Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Гостомель
Гостомель - селище міського типу (з 1938 року), підпорядковане Ірпінській міській Раді, розташоване біля річки Ірпінь за 7 кілометрів від залізничної станції Ірпінь, на автомагістралі Київ-Коростень. Населення - 6 тис. чоловік. Гостомельській селищній Раді підпорядковані села Баланівка і Мостище.
Поблизу селища є поклади різних глин, торфу, вапняку. В давнину місцеві жителі добували тут болотну залізну руду, смолу, виробляли поташ.
У Гостомелі діють склотарний і крохмальний заводи, автогосподарство, промкомбінат, а також радгосп «Бучанський». Він має 3600 га землі, в т. ч. 2600 га орної. Господарство спеціалізується на вирощуванні овочів та виробництві молока. За високі виробничі показники доярка радгоспу Н. У. Бондаренко, головний агроном А. Г. Костенко, директор П. І. Андрієвсь- кий нагороджені орденами Леніна, а доярка, нині керуюча відділком О. Ф. Шевченко удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.
У селищі функціонує поліклініка, лікарня, середня, восьмирічна і початкова школи, 3 клуби, 4 бібліотеки.
Вперше Гостомель (Гостомль) згадується в грамоті за 1496 рік, коли литовський князь Олександр відібрав його у боярина Володкевича і пожалував Гостомель князю Івану Дашкевичу-Глинському. 1614 року грамотою польського короля Сигізмунда III Гостомелю надано магдебурзьке право.
Селяни і ремісники брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. Вони билися у складі Київського полку на чолі з Ждановичем проти литовських військ гетьмана Радзивіла. В січні 1654 року гостомельці схвалили рішення Переяславської Ради про возз'єднання України з Росією і присягли на вірність Російській державі. На початку XVIII ст. місцеві жителі брали участь у народному повстанні проти шляхти, очоленому фастівським козацьким полковником С. Палієм.
Під час революції 1905-1907 pp. в економії поміщика мали місце страйки сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Тут виник соціал-демократичний гурток. Він мав підпільну бібліотеку, розповсюджував листівки з закликами до боротьби проти царизму і поміщиків. 17 лютого 1919 року 1-й кавалерійський полк 1-ї Української радянської дивізії, розгромивши петлюрівців, відновив тут Радянську владу. Восени 1919 року в Гостомелі відбувалися запеклі бої з денікінцями. 16 жовтня частини 58-ї дивізії 12-ї армії визволили містечко. У боях особливо відзначилися 519-й інтернаціональний полк під керівництвом комуніста- угорця Л. М. Гавро і підрозділ 517-го полку А. Е. Шульги. 13 червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської та 7-ї дивізій вигнали з Гостомеля білополяків. Двічі тут перебував штаб Чапаєвської дивізії. Під час німецької окупації, денікінщини та інтервенції білополяків у районі Гостомеля діяли партизанські загони, які очолював М. Свищенко.
У липні 1941 року біля Гостомеля по річці Ірпінь проходила лінія оборони, на якій вели запеклі бої з фашистами 171-а і 206-а дивізії, ;3-я повітряно-десантна бригада Червоної Армії. В цих боях брало участь також місцеве населення. В роки гітлерівської окупації в селищі діяла підпільна комсомольська організація на чолі з Г. П. Красноштан. До її складу входили М. П. Кодякова, С. І. Шульга, М. П. Шульга, С. С. Соболь, А. А. Бразін, а також О. Є. Забарило, Б. П. Забарило, які загинули від рук ворога. Комсомольці підтримували зв'язок з партизанським загоном, що діяв у Луб'янському лісі, збирали і передавали йому зброю, поповнювали його ряди, розповсюджували листівки. Разом з партизанами вони розгромили поліцейську дільницю, підірвали міст через Ірпінь біля Мостища.
Під час визволення Києва в районі Гостомеля відбувалися запеклі бої. Населений пункт двічі переходив з рук у руки. 6 листопада 1943 року частини 74-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії при підтримці партизанських загонів, де було багато місцевих жителів, визволили селище від ворога.
У Гостомелі народився доктор біологічних наук, професор М. С. Шульга, жив і організовував місцевий колгосп М. І. Марченко - нині доктор історичних наук, професор. На початку 70-х років XIX ст. М. В. Лисенко записав тут цикл весільних пісень, що є класичним зразком цього жанру.
Поблизу селища є поклади різних глин, торфу, вапняку. В давнину місцеві жителі добували тут болотну залізну руду, смолу, виробляли поташ.
У селищі функціонує поліклініка, лікарня, середня, восьмирічна і початкова школи, 3 клуби, 4 бібліотеки.
Вперше Гостомель (Гостомль) згадується в грамоті за 1496 рік, коли литовський князь Олександр відібрав його у боярина Володкевича і пожалував Гостомель князю Івану Дашкевичу-Глинському. 1614 року грамотою польського короля Сигізмунда III Гостомелю надано магдебурзьке право.
Селяни і ремісники брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. Вони билися у складі Київського полку на чолі з Ждановичем проти литовських військ гетьмана Радзивіла. В січні 1654 року гостомельці схвалили рішення Переяславської Ради про возз'єднання України з Росією і присягли на вірність Російській державі. На початку XVIII ст. місцеві жителі брали участь у народному повстанні проти шляхти, очоленому фастівським козацьким полковником С. Палієм.
Під час революції 1905-1907 pp. в економії поміщика мали місце страйки сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати. Тут виник соціал-демократичний гурток. Він мав підпільну бібліотеку, розповсюджував листівки з закликами до боротьби проти царизму і поміщиків. 17 лютого 1919 року 1-й кавалерійський полк 1-ї Української радянської дивізії, розгромивши петлюрівців, відновив тут Радянську владу. Восени 1919 року в Гостомелі відбувалися запеклі бої з денікінцями. 16 жовтня частини 58-ї дивізії 12-ї армії визволили містечко. У боях особливо відзначилися 519-й інтернаціональний полк під керівництвом комуніста- угорця Л. М. Гавро і підрозділ 517-го полку А. Е. Шульги. 13 червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської та 7-ї дивізій вигнали з Гостомеля білополяків. Двічі тут перебував штаб Чапаєвської дивізії. Під час німецької окупації, денікінщини та інтервенції білополяків у районі Гостомеля діяли партизанські загони, які очолював М. Свищенко.
У липні 1941 року біля Гостомеля по річці Ірпінь проходила лінія оборони, на якій вели запеклі бої з фашистами 171-а і 206-а дивізії, ;3-я повітряно-десантна бригада Червоної Армії. В цих боях брало участь також місцеве населення. В роки гітлерівської окупації в селищі діяла підпільна комсомольська організація на чолі з Г. П. Красноштан. До її складу входили М. П. Кодякова, С. І. Шульга, М. П. Шульга, С. С. Соболь, А. А. Бразін, а також О. Є. Забарило, Б. П. Забарило, які загинули від рук ворога. Комсомольці підтримували зв'язок з партизанським загоном, що діяв у Луб'янському лісі, збирали і передавали йому зброю, поповнювали його ряди, розповсюджували листівки. Разом з партизанами вони розгромили поліцейську дільницю, підірвали міст через Ірпінь біля Мостища.
Під час визволення Києва в районі Гостомеля відбувалися запеклі бої. Населений пункт двічі переходив з рук у руки. 6 листопада 1943 року частини 74-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії при підтримці партизанських загонів, де було багато місцевих жителів, визволили селище від ворога.
У Гостомелі народився доктор біологічних наук, професор М. С. Шульга, жив і організовував місцевий колгосп М. І. Марченко - нині доктор історичних наук, професор. На початку 70-х років XIX ст. М. В. Лисенко записав тут цикл весільних пісень, що є класичним зразком цього жанру.