Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 1923 року, за новим адміністративним поділом, село Стави увійшло до складу Кагарлицького району Київської губернії. У наступному році тут проживало понад 2,5 тис. чоловік населення.
Наприкінці січня 1924 року в Ставах засновано комсомольський осередок.
Важливою подією в політичному житті села було створення у 1926 році партійного осередку, який об'єднував комуністів, що працювали на заводі, у радгоспі, ТСОЗах, сільраді. Партійний осередок особливу увагу приділяв зміцненню й дальшому розвитку радгоспу і товариств спільного обробітку землі. Радгосп, першим директором якого був комуніст В. А. Абрамов, одержував високі врожаї хліба, картоплі. У порівнянні з індивідуальними селянськими господарствами значна кращі результати господарювання мали ТСОЗи. У 1926 році на полях радгоспу вже працював перший трактор, а в наступному - машини обробляли й поля ТСОЗів. Першими трактористами в Ставах були брати Г. М. і П. М. Швидкі, В. К. Журавльов, Г. М. Мазепа.
Успіхи господарювання в радгоспі і ТСОЗах наочно переконували селян у перевагах колективної праці. В листопаді 1929 року за ініціативою комуністів і комсомольців понад 400 селянських господарств об'єдналися у сільськогосподарську артіль «Червоний Жовтень». Першим головою правління артілі став селянин-бідняк - комуніст М. П. Вишневецькйй. На початку 1931 року в селі утворилися ще два колективні господарства: «Заповіт Ілліча» (голова правління Я. П. Личаченко) та ім. Ворошилова (голова правління С. М. Шкляр). Того ж року колгоспи села Ставів почала обслуговувати Кагарлицька МТС. У 1936 році землі й будівлі Ставинського радгоспу передали колгоспу «Червоний Жовтень». Це значно зміцнило господарство.
Напередодні війни у колгоспах було широко розгорнуто соціалістичне змагання. Багато землеробів, тваринників мали високі показники у праці. У 1940 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали тваринники колгоспів, «Заповіт Ілліча», ім. Ворошилова та «Червоний Жовтень» П. М. Аксьом, Є. О. Бурдик, Г. М. Власенко та А. Ф. Майоренко.
В результаті соціалістичних перетворень, що відбулися в селі, достаток і культура прийшли в кожну сім'ю. Тепер у разі хвороби люди зверталися не до знахарів,, а до лікарів. Напередодні війни всі жителі були письменними. У 1931-1934 pp. тут працював робітфак Київського фармацевтичного інституту. У 1937 році відбувся перший випуск середньої школи.
Значну культурно-освітню роботу серед населення провадив будинок культури. В його гуртках: агрономічному, хоровому, народних інструментів, драматичному, художньої вишивки, спортивному брали участь дорослі й молодь. Понад 600 читачів користувалися трьома бібліотеками.
В перші дні Великої Вітчизняної війни сотні жителів Ставів пішли до лав Червоної Армії. Коли фронт наблизився до села, колгоспники допомагали воїнам одного із підрозділів 6-го стрілецького корпусу 26-ї армії відбивати ворожу навалу.
29 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Стави. Понад двадцять дев'ять місяців продовжувалася ворожа окупація. Фашисти грабували село, розстрілювали його жителів. У числі закатованих був і активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади У. К. Руденко. 224 жителі відправлено до Німеччини на каторжні роботи.
Але ні тортури, ні звірства гітлерівців не скорили радянських людей. Вони саботували заходи фашистських властей, всіляко перешкоджали загарбникам вивозити народне добро до Німеччини. Першими в селі піднялися на активну боротьбу проти окупантів місцеві комуністи й комсомольці.
З весни 1942 року підпільну боротьбу в Ставах очолив І. В. Сергієнко, залишений ЦК КП(б)У в тилу ворога. Він прибув сюди з Розважівського
району, де був вистежений фашистськими шпигунами. У Ставах Сергієнко
влаштувався працювати на спиртовому заводі. Непомітний, спочатку простий різноробочий, а пізніше вагар, Сергієнко уважно придивлявся до людей. Незабаром він налагодив зв'язки з партійним підпіллям. Сергієнко познайомився з молодим робітником П. Т. Рибаком, а потім і його батьком - членом Кагарлицького підпільного райкому партії Т. П. Рибаком. Після цього він активно включився у роботу місцевого підпілля.
Влітку 1942 року Сергієнко, підібравши надійних товаришів, заснував ініціативну групу, яка 20 вересня 1942 року створила в Ставах підпільний обком партії. Найближчими помічниками І. В. Сергієнка, обраного першим секретарем обкому, були члени обкому І. А. Ковальчук, В. Г. Бердников, С. Л. Ковальський, В. С. Півторидядько, В. Л. Витищенко, Т. П. Рибак та інші.
Підпільний обком накреслив широку програму боротьби проти окупантів. 7 листопада 1942 року він затвердив план підготовки збройного повстання, приуроченого до моменту підходу наступаючих частин Червоної Армії. Обком
Стави
Сторінка 3 з 5
ліквідації неписьменності був учитель місцевої школи В. К. Личаченко. 1923 року у Ставах відкрилися клуб і бібліотека. Першим завідуючим сільським клубом на громадських засадах працював учитель Ф. Гудзь, який також проявив себе активним культармійцем.Наприкінці січня 1924 року в Ставах засновано комсомольський осередок.
Важливою подією в політичному житті села було створення у 1926 році партійного осередку, який об'єднував комуністів, що працювали на заводі, у радгоспі, ТСОЗах, сільраді. Партійний осередок особливу увагу приділяв зміцненню й дальшому розвитку радгоспу і товариств спільного обробітку землі. Радгосп, першим директором якого був комуніст В. А. Абрамов, одержував високі врожаї хліба, картоплі. У порівнянні з індивідуальними селянськими господарствами значна кращі результати господарювання мали ТСОЗи. У 1926 році на полях радгоспу вже працював перший трактор, а в наступному - машини обробляли й поля ТСОЗів. Першими трактористами в Ставах були брати Г. М. і П. М. Швидкі, В. К. Журавльов, Г. М. Мазепа.
Успіхи господарювання в радгоспі і ТСОЗах наочно переконували селян у перевагах колективної праці. В листопаді 1929 року за ініціативою комуністів і комсомольців понад 400 селянських господарств об'єдналися у сільськогосподарську артіль «Червоний Жовтень». Першим головою правління артілі став селянин-бідняк - комуніст М. П. Вишневецькйй. На початку 1931 року в селі утворилися ще два колективні господарства: «Заповіт Ілліча» (голова правління Я. П. Личаченко) та ім. Ворошилова (голова правління С. М. Шкляр). Того ж року колгоспи села Ставів почала обслуговувати Кагарлицька МТС. У 1936 році землі й будівлі Ставинського радгоспу передали колгоспу «Червоний Жовтень». Це значно зміцнило господарство.
Напередодні війни у колгоспах було широко розгорнуто соціалістичне змагання. Багато землеробів, тваринників мали високі показники у праці. У 1940 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали тваринники колгоспів, «Заповіт Ілліча», ім. Ворошилова та «Червоний Жовтень» П. М. Аксьом, Є. О. Бурдик, Г. М. Власенко та А. Ф. Майоренко.
В результаті соціалістичних перетворень, що відбулися в селі, достаток і культура прийшли в кожну сім'ю. Тепер у разі хвороби люди зверталися не до знахарів,, а до лікарів. Напередодні війни всі жителі були письменними. У 1931-1934 pp. тут працював робітфак Київського фармацевтичного інституту. У 1937 році відбувся перший випуск середньої школи.
Значну культурно-освітню роботу серед населення провадив будинок культури. В його гуртках: агрономічному, хоровому, народних інструментів, драматичному, художньої вишивки, спортивному брали участь дорослі й молодь. Понад 600 читачів користувалися трьома бібліотеками.
В перші дні Великої Вітчизняної війни сотні жителів Ставів пішли до лав Червоної Армії. Коли фронт наблизився до села, колгоспники допомагали воїнам одного із підрозділів 6-го стрілецького корпусу 26-ї армії відбивати ворожу навалу.
29 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Стави. Понад двадцять дев'ять місяців продовжувалася ворожа окупація. Фашисти грабували село, розстрілювали його жителів. У числі закатованих був і активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади У. К. Руденко. 224 жителі відправлено до Німеччини на каторжні роботи.
Але ні тортури, ні звірства гітлерівців не скорили радянських людей. Вони саботували заходи фашистських властей, всіляко перешкоджали загарбникам вивозити народне добро до Німеччини. Першими в селі піднялися на активну боротьбу проти окупантів місцеві комуністи й комсомольці.
З весни 1942 року підпільну боротьбу в Ставах очолив І. В. Сергієнко, залишений ЦК КП(б)У в тилу ворога. Він прибув сюди з Розважівського
району, де був вистежений фашистськими шпигунами. У Ставах Сергієнко
влаштувався працювати на спиртовому заводі. Непомітний, спочатку простий різноробочий, а пізніше вагар, Сергієнко уважно придивлявся до людей. Незабаром він налагодив зв'язки з партійним підпіллям. Сергієнко познайомився з молодим робітником П. Т. Рибаком, а потім і його батьком - членом Кагарлицького підпільного райкому партії Т. П. Рибаком. Після цього він активно включився у роботу місцевого підпілля.
Влітку 1942 року Сергієнко, підібравши надійних товаришів, заснував ініціативну групу, яка 20 вересня 1942 року створила в Ставах підпільний обком партії. Найближчими помічниками І. В. Сергієнка, обраного першим секретарем обкому, були члени обкому І. А. Ковальчук, В. Г. Бердников, С. Л. Ковальський, В. С. Півторидядько, В. Л. Витищенко, Т. П. Рибак та інші.
Підпільний обком накреслив широку програму боротьби проти окупантів. 7 листопада 1942 року він затвердив план підготовки збройного повстання, приуроченого до моменту підходу наступаючих частин Червоної Армії. Обком