Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)

Соціально-економічний розвиток. Міське самоврядування

В кінці XIX - на початку XX століття на Україні, як і в усій Росії, капіталізм переріс у свою найвищу стадію - імперіалізм. «Імперіалізм, - писав В. І. Ленін, це капіталізм на тій стадії розвитку, коли склалось панування монополій і фінансового капіталу, набув видатного значення вивіз капіталу, почався поділ світу міжнародними трестами і закінчився поділ всієї території землі найбільшими капіталістичними країнами»

В цей час відбувався посилений процес концентрації виробництва, що приводило до утворення монополістичних об'єднань. Ще наприкінці XIX століття на Україні був організований синдикат цукрозаводчиків, який об'єднав 90 проц. цукрових заводів Росії. На початку XX століття виникли синдикати «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд» та ряд інших. Посилилась концентрація банкового капіталу і злиття його з промисловим, результатом чого було виникнення фінансового капіталу. Особливістю російського капіталізму була його залежність від іноземного капіталу і наявність значних пережитків кріпосництва.
В кінці XIX -на початку XX століття посилився приплив в Росію, в т. ч. і на Україну, іноземного капіталу. Ввозячи свої капітали, іноземні капіталісти розміщували їх у головних галузях промисловості, по-хижацькому експлуатували природні багатства країни, одержуючи величезні прибутки, намагалися перетворити її на ринок збуту своїх товарів. Проникнення іноземного капіталу значно погіршило і без того тяжке становище робітників і селян.
Як в цілому на Україні, у Києві власниками багатьох великих підприємств були іноземні капіталісти. Так, машинобудівний завод Гретера і Криванека фінансувався німецьким банком, майже четверта частина наявного капіталу товариства Київського цукрорафінадного заводу також належала німецьким капіталістам.
Світова економічна криза, що на початку XX століття охопила і Росію, позначилася також на промисловості Києва. В 1903 році тут припинили діяльність 20 під, приємств і майже вдвоє зменшилась вартість виробленої продукції. На ряді підприємств значно скоротилася кількість робітників. Зокрема, на машинобудівному заводі Гретера і Криванека вона зменшилася вдвоє
Поступово криза у 1905 -1907 pp. змінилася депресією, потім деяким пожвавленням, а у 1910 році почалося промислове піднесення, яке тривало до першої світової , війни. Якщо в 1860 році у місті діяло 45 фабрик, які виробляли продукцію вартістю в 2,3 млн. крб. у рік, то через 50 років - у 1910 році - тут було 122 фабричні підприємства, вартість продукції яких становила 90 млн. крб. У 1912 році в Києві налічувалося 144 фабрично-заводські підприємства, що перебували під наглядом фабричної інспекції. На них працювало 12-13 тис. робітників. У розглядуваний період зростає значення Києва як адміністративного і господарського центру, збільшується його роль у розвитку промисловості, транспорту і торгівлі.
Проявом дальшого процесу монополізації капіталу в промисловості була організація Київського товариства заводчиків і фабрикантів, статут якого був затверджений у 1916 році. Концентрація промислового капіталу і злиття його з банковим привели до панування у вирішальних галузях господарства фінансового капіталу.
Одним з найбільших машинобудівних підприємств Києва був Південноросійський завод (тепер «Ленінська кузня»), розташований в долині Либеді біля залізничної станції. Це полегшувало доставку металу і палива. На заводі виготовляли залізничні платформи, вагони-холодильники, цистерни, товарні вагони, окремі деталі для залізничних мостів та інше. Тут вироблялися також машини і верстати для борошномельних, цукрових і горілчаних підприємств, арматура і парові котли. На початку XX століття вартість продукції заводу перевищувала 2 млн. крб. у рік. В цей період на ньому працювало понад 1800 чоловік. Переважну більшість робітників становили українці; крім того, тут працювали вихідці з Росії і Білорусії.
Під час світової кризи у 1900-1903 pp. виробництво на Південноросійському заводі різко впало, значно зменшилася кількість робітників. Однак у 1907-1908 pp. тут почалося деяке пожвавлення, яке у наступні роки змінилося піднесенням. Дальшого розвитку виробництво заводу набуло в роки світової війни. В цей час налагоджується випуск нових видів продукції. З 1915 року підприємство почало випускати буксирні пароплави. Посилюючи експлуатацію робітників, власники заводу одержували величезні прибутки.
Великим підприємством був київський завод «Арсенал». Тут виготовлялось артилерійське спорядження: лафети, передки, зарядні ящики тощо. У перші 



Київ