Димер

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Димер

Сторінка 1 з 6

Димер - селище міського типу, розташоване за 40 км від Києва, на автостраді Київ - Мінськ. Населення - 6100 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Каменка й Рикунь.
Територія сучасного Димера була заселена здавна. Про це свідчать 65 слов'янських курганів X-XII ст., розташованих над річкою Ірпенем.

Димер виник у 1582 році на території, що входила до складу королівських маєтностей Демидова. Спочатку ці землі польський король віддав в оренду, потім вони перейшли у володіння князя В. К. Острозького, а в 1605 році - князів Корецьких. Як місто Димер уперше згадується під 1609 роком. У 1622 році він знову став королівським володінням. У 1631 році було створене Димерське староство.
Населення Димера активно боролося проти польсько-шляхетського гніту, за возз'єднання з Росією. Воно брало участь у селянсько-козацьких повстаннях під проводом К. Косинського 1591-1593 pp. і С. Наливайка 1594-1596 pp. У 1625 році в місті спалахнуло повстання проти феодального й національно-релігійного гніту. Польська шляхта придушила його з допомогою військової сили і вчинила жорстоку розправу над повстанцями. Багатьох з них зігнали у місцеву церкву і запалили її. Населення Димера взяло участь і в козацько-селянському виступі 1630 року під проводом Тараса Федоровича (Трясила). Повстанці розгромили польсько-шляхетський загін, який розташовувався у місті. В 1638 році під час селянсько-козацького повстання під керівництвом Я. Острянина і К. Скидана місцеве населення також повстало проти гнобителів.
На початку визвольної війни 1648-1654 pp. польська шляхта була вигнана з Димера. Він увійшов до складу Київського полку. Після битви під Берестечком 20-тисячне польсько-литовське військо в липні підійшло до Димера. Незважаючи на впертий опір, який вчинив їм полк на чолі з полковником А. Ждановичем, вороги захопили місто. Вони зруйнували його і вчинили над жителями криваву розправу.
До середини 60-х років XVII ст. Димер поступово відродився. У 1664-1665 pp. місто знову стало одним з осередків боротьби проти польсько-шляхетського гніту. В цей час на Поліссі спалахнуло повстання, на чолі якого став овруцький полковник Децик. На початку 1665 року повстанці визволили Димер та ряд інших міст навколо Києва, проте через деякий час під тиском переважаючих сил польської шляхти вони змушені були залишити їх. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Димер опинився під владою Польщі. В 1668 році польський уряд заклав тут фортецю і перетворив місто на один з укріплених прикордонних пунктів. Навколо Димера були насипані вали, на яких встановили гармати.
В останній третині XVII ст. до цієї місцевості почали збиратися втікачі з маєтків польських магнатів, що сподівалися знайти тут порятунок від феодально-кріпосницького гніту. Вони об'єднувалися в загони і виступали проти польської шляхти. Особливо активізувалася боротьба народних мас у 80-х роках XVII ст. В липні 1685 року у Димері спалахнуло заворушення селян і міщан, які побили димерського управителя. Але незабаром до міста підійшли польські війська і жорстоко придушили цей виступ. З 1693 року тут відновилося староство.
Населення Димера взяло активну участь у визвольній боротьбі на Правобережній Україні під проводом С. Палія. В 1703 році козаки приступом оволоділи містом, зруйнували фортецю і вигнали шляхту. Але це повстання також було придушене. У XVIII ст. Димер перетворився'на містечко. Димерські старости, які були «державцями» цих королівських маєтностей, збираючи податки на користь корони, не забували й про власні інтереси і самовільно збільшували побори. Це приводило до погіршення і без того тяжкого становища селян. Вони повинні були сплачувати чинш, відробляти панщину, вносити медову данину, давати прядиво. Згідно з люстрацією 1789 року, загальний прибуток, який одержував польський король від Димерського староства, перевищував 14 715 злотих. Багато жителів Димера, рятуючись від шляхетського гніту й сваволі, тікали на Лівобережжя.
Після другого поділу Польщі (1793 рік) Димер увійшов до складу Росії. У 1796 році він був включений до Київської губернії. Селяни містечка відробляли по 120-124 дні панщини на рік, а також сплачували численні грошові податки.
Зростаюче незадоволення народних мас у 1797 році вилилось у відкритий виступ. Жителі Димера відмовилися відбувати феодальні повинності,посилаючись на свою належність до міщанського стану, й подали скаргу до губернського правління. Останнє передало скаргу на розгляд суду, який наказав їм до вирішення справи підкорятися панові. Але димерці, не чекаючи цього, припинили виконувати повинності. До них приєдналися селяни Катюжанки. Заворушення було придушене військовою силою.
У 1800 році землі колишнього Димерського староства перейшли до казни, а селяни стали державними. Димерський казенний маєток, до складу якого, крім Димера, входили села Катюжанка та Гута-Катюжанська, віддавався в оренду тим

Початок
Попередня
1
2
3
4
5
6
Наступна
Кінець

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Димер

Димер