Демидів

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Демидів

Сторінка 1 з 5

Демидів - село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Ірпеня, за 35 км від Києва, на автостраді Київ - Мінськ. Населення - 3210 чоловік.
На околицях Демидова, понад річкою Ірпенем, збереглося близько 200 давньоруських курганів, а на території села, в урочищі Городці, височать вали слов'янського городища - залишки давньоруського міста Городця. В літопису воно вперше згадується під 1026 роком, коли тут уклали мир великий князь київський Ярослав Мудрий та його брат Мстислав. Руські землі було поділено на дві частини, кордон між якими

проходив по Дніпру.
У 1097-1098 pp. під час загострення князівських усобиць Городець став місцем переговорів руських князів на чолі з великим князем київським Володимиром Мономахом про об'єднання сил для боротьби з половцями. У 1150 році місто дістав вигнаний з Києва син Володимира Мономаха - Юрій Долгоруким. В 1151 році під Городець підійшли дружини великого князя київського Ізяслава та інших князів. Вони спалили посад, а Юрія Долгорукого примусили повернутися на княжіння до Суздаля.
Під час монголо-татарської навали Городець був зруйнований і довгий час лишався спустілим. У 1362 році цю територію захопила феодальна Литва. Після ліквідації у 1471 році удільного Київського князівства вона увійшла до складу Київського воєводства. Демидів вперше згадується в люстрації Київського замку 1543 року. На той час у ньому налічувалося 16 господарств, що виконували на користь замку численні повинності - натурою, орали, косили, відбували військову службу.
В другій половині XVI ст. у Демидові спостерігався приплив населення. Сюди втікали селяни з Волині і Поділля, шукаючи порятунку від феодального гніту, який посилився після запровадження у 1557 році волочної поміри. В 1576 році внаслідок нападу кримських татар село знову було зруйноване, а жителі забрані в ясир.
Після Люблінської унії 1569 року Демидів захопила шляхетська Польща, і він став королівським володінням. У ревізії Київського замку 1570 року село названо дуже злиденним. Селяни давали на користь воєводи 4 діжки меду та кілька возів сіна. В 1622 році тут проживало 28 підданих.
Селяни Демидова зазнавали тяжкого соціального і національного гніту. У першій половині XVII ст. вони сплачували на користь орендарів, в руках яких перебувало село, 28 злотих чиншу, давали 28 мір вівса (на суму 70 злотих), 5 діжок меду (на 122 злотих). Крім того, орендар мав віддавати на користь корони 150 кіп жита (на 112 злотих) і 150 кіп вівса (на 93 злотих), що також стягували з селян.
Місцеве населення взяло активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 pp. Влітку 1648 року селяни Демидова, озброївшись косами та киями, почали громити маєтки шляхти. Частина з них влилася до селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького. Демидів визволився від польсько-шляхетського панування і згідно з реєстром 1649 року був включений до складу Біло- городської сотні Київського полку.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Демидів залишився під владою шляхетської Польщі. Польський уряд передав його у володіння гетьмана Правобережної України П. Тетері, а через кілька років село перейшло до рук прибічника польської шляхти, козацького полковника В. Іскрицького. Посилення соціального гніту викликало зростаюче невдоволення селян, які в кінці XVII ст. активно підтримували визвольний рух на Правобережжі.
У 1700 році Демидів увійшов до складу Димерського староства. В першій чверті XVIII ст. село переходило від одного власника до іншого. Найдовше воно перебувало в руках київського каштеляна Стецького. У 1723 році Стецький домігся переведення села на становище містечка і дістав дозвіл на проведення тут ярмарків. Часті зміни панів, кожний з яких прагнув одержати якнайбільше прибутків, супроводилися зростанням феодальних повинностей і посиленням експлуатації селян. У відповідь на це вони неодноразово піднімалися на боротьбу проти гнобителів. Широкого розмаху в районі Демидова, як і скрізь на Київщині, набрав гайдамацький рух. У 1752 році значний загін гайдамаків з'явився біля містечка і вчинив напад на маєтки місцевої шляхти.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Демидів з 1796 року увійшов до складу Київського повіту Київської губернії. Тяжким лишилося становище демцдівських селян і після реформи 1861 року. За уставною грамотою 187 ревізьких душ містечка одержали 89 десятин присадибної землі, 896 десятин орної та сіножатей і ЗО десятин непридатної, тобто 1015 десятин. За злиденні наділи (в середньому до 4 десятин на двір) селяни мали сплачувати щороку по 6 крб. 40 копійок грошима і відробляти по 37 днів на користь поміщика Синельникова. До того ж, вони були позбавлені конче необхідних угідь. Протестуючи проти грабіжницької реформи, селяни відмовилися підписати

Початок
Попередня
1
2
3
4
5
Наступна
Кінець

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Демидів

Демидів