлюрівського полковника Куща. Для боротьби з ворогом у селі організували з числа молоді збройний загін, яким командував селянин-бідняк У. К. Руденко. Він активно допомагав підрозділам Червоної Армії, міліції виловлювати і знищувати петлюрівські банди.
Наприкінці 1920 року було створено комітет незаможних селян (голова С. М. Шкляр). До комнезаму входили не лише бідняки, а й маломіцні середняки. Сільська Рада разом з комнезамом запроваджувала в життя закони Радянської влади, обмежувала куркульські господарства, наділяла землею безземельних і малоземельних селян.
Комуністична партія і Радянська держава постійно дбали про трудящих селян, про об'єднання їх у споживчі й виробничі товариства і розвиток колективних форм господарювання на селі. У Ставах спочатку це знайшло вияв у створенні в 1922 році бурякового товариства, яке згодом було реорганізовано в кредитне. Воно надавало селянам позику, постачало їх сільськогосподарським реманентом, будівельними матеріалами. У 1923 році організувалося споживче товариство «Інтеграл», яке об'єднувало понад 300 чоловік. Через кооперацію селяни збували на вигідних умовах сільськогосподарську продукцію й одержували промислові товари. 1924 року селяни заснували три товариства спільного обробітку землі, що знаменувало початок переходу до колективних форм господарювання. 1925 року в Ставах створено радгосп.
Багато зусиль докладали робітники, щоб відбудувати спиртовий завод. 1925 року він почав випускати продукцію.
Вже під час відбудовчого періоду великі зміни сталися у житті, побуті, освіті,
культурі трудящих. 1921 року вперше в історії села відкрився медичний пункт, який обслуговував населення. З осені 1920 року працювала чотирирічна трудова школа. У наступні роки гуртки ліквідації неписьменності відвідувало майже все доросле населення. Одним з активних організаторів