Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ржищів

Сторінка 2 з 7
тощо. Внаслідок реформи 1861 року значна частина ржищівських селян стала безземельною. В пошуках роботи вона змушена була йти на заробітки до поміщика, куркулів або до інших місць.
У пореформений період містечко швидко зростає, розвивається його промисловість. На початку 70-х років тут було 879 дворів і 4926 чоловік населення, працювали цукровий, винокурний і пивоварний заводи, 3 цегельні. 1874 року вступив до ладу чавуноливарний завод капіталіста Швайсгута, де виготовлялось
устаткування для цукроварень. Ще через два роки почав випуск такої ж продукції чавуноливарний завод Цибульського. Велику роль в економічному житті й далі відігравала пристань на Дніпрі. Із Ржищева вивозили хліб, цукор, пиво, вино, машини, а доставляли сюди - сіль, ліс, мануфактуру, метал тощо. У містечку 4 рази на рік відбувалися ярмарки.
Капіталісти жорстоко експлуатували робітників, примушували їх працювати по 12-14 годин на добу, видавали малу зарплату. Над трудящими знущалася адміністрація. У 1875 році на цукровому заводі відбувся страйк робітників. Коли вимоги страйкуючих: зменшення робочого дня, підвищення зарплати - не були задоволені, робітники залишили підприємство. З часом передові робітники починають усвідомлювати необхідність політичної боротьби проти існуючого ладу. У 1896 році місцеві власті доповідали губернатору про те, що столяр Л. К. Іваненко бере участь у «таємному гуртку робітників і розповсюджує нелегальну літературу». Пізніше за революційну діяльність його було засуджено.
Трудящі Ржищева брали активну участь в революції 19С5-1907 pp. У містечку проходили мітинги, демонстрації. Одним із найбільших виступів трудящих був страйк у жовтні 1905 року на цукровому заводі, яким керували робітники К. Іваненко та Р. Шевченко. Страйкуючі пред'явили капіталісту вимоги: встановити 8-годинний робочий день, підвищити на 30 проц. заробітну плату. Щоб залякати робітників, до Ржищева прибули війська. Але страйкуючі продовжували боротьбу, поки не здобули перемогу. Власник цукроварні змушений був задовольнити вимогу робітників щодо тривалості робочого дня і підвищити зарплату на 13 процентів.
Під впливом цього страйку відбулися виступи робітників і на сусідніх цукрових заводах: у Піях, Півцях і Великих Прицьках. З приводу страйку на Великоприць- ківському цукровому заводі фабричний інспектор 4-ї дільниці так доповідав фабричному інспектору Київської губернії: «Причина страйку - агітація членів Ржищівського революційного гуртка і приклади навколишніх заводів». До Ржищева приїздила делегація робітників Старинського цукрового заводу Переяславського повіту, щоб запозичити досвід страйкової боротьби.
Після поразки революції 1905-1907 pp. основна маса населення Ржищева робітники й селяни зазнали ще жорстокішого гноблення. Тепер тривалість робочого дня на підприємствах становила не менше 13-14 годин. Підприємці знизили заробітну плату робітникам і збільшили штрафи. За будь-яку провину робітників виганяли з заводу.
З розвитком капіталізму посилювалась соціальна нерівність серед селян, відбувалося дальше зубожіння. Більшість господарств ставали малоземельними і безкінними. У 1912 році із 682 господарств 68 мали до десятини землі, 176 - від 1 до 3 десятин, 341 - від 3 до 6 десятин. 14 господарств володіли наділами понад 10 десятин. 357 господарств зовсім не мали худоби. Робітники й селяни терпіли не тільки від експлуатації, злиднів, а й від політичного безправ'я.
Власті майже не дбали про охорону здоров'я і освіту народу. 1910 року у Ржищеві проживало понад 17 тис. чоловік. Проте у містечку не було жодного лікувального закладу. Існуючу раніше лікарню через відсутність коштів було закрито. Приватною практикою займалися 6 лікарів, 2 фельдшери та 6 акушерок. У 2 однокласних школах (чоловічій і жіночій) навчалося 280 дітей.
Під час першої світової війни населення Ржищева зменшилося до 11 тис. чоловік. Це обумовлювалось тим, що на фронт було відправлено майже всіх дорослих чоловіків, значна кількість їх загинула. Скориставшись війною, підприємці посилили експлуатацію трудящих, хоч на заводах тепер працювали здебільшого літні жінки й діти. Виконуючи замовлення військового відомства, капіталісти наживали великі бариші. Наприкінці 1916 року на чавуноливарному заводі Швайсгута вибухнув страйк, який очолив робітник П. Чуприна. Страйкуючі виступали з політичними й економічними вимогами. Але страйк робітників було придушено.
Після Лютневої революції 1917 року злиденне становище робітників і селян майже не поліпшилося. Визволення трудящим від соціального і національного гніту принесла тільки Велика Жовтнева соціалістична революція. Робітники й селяни Ржищева з великим задоволенням зустріли історичні рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою та встановив братерські зв'язки з Радянською Росією.
Радянську владу в Ржищеві встановлено наприкінці січня 1918 року. Відразу


Ржищів