Димер

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Димер

Сторінка 3 з 6

органам Радянської влади подавали Київський повітовий комітет КП(б)У та іногородній відділ виконкому Київської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
У середині вересня 1919 року Димер захопили частини денікінської армії, але під ударами радянських

військ вони незабаром відступили. На деякий час містечко опинилося в руках банди Струка, проти якої в середині листопада були кинуті частини 58-ї радянської дивізії 12-ї армії. 19 листопада Димер було визволено від бандитів. Під час боїв особливу мужність і героїзм виявили командир 3-го батальйону А. О. Шульга та помічник командира 1-го батальйону 517-го полку М. С. Луппа, які за цю та інші успішно проведені операції були нагороджені орденом Червоного Прапора.
У Димері відновилися органи Радянської влади. Наприкінці 1919 року розпочав діяльність ревком, який відразу ж розгорнув роботу щодо ліквідації господарської розрухи. У квітні 1920 року населення на загальних зборах обрало сільраду, головою якої став Л. О. Трухан. 25 квітня 1920 року відбувся волосний з'їзд Рад.
Протягом травня - першої половини червня 1920 року Димер знаходився в районі бойових дій проти білополяків. Бої з ворогом тут вела 1-а бригада 17-ї кавалерійської дивізії 12-ї армії. Після визволення Києва 12 червня білополяки були відкинуті в напрямку Житомира-Коростеня. В листопаді у містечку відбулася позапартійна селянська конференція, делегати якої надіслали вітального листа В. Леніну. У грудні в Димері був проведений тиждень допомоги фронту. Влітку 1920 року тут створили комнезам, який очолив П. Провотар.
Після закінчення громадянської війни трудящі Димера приступили до відбудови зруйнованого господарства. На початок 1922 року 158 бідніших селян одержали землю. Об'єднавшись навколо комнезаму, біднота розгорнула боротьбу проти куркулів. Велику роль у цьому відіграли комуністи. У 1923 році тут виник комсомольський осередок. Цього року Димер став центром району.
Комуністи й комсомольці розгорнули велику роз'яснювальну роботу серед населення, доводячи переваги колективного господарювання. В липні 1924 року, в рік смерті В. І. Леніна, у Димері була організована сільськогосподарська артіль, яку назвали його ім'ям. Головою артілі став С. С. Федоров. У 1925 році виникла сільськогосподарська артіль «В єднанні - сила». У 1924-1925 pp. в селі діяли також споживче, кредитне та кілька меліоративних товариств, яким значну допомогу подавала держава.
Докорінно поліпшилося медичне обслуговування населення. У 1925 році в Димері функціонувала лікарня на 10 ліжок, яка у 1927 році перейшла у нове приміщення. У 1928 році відкрили поліклініку з терапевтичним, хірургічним, гінекологічним та стоматологічним кабінетами.
З перших років Радянської влади у Димері багато уваги приділялося розвитку освіти. В Листопаді 1921 року почала діяти початкова школа, де дітей навчали 4 учителі. У 1925 році в селі відкрили семирічну школу, в якій навчалося понад 300 дітей й працювало 11 учителів. Велику роботу було проведено для ліквідації неписьменності серед дорослих. Тут діяли вечірня школа для малописьменних та школа лікнепу. Центром культурного життя став сельбуд, де працювали гуртки художньої самодіяльності, а також бібліотека.
У жовтні 1929 року в Димері відкрилася районна сільськогосподарська виставка, яка продемонструвала досягнення колективних господарств. Вона дала великий поштовх дальшому розгортанню колективізації. Виставка була знята на кіноплівку, і цей фільм демонструвався на кіноекранах України. У селі на базі місцевих артілей утворився колгосп «Прогрес», який в 1930 році об'єднував 117 господарств. Колективізація проходила в умовах шаленого опору куркульства. Але партійна організація зуміла згуртувати навколо себе членів КНС, колгоспників і бідняцько-середняцькі маси. У лютому 1930 року відбулися збори трудящих, які гнівно засудили спробу місцевих куркулів зірвати колективізацію. На виборах до сільської Ради перемогу здобули представники трудящого селянства, віддані справі соціалістичного будівництва.
В 1931 році колгосп «Прогрес» об'єднував 255 господарств і мав 574 га землі. Під керівництвом партійної та комсомольської організацій тут широко розгорнулося соціалістичне змагання. Колгосп організаційно й економічно зміцнювався і в 1933 році вийшов у число передових не лише в районі, айв області. Про успіхи господарства доповів у 1933 році І Всесоюзному з'їзду колгоспників делегат димер- ців конюх Д. В. Аврамчук. За новий статут сільгоспартілі, прийнятий у 1935 році II Всесоюзним з'їздом колгоспників-ударників, голосував делегат Димерського колгоспу «Прогрес» І. І. Москаленко. Значну роль у зміцненні господарства відіграла Димерська МТС, створена в 1936 році.
У 1937 році колгосп «Прогрес» було названо ім. ХХ-річчя Жовтня. Він славився високими врожаями сільськогосподарських культур. Одна з передових бригад -

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Димер

Димер