Київ у період промислового капіталізму (60—90-ті роки XIX століття)
Eкономічний розвиток. Міське самоврядування і господарство
Скасування кріпосного права у 1861 році відкрило нову епоху в історії нашої країни. Будучи спочатку укладом феодального ладу, капіталізм після падіння кріпацтва перетворився на пануючу суспільно-економічну формацію. За капіталізму утворилися більш сприятливі умови для розвитку продуктивних сил.
Значно швидшими темпами, ніж раніше, розвивалася промисловість і у Києві, який був одним з великих міст Росії. У другій половині XIX століття він став економічним центром Правобережної України - району з
Найбільш розвинутими галузями промисловості у Києві були харчова і легка (цукрово-рафінадна, борошномельна, кондитерська, дріжджова, винокурна, пивоварна, тютюнова тощо). Великими промисловими підприємствами були цукрово-рафінадний завод на Деміївці, млини Бродського і Шлейфера, тютюнові фабрики С. Когена, М. Когена та ряд інших. Лише на цукрово-рафінадному заводі на Деміївці у 1897 році працювало 1200 робітників і було вироблено 1550 тис. пудів цукру на 8,5 млн. крб., тобто більше V4 продукції усіх промислових підприємств міста.
У зв'язку з розвитком транспорту і харчової промисловості в пореформений період у Києві почала створюватись металообробна і машинобудівна промисловість. У 1862 році на Звіринці (Печерськ) були засновані механічні майстерні, які у 1895 році були переведені в район залізничного вокзалу і перетворені у великий Південноросійський машинобудівний завод, який виробляв котли, машини для цукрової л спирто-горілчаної промисловості та інше. В кінці 90-х років тут працювало 800 - 1000 робітників. Великими підприємствами були також відкритий у 1880 році завод
Гретера і Криванека на Шулявці, що виготовляв устаткування для цукрових та інших заводів, завод Термена на Кузнечній вулиці (тепер вул. Горького) по виробництву приладів для цукрових і винокурних заводів, млинів тощо. У 1880 році було засновано завод Ницького на Кирилівській вулиці (тепер вул. Фрунзе), де виготовлялись залізні й мідні вироби для винокурних заводів, завод Шанца на Шулявці по виробництву різних чавунних відливок і ваг.
У зв'язку із будівництвом залізниць у 1868 році були створені Головні залізничні майстерні, де вже в 1885 році працювало більше тисячі робітників.
Для ремонту пароплавів у 1873 році на Подолі були відкриті майстерні, де працювало до тисячі робітників.
Потужним підприємством у другій половині XIX століття був і «Арсенал», заснований ще у 1764 році. Тут у 1897 році працювало 750робітників. «Арсенал» був одним з найбільших військових підприємств царської Росії по виготовленню та ремонту артилерійського спорядження.
Значний загін робітників був зайнятий у поліграфічній промисловості. На початок XX століття в 21 друкарні, підпорядкованій фабричній інспекції, працювало понад 1,2 тис. робітників. Але в місті існувало ще близько 50 друкарень, не підпорядкованих інспекції.
На кінець XIX століття Київ уже був містом з досить розвинутою фабрично-заводською промисловістю. Характерними рисами промисловості Росії кінця XIX століття, в тому числі і Києва, були концентрація виробництва, розвиток великої промисловості, поява іноземного капіталу.
За 37 років.(18р0-1897 pp.) кількість фабрик і заводів у Києві зросла в 4 рази - з 45 до 177, число робітників - у 7,5 раза-з 1,5 тис. до 11,2 тис. чоловік, а сума виробленої продукції - в 11 разів, що свідчить про значну концентрацію виробництва в цей час.