Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кагарлик

Сторінка 2 з 6
працювали в жахливих умовах. 1859 року на цукровому заводі стався вибух, у результаті якого загинуло 18 і покалічено близько 50 робітників,
Великого лиха населенню завдавали епідемії. Але в Кагарлику до 1860 року не було лікарні. 1847 року відкрилася парафіяльна школа. Тут навчалося кожного року не більше 20 дітей.

Після реформи 1861 року селяни одержали 3657 десятин землі, за яку щороку виплачували разом з процентами по 7688 крб. 83 коп.. Крім того, вони мусили сплачувати численні податки й побори. Все це становило велику суму, непосильну для селян.
З розвитком капіталізму відбувалося класове розшарування селян. Більшість з них не могли прожити, обробляючи свої невеличкі клаптики землі. Щоб врятуватися від голодної смерті, селяни здавали в оренду або продавали наділи і йшли у найми до поміщика, куркулів або на заробітки до Києва, Катеринославської і Херсонської губерній. А поверталися додому голодні, змучені, обідрані. Селянин Кагарлика Павло Артеменко все життя був у наймах, мріяв заробити грошей, щоб побудувати хату, одружитись. Та так і не спромігся, помер на чужині. Інший житель містечка Євграф Касян 40 років працював кучером у панській економії, а на старість управитель вигнав його з роботи.
Не краще жилося й робітникам цукрового заводу, який належав поміщику Черткову. Тут працювало понад 400 робітників. Власник підприємства одержував прибутки, посилюючи експлуатацію, збільшуючи робочий день, зменшуючи і без того низьку оплату праці, скорочуючи кількість робітників на виробництві. Умови праці були нестерпні. Фабричний інспектор Київської округи, відвідавши завод, змушений був визнати, що в цехах брудно, темно і «слід дивуватися, як у них працюють робітники».
З 1866 року Кагарлик - центр волості. 1900 року у містечку було 5782 жителі. Всього нараховувалося землі - 5164 десятини. З цієї кількості належало поміщику - 1432, церкві - 75 і селянам 3657 десятин.
У промислових і сільськогосподарських пролетарів, лави яких постійно зростали, були спільні інтереси в боротьбі проти царизму, капіталістів і поміщиків. Це яскраво виявилося в роки першої російської буржуазно-демократичної революції. Робітники активно підтримували селян в їх боротьбі за землю. В містечку відбувалися мітинги, страйки, які переростали в сутички трудящих з царськими військами. 18 травня 1905 року селянська біднота, що працювала в маєтку, оголосила страйк. Вона вимагала від управителя збільшити оплату праці, встановити 9-годинний робочий день, забезпечити роботою всіх бажаючих з числа місцевих жителів. Цей революційний виступ придушили війська. Понад ЗО учасників страйку було заарештовано й притягнуто до суду, а 50 - карателі висікли різками і шомполами. Судовий процес над заарештованими розпочався 6 вересня 1906 року і закінчився лише 3 березня 1912 року. 17 учасників страйку зазнали тюремного ув'язнення, серед них - Марина Усик, Мотря Скаба, Надія Лавриненко.
Наприкінці грудня 1905 року в Кагарлику, біля волосної управи, відбувся мітинг, на якому промовець, учень Уманської сільськогосподарської школи Н. К. Семененко, закликав робітників і селян не вірити царському маніфесту 17 жовтня 1905 року і продовжувати революційну боротьбу. Поліція заарештувала Семененка і відправила у ржищівську в'язницю. Робітники й селяни зажадали звільнити заарештованого. Урядник викликав загін солдатів. Про заворушення в Кагарлику стало відомо в Петербурзі. Міністр внутрішніх справ Дурново з цього приводу телеграфував генерал-губернаторам, командуючим військових округів усієї Російської імперії: «... у м. Кагарлику, Київської губернії, заарештовано агітатора. Натовп вимагає, погрожуючи, його звільнення... Уклінно прошу вас, як у даному, так і у всіх подібних випадках наказати силою зброї, без найменшого послаблення, знищувати заколотників і палити їх будинки, якщо вони чинять опір. Необхідно найжорстокішими заходами назавжди припинити свавілля, яке поширюється та загрожує загибеллю державі».
Місцеві власті зробили все можливе, щоб виконати звірячий наказ царського міністра. Війська жорстоко розправилися з населенням. Багато жителів Кагарлика було заарештовано.
В період столипінської реакції життя трудящих погіршилось, зросла кількість безземельних й малоземельних селян. За даними 1912 року, 39 господарств зовсім не мали землі, 127 - володіли наділами до десятини, 317- 1-3 десятинами, 226 - 3-5 десятинами, 3 числа цих господарств 187 не мали худоби. А тимчасом 28 господарствам належало 442 десятини.
Робітники й селяни після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року вимагали поліпшення умов життя й праці, розподілу поміщицької землі. Але їх становище мало змінилося. Тому боротьба тривала. 17 жовтня 1917 року місцеві жителі зі зброєю напали на поміщицький маєток. Прибулим військам повсталі вчинили опір. Але й цей виступ трудящих було придушено.
Радянську владу у Кагарлику встановлено наприкінці січня 1918 року. Ревком, керуючись ленінським Декретом, конфіскував поміщицьку землю і

Кагарлик