Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кагарлик

Сторінка 1 з 6
Кагарлик - селище міського типу (з 1956 p.), розташоване на берегах річки Росави, за 77 км від Києва. Населення - 11,4 тис. чоловік.
Кагарлик - центр однойменного району, площа якого 1 тис. кв. км, населення - 64,4 тис. чоловік. У районі є 2 селищні і 28 сільських Рад, яким підпорядковані 54 населені пункти. За радгоспом і 26 колгоспами
закріплено 72 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 65,3 тис. га орної землі. Більшість земель зайняті під посівами озимої пшениці й цукрових буряків; розводять також м'ясо-молочну худобу. На території району 17 підприємств, переважно харчової промисловості й будівельних матеріалів. Серед навчальних закладів є педагогічне училище, технікум сільського будівництва, два профтехучилища, 48 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 11 середніх, 27 - восьмирічних, 10 - початкових. У районі - 2 будинки культури, 45 клубів, 9 кінотеатрів, 61 бібліотека, 73 медичні заклади.
Територія, на якій розташований Кагарлик, заселена з давніх часів. Про це свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу. Збереглися рештки двох городищ. Одне з них називалося Торчеськом і було центром осілих торків та берендеїв, яких князі Київської Русі використовували для боротьби з половцями. Біля Кагарлика розкопано поховання торків, берендеїв та інших кочівників.
Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише в другій половині XIV ст. тут знову з'являються жителі. У 1590 році польський король Сигізмунд III віддав воєводі Янушу Острозькому, який перейшов у католицьку віру, землі на схід від річки Узина і лісу Болгуна, в т. ч. і Кагарлик. На початку XVII ст. Кагарлик став центром староства.
Місцеве населення боролося не лише з польськими поневолювачами, а й з кримськими татарами, що раз у раз нападали, завдаючи великих 1 спустошень. Так, у 1608 році орда перекопського мурзи зруйнувала Кагарлик і взяла у полон значну частину його жителів. Через кілька років поселення відродилося. З 1631 року Кагарлик став власністю шляхтичів - спочатку Богушевського, а пізніше - Гурського. Щоб захищатися від селянсько-козацьких повстань і нападів кримських татар, польська шляхта в 1644 році збудувала у Кагарлику фортецю, в якій тримала військовий гарнізон.
Жителі Кагарлика під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. служили у Канівському полку. У 1650 році у районі Кагарлика точилися запеклі бої селянсько-козацьких військ проти шляхти.
Після укладення «Вічного миру» між Росією і Польщею у 1686 році Кагарлик залишився під владою Польщі. Шляхта дедалі жорстокіше експлуатувала селян. Кріпаки платили чинш, давали одсип зерном, двічі на тиждень працювали в маєтку, виконували багато інших повинностей, з яких особливо тяжкою був постій війська. Соціальний гніт доповнювався національним. Місцевим жителям забороняли користуватися рідною мовою. Нестерпні умови життя штовхали селян на боротьбу проти експлуататорів. Багато кріпаків тікали на Лівобережну Україну.
У люстрації 1765 року Кагарлик вперше згадується як містечко. Під час Коліївщини загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої з польською шляхтою. Коли Правобережна Україна возз'єдналася з Росією, Кагарлик увійшов до складу Київського повіту Київської губернії. Катерина II «пожалувала» містечко з навколишніми селами й землями (23 160 десятин) дипломатові Д. Трощинському, який згодом став міністром юстиції. І за нового господаря кріпаки обробляли панську землю, платили подушне.
1829 року Кагарлицький маєток став власністю генерал-майора А. Трощинського. Пан та його слуги жорстоко знущалися з кріпаків. Особливо відзначався цим завідуючий вівчарським заводом іноземець Берне. Він довів до відчаю доглядача овець. Справу про Бернса розглядав суд. Процес тривав вісім років і закінчився тим, що Бернсу оголосили «догану».
Рік у рік посилювався кріпосницький гніт. На пана мусили працювати всі; Робочий день тривав від сходу до заходу сонця. Навіть діти, починаючи з 12 років, відробляли не менше 3 днів на тиждень. Замордовані виснажливою працею та великими податками, селяни тікали від поміщика. У 1845 році в «бігах» знаходилося понад 259 кріпаків.    
Селяни виступали проти гнобителів. 22 березня 1855 року сталося заворушення. Повсталі вимагали оголошення начебто існуючого царського указу про відпуск кріпаків у «вільні козаки». Повітовий справник намагався утихомирити селян але вони вчинили опір. Тоді були викликані війська, які заарештували організатора заворушення Степана Базяка і ще 17 селян. Усіх непокірних суворо покарали.
В середині XIX ст. у Кагарлику були цукровий, пивоварний та винокурний заводи, суконна фабрика, паровий та два водяні млини. Робітники


Кагарлик