Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
широкий асортимент товарів. На підприємстві працює 138 робітників. Річний обсяг його продукції становить 1032 тис. крб. Тут виросло багато передовиків виробництва та раціоналізаторів. Значних успіхів досяг і колектив Димерського лісгоспзагу, створеного в 1960 році на базі Димерського лісгоспу. Підприємство має 44,5 тис, га землі, з яких близько 40 тис. га лісів і 1200 га орної землі. Лісгоспзаг систематично виконує виробничі плани на 102-115 проц. Тільки протягом 1965-1969 pp. висаджено 1800 га нових лісових культур. 12-15 тонн молока переробляє щодня Димерський молокозавод, який постачає свою продукцію в торговельну мережу селища та Києва.
На підприємствах Димера широкого розмаху набув рух за комуністичну працю. Одними з перших почесного звання колективу комуністичної праці були удостоєні цех гідронасосів відділення «Сільгосптехніки», бригада побуткомбінату на чолі з Н. Коминою, бригада механічної обробки деревини (бригадир І. Янківський) меблевої фабрики. За дострокове завершення п'ятирічки (за 3 роки і 11 місяців) і виконання зобов'язань, взятих до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, чимало працівників меблевої фабрики внесені до Книги трудової слави. Відмінно працювали у дні ленінської вахти також трудівники молокозаводу. Новими трудовими успіхами зустріли колективи підприємств XXIV з'їзд КПРС і XXIV з'їзд КП України.
Докорінно змінився зовнішній вигляд Димера. Селище інтенсивно забудовується. Крім житлових будинків, протягом 1967-1969 pp. було споруджено 2 гуртожитки, дитячий комбінат. Селище електрифіковане і радіофіковане. Тут забруковано 8 км вулиць, прокладено 4 км тротуарів, 5,5 км водопроводу, здійснена часткова газифікація й телефонізація. Постійно зростають асигнування на комунальне господарство. Якщо в 1967 році вони становили 170 тис. крб., то в 1969 році їх сума зросла до 274 тис. карбованців.
У Димері споруджено пам'ятник В. І. Леніну і пам'ятник бійцям, які загинули під час визволення селища від німецько-фашистських загарбників.
Рік у рік дедалі повніше задовольняє потреби населення торговельна мережа Димера. У селищі працюють ЗО торговельних закладів, у т. ч. центральний продмаг із спеціалізованими відділами, універмаг, магазин господарчих товарів, книжковий та меблевий магазини. У селищі є кілька підприємств громадського харчування. Загальний товарооборот торговельної мережі у 1969 році становив 4 млн. 522 тис. карбованців.
За післявоєнні роки в Димері багато зроблено для охорони здоров'я трудящих. У селищі працює районна лікарня на 150 ліжок. При ній - клінічна лабораторія, рентгенологічний кабінет та інфекційне відділення. У 1969 році завершили будівництво ще одного корпусу лікарні. Тут діють також поліклініка, що має 19 спеціалізованих кабінетів, зубопротезна лабораторія та туберкульозний санаторій. В закладах охорони здоров'я працюють 22 лікарі і 66 чоловік середнього медперсоналу.
У Димері є середня школа, яка міститься в новому приміщенні, і восьмирічна. У 1968 році в середній школі навчалося 577 учнів, у восьмирічній - 41. Димерська восьмирічна школа - одна з кращих у районі. Крім того, тут діють вечірня школа робітничої молоді та дитяча семирічна музична школа, в якій навчається 217 учнів. У школах Димера працює 91 вчитель. Понад 1 тис. юнаків та дівчат закінчили Димерську середню школу. Серед її вихованців-Герой Радянського Союзу полковник Д. М. Кваша і генерал-майор О. І. Ісаюк. Уродженцем Димера є доктор хімічних; наук, лауреат Державної премії СРСР М. І. Кляшторний. У грудні 1959 року в Димері працював виїзний факультет землеробства Української сільськогосподарської академії. Цю «Димерську академію» закінчило чимало юнаків і дівчат. У селищі є дитячий садок на 140 місць і дитячий комбінат на 100 місць.
Своє дозвілля трудящі Димера проводять у будинку культури на 300 місць із стаціонарною кіноустановкою. При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності. Далеко за межами району і області відомий народний ансамбль баяністів, який на республіканському огляді самодіяльного мистецтва на честь 50-річчя Великого Жовтня було нагороджено золотою медаллю. До послуг жителів 2 бібліотеки - для дорослих з книжковим фондом понад 36 тис. примірників та дитяча з книжковим фондом понад 16 тис. примірників. Успішно працює селищне відділення товариства «Знання», яке налічує 23 лектори. Велику роботу проводить місцева партійна організація, що об'єднує 226 комуністів. їй допомагає комсомольська організація, в лавах якої - 1006 юнаків та дівчат. Важливу роль відіграє селищна Рада депутатів трудящих, при якій працюють постійно діючі комісії.
Трудящі Димера всі свої зусилля спрямовують на розв'язання величних завдань, поставлених партією і урядом.
{module…</div>">Нижча Дубечня
Музичі
Михайлівка-Рубежівка
{…</div>">Микільська Борщагівка
Лютіж
Личанка
Литвинівка
Лебедівка
Крюківщина
Козаровичі
Княжичі
Катюжанка
Забір'я
Жуляни
Жукин
Горенка
Гореничі
Гатне
Гаврилівка
Віта-Поштова
Вища Дубечня
{/di…</div>">Вишневе
Бузова
Абрамівка
Демидів
Білогородка
Димер
Сторінка 6 з 6
квартир та ін. На підприємстві зайнято 212 чоловік, а обсяг продукції становить понад 875 тис. крб. на рік. Успішно працює промкомбінат. У 1969 році він виконав робіт на 322 тис. крб. більше, як у 1968 році, і одержав 240 тис. крб. доходу. Димерська меблева фабрика, яка виникла в 1960 році, виробляє досить На підприємствах Димера широкого розмаху набув рух за комуністичну працю. Одними з перших почесного звання колективу комуністичної праці були удостоєні цех гідронасосів відділення «Сільгосптехніки», бригада побуткомбінату на чолі з Н. Коминою, бригада механічної обробки деревини (бригадир І. Янківський) меблевої фабрики. За дострокове завершення п'ятирічки (за 3 роки і 11 місяців) і виконання зобов'язань, взятих до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, чимало працівників меблевої фабрики внесені до Книги трудової слави. Відмінно працювали у дні ленінської вахти також трудівники молокозаводу. Новими трудовими успіхами зустріли колективи підприємств XXIV з'їзд КПРС і XXIV з'їзд КП України.
Докорінно змінився зовнішній вигляд Димера. Селище інтенсивно забудовується. Крім житлових будинків, протягом 1967-1969 pp. було споруджено 2 гуртожитки, дитячий комбінат. Селище електрифіковане і радіофіковане. Тут забруковано 8 км вулиць, прокладено 4 км тротуарів, 5,5 км водопроводу, здійснена часткова газифікація й телефонізація. Постійно зростають асигнування на комунальне господарство. Якщо в 1967 році вони становили 170 тис. крб., то в 1969 році їх сума зросла до 274 тис. карбованців.
У Димері споруджено пам'ятник В. І. Леніну і пам'ятник бійцям, які загинули під час визволення селища від німецько-фашистських загарбників.
Рік у рік дедалі повніше задовольняє потреби населення торговельна мережа Димера. У селищі працюють ЗО торговельних закладів, у т. ч. центральний продмаг із спеціалізованими відділами, універмаг, магазин господарчих товарів, книжковий та меблевий магазини. У селищі є кілька підприємств громадського харчування. Загальний товарооборот торговельної мережі у 1969 році становив 4 млн. 522 тис. карбованців.
За післявоєнні роки в Димері багато зроблено для охорони здоров'я трудящих. У селищі працює районна лікарня на 150 ліжок. При ній - клінічна лабораторія, рентгенологічний кабінет та інфекційне відділення. У 1969 році завершили будівництво ще одного корпусу лікарні. Тут діють також поліклініка, що має 19 спеціалізованих кабінетів, зубопротезна лабораторія та туберкульозний санаторій. В закладах охорони здоров'я працюють 22 лікарі і 66 чоловік середнього медперсоналу.
У Димері є середня школа, яка міститься в новому приміщенні, і восьмирічна. У 1968 році в середній школі навчалося 577 учнів, у восьмирічній - 41. Димерська восьмирічна школа - одна з кращих у районі. Крім того, тут діють вечірня школа робітничої молоді та дитяча семирічна музична школа, в якій навчається 217 учнів. У школах Димера працює 91 вчитель. Понад 1 тис. юнаків та дівчат закінчили Димерську середню школу. Серед її вихованців-Герой Радянського Союзу полковник Д. М. Кваша і генерал-майор О. І. Ісаюк. Уродженцем Димера є доктор хімічних; наук, лауреат Державної премії СРСР М. І. Кляшторний. У грудні 1959 року в Димері працював виїзний факультет землеробства Української сільськогосподарської академії. Цю «Димерську академію» закінчило чимало юнаків і дівчат. У селищі є дитячий садок на 140 місць і дитячий комбінат на 100 місць.
Своє дозвілля трудящі Димера проводять у будинку культури на 300 місць із стаціонарною кіноустановкою. При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності. Далеко за межами району і області відомий народний ансамбль баяністів, який на республіканському огляді самодіяльного мистецтва на честь 50-річчя Великого Жовтня було нагороджено золотою медаллю. До послуг жителів 2 бібліотеки - для дорослих з книжковим фондом понад 36 тис. примірників та дитяча з книжковим фондом понад 16 тис. примірників. Успішно працює селищне відділення товариства «Знання», яке налічує 23 лектори. Велику роботу проводить місцева партійна організація, що об'єднує 226 комуністів. їй допомагає комсомольська організація, в лавах якої - 1006 юнаків та дівчат. Важливу роль відіграє селищна Рада депутатів трудящих, при якій працюють постійно діючі комісії.
Трудящі Димера всі свої зусилля спрямовують на розв'язання величних завдань, поставлених партією і урядом.
Дивиться також інші населені пункти цього району: