Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ржищів

Сторінка 1 з 7
Ржищів - селище міського типу (з 1938 p.), розташоване на правому березі Дніпра, за 76 км від Києва і за 25 км від районного центру. Пристань на Дніпрі. Населення - 8,7 тис. чоловік.
Територія сучасного Ржищева заселена з давніх часів. Про це свідчать рештки трьох неолітичних поселень та поселення трипільської культури. Тут також розкопано поховання кіфських часів, знайдено дві посудини та застібку черняхівської культури.
За часів Київської Русі на одній з дніпровських гір - Іван-Горі було укріплене місто під назвою Іван-город, яке згадується в літопису під 1151 роком. До наших днів збереглися залишки земляного валу та глибокого рову, що оточували місто. У 1960-1969 pp. археологи знайшли тут рештки жител та господарських приміщень, які обвуглились під час пожежі. У житлах виявлено знаряддя праці, предмети озброєння, різні прикраси, навіть залишки запасів зерна. До числа рідкісних знахідок слід віднести свинцеву печатку, якою князі і бояри скріплювали важливі документи.
Під час тривалої боротьби князів за київський престол, Іван-город не раз перег ходив з рук у руки. У 1240 році місто було знищено монголо-татарами. Місцеве населення захищалося до останнього і загинуло у палаючому місті.
Минуло багато часу, поки на місці Іван-города виникло нове поселення Ржищів. Перші відомості про нього стосуються 1506 року. У 1571 році Ржищів згадується як населений пункт на Дніпрі. Разом з багатьма навколишніми селами він належав київським митрополитам.
Після Люблінської унії 1569 року Ржищів підпав під владу шляхетської Польщі. Селяни були остаточно закріпачені. Вони не мирилися з утисками, чинили опір гнобителям. У 1637-1638 pp. населення Ржищева брало участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях, очолюваних П. Павлюком, Д. Гунею, Я. Острянином і К. Скиданом.
За часів визвольної війни 1648-1654 pp. Ржищів був сотенним містечком Канівського полку. Його жителі брали участь у боях з польською шляхтою3, і Біля Ржищева загін Максима Кривоноса дав бій шеститисячному війську магната Яреми Вишневецького. Повстанці розібрали переправу на Дніпрі, по якій мали переправлятися польські війська, а потім примусили противника відступити до Чернігова.
1653 року у Ржищеві Богдан Хмельницький приймав російських послів, вів з ними переговори про возз'єднання України з Росією. Після Переяславської Ради у січні 1654 року місцеві жителі склали присягу на вірність Російській державі. У 1654 і 1658 рр. біля Ржищева переправлялися на правий берег Дніпра війська під командуванням В. Б. Шереметьева і Ф. В. Бутурліна, які були надіслані з Росії для боротьби з польськими загарбниками. Навесні 1664 року на Правобережній Україні, у т. ч. у Ржищеві, відбулося народне повстання проти польської шляхти, але воно було придушене військовою силою.
Після Андрусівського перемир'я 1667 року Ржищів залишився під владою шляхетської Польщі. Його населення й далі боролося проти поневолювачів, за возз'єднання з Росією.
За умовами Бахчисарайського договору 1681 року між Росією і Туреччиною та «Вічного миру» 1686 року між Росією і Польщею місцевість понад Дніпром на південь від Стайок, у т. ч. і район Ржищева, мала бути незаселеною. Однак минуло небагато часу і на цих землях знову з'явилося населення. Слідом за ними поверталася польська шляхта, яка поступово закабаляла жителів.
1740 року у Ржищеві нараховувалося 150 будинків і близько 800 чоловік населення, яке займалося землеробством; скотарством, рибальством. Місцеві купці торгували хлібом, вивозили його навіть за кордон. Розвивалися промисли. Внаслідок розвитку товарно-грошових відносин у першій половині XVIII ст. становище трудящих ще більше погіршало, що
викликало нову хвилю народних повстань. У 1750 році місцеве населення допомогло гайдамакам захопити Ржищів і розправитися з поневолювачами. 1768 року селяни Ржищева брали участь у Коліївщині.
Після возз'єднання 1793 р. Правобережної України з Росією Ржищів став містечком Київської губернії.
1823 року тут розквартировувався Полтавський піхотний полк. Його командир полковник В. К. Тізенгаузен був членом Васильківської управи «Південного товариства», яку очолювали С. І. Муравйов-Апостол і М. Ц. Бестужев-Рюмін. У 1826 році Тізенгаузена заарештували і заслали до Сибіру на каторгу.
У першій половині XIX ст. Ржищів зростає як торгове містечко. Цьому сприяло поширення судноплавства на Дніпрі і заснування місцевої пристані. На ярмарок 1846 року було привезено товарів на 16,3 тис. карбованців. Розвивалась промисловість. 1854 року тут відкрито невелику цукроварню, а після її реконструкції (1858 р.) - цукровий завод.
1852 року в містечку проживало 1585 чоловік, з них 806 кріпаків. Крім панщини, сплати грошових податків вони виконували ще безліч інших повинностей - виготовляли пряжу, розводили домашню птицю для поміщика


Ржищів