Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Найбільше була забудована центральна частина міста - старий Київ з прилеглими районами. На Хрещатику виникли контори, банки, кінотеатри, готелі, крамниці. Було прокладено ряд нових вулиць, у т. ч. Банкову (тепер Орджонікідзе). На місці незабудованої садиби проф. Ф. Ф. Мерінга, розташованої між Хрещатиком і Банковою, з'явилися вулиці Миколаївська (тепер К. Маркса), Мерінгівська (тепер Заньковецької), Ольгінська (сучасна Маяковського), було збудовано театр Соловцова (нині театр ім. І. Франка), цирк, готель «Континенталь», дворянське зібрання .
В південній частині міста був розташований район «Нової будови» (Либідська частина). Тут навколо заводів виросли халупи, де жили робітники. За полотном залізниці розкинулось с. Деміївка. Воно виникло в другій половині. XIX століття в зв'язку з побудуванням залізниці і ряду заводів: цукрорафінадного, пивоварного та кількох цегельних. В останні роки перед світовою війною тут було прокладено трамвайну колію.
З давніх часів район Подолу був дуже заселений і колись вважався за міський центр. У другій половині XIX століття він втратив це своє значення, але внаслідок швидкого розвитку пароплавства продовжував відігравати значну економічну роль.
На північ від вулиці Верхній Вал був розташований Плоський район, до якого входили Куренівка, Пріорка і Пуща-Водиця. Куренівка і Пріорка являли собою район робітників і бідноти, процент його забудови був невисокий. Пуща-Водиця виникла як дачне селище буржуазії.
Лук'янівка і Солом'янка були мало заселені. На початку XX століття, коли на Лук'янівці зросли заводи - дріжджовий, машинобудівний та кабельний, ця територія починає швидко забудовуватися.
На території Старого Києва між Солом'янкою, «Новою будовою» і Лук'янівкою розташовувалася Бульварна частина міста. Вона являла собою район значної забудови. В його межах знаходилась одна з найбільших ринкових площ - Галицька (тепер площа Перемоги). До Бульварної частини міста входило передмістя Шулявка. Наприкінці XIX століття з побудуванням тут заводу Гретера і Криванека та Київського політехнічного інституту (перший політехнічний інститут у Росії) цей район починає швидко розростатися. Кількість населення Шулявки за період з 1897 по 1912 рік зросла майже у 5 разів. Вона перетворилася на робітничу і промислову околицю, яка відігравала велику роль у розвитку революційного руху в місті.
На захід від Шулявки розташувалося дачне селище Святошин.
У 1904 році заселена площа Києва становила 56,06 кв. верст. Після приєднання в 1910 році до міста селищ Верхньої і Нижньої Солом'янки, Кучменового і Протасового ярів і Батиєвої гори, а в 1911 році с. Шулявки, Караваєвих дач і прилеглих до них місцевостей заселена площа міста на початок 1912 року досягла 59 кв. верст. За розміром забудованої міської площі Київ займав третє місце в Росії.
Поряд з територіальним зростанням міста відбувалося його впорядкування: було побудовано водопровід, каналізацію, проведено телефон, електроосвітлення вулиць (перші вуличні електричні ліхтарі з'явилися у 1890 році).
Однак упорядкування міста здійснювалось головним чином у центральних районах, де жили буржуазія та урядовці. Якщо в центрі міста існувало артезіанське водопостачання, то на околицях і в робітничих районах майже ніде не було водопроводу і каналізації, а користувалися водою з колодязів або з Дніпра та Либеді. Електрикою освітлювалися лише центральні вулиці, а на околицях було мало навіть гасових і газових ліхтарів.
У 1906 році в Києві була споруджена перша в Європі дизельна електростанція, яка належала іноземним капіталістам. Щоб поліпшити сполучення між окремими районами, у місті проводять так звану конку, а пізніше електричний трамвай. Київський електричний трамвай був першим у Росії і другим у Європі. Концесія на нього знаходилась в руках Бельгійського акціонерного товариства. У 1905 році було побудовано електричний узвіз (фунікулер) - один з найбільших на той час, який з'єднав район Володимирської гірки з Подолом.
Колії електричного трамваю зв'язували торгові райони міста з пристанню, вокзалом та деякі дачні передмістя з центром. На околиці трамвайних колій не було. Існували лише окрема трамвайна колія в с. Деміївці і трамвайна лінія Брест-Литовське шосе - Святошин, що належала організації, яку контролювали німецькі банки. Пізніше почав працювати мототрамвай Київ-Дарниця.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 4 з 47
Район Липок вважався аристократичним. Тут майже зовсім не було установ, жодного підприємства і будувалися в основному комфортабельні особняки. Печерськ являв собою своєрідну частину міста. Тут були розташовані фортеці, артилерійські склади, завод «Арсенал», а також Печерська лавра, кілька монастирів та церков. Після скасування на початку XX століття так званих експланадних правил на Печерську було споруджено ряд приватних будов.В південній частині міста був розташований район «Нової будови» (Либідська частина). Тут навколо заводів виросли халупи, де жили робітники. За полотном залізниці розкинулось с. Деміївка. Воно виникло в другій половині. XIX століття в зв'язку з побудуванням залізниці і ряду заводів: цукрорафінадного, пивоварного та кількох цегельних. В останні роки перед світовою війною тут було прокладено трамвайну колію.
З давніх часів район Подолу був дуже заселений і колись вважався за міський центр. У другій половині XIX століття він втратив це своє значення, але внаслідок швидкого розвитку пароплавства продовжував відігравати значну економічну роль.
На північ від вулиці Верхній Вал був розташований Плоський район, до якого входили Куренівка, Пріорка і Пуща-Водиця. Куренівка і Пріорка являли собою район робітників і бідноти, процент його забудови був невисокий. Пуща-Водиця виникла як дачне селище буржуазії.
Лук'янівка і Солом'янка були мало заселені. На початку XX століття, коли на Лук'янівці зросли заводи - дріжджовий, машинобудівний та кабельний, ця територія починає швидко забудовуватися.
На території Старого Києва між Солом'янкою, «Новою будовою» і Лук'янівкою розташовувалася Бульварна частина міста. Вона являла собою район значної забудови. В його межах знаходилась одна з найбільших ринкових площ - Галицька (тепер площа Перемоги). До Бульварної частини міста входило передмістя Шулявка. Наприкінці XIX століття з побудуванням тут заводу Гретера і Криванека та Київського політехнічного інституту (перший політехнічний інститут у Росії) цей район починає швидко розростатися. Кількість населення Шулявки за період з 1897 по 1912 рік зросла майже у 5 разів. Вона перетворилася на робітничу і промислову околицю, яка відігравала велику роль у розвитку революційного руху в місті.
На захід від Шулявки розташувалося дачне селище Святошин.
У 1904 році заселена площа Києва становила 56,06 кв. верст. Після приєднання в 1910 році до міста селищ Верхньої і Нижньої Солом'янки, Кучменового і Протасового ярів і Батиєвої гори, а в 1911 році с. Шулявки, Караваєвих дач і прилеглих до них місцевостей заселена площа міста на початок 1912 року досягла 59 кв. верст. За розміром забудованої міської площі Київ займав третє місце в Росії.
Поряд з територіальним зростанням міста відбувалося його впорядкування: було побудовано водопровід, каналізацію, проведено телефон, електроосвітлення вулиць (перші вуличні електричні ліхтарі з'явилися у 1890 році).
Однак упорядкування міста здійснювалось головним чином у центральних районах, де жили буржуазія та урядовці. Якщо в центрі міста існувало артезіанське водопостачання, то на околицях і в робітничих районах майже ніде не було водопроводу і каналізації, а користувалися водою з колодязів або з Дніпра та Либеді. Електрикою освітлювалися лише центральні вулиці, а на околицях було мало навіть гасових і газових ліхтарів.
У 1906 році в Києві була споруджена перша в Європі дизельна електростанція, яка належала іноземним капіталістам. Щоб поліпшити сполучення між окремими районами, у місті проводять так звану конку, а пізніше електричний трамвай. Київський електричний трамвай був першим у Росії і другим у Європі. Концесія на нього знаходилась в руках Бельгійського акціонерного товариства. У 1905 році було побудовано електричний узвіз (фунікулер) - один з найбільших на той час, який з'єднав район Володимирської гірки з Подолом.
Колії електричного трамваю зв'язували торгові райони міста з пристанню, вокзалом та деякі дачні передмістя з центром. На околиці трамвайних колій не було. Існували лише окрема трамвайна колія в с. Деміївці і трамвайна лінія Брест-Литовське шосе - Святошин, що належала організації, яку контролювали німецькі банки. Пізніше почав працювати мототрамвай Київ-Дарниця.