Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Київські робітники підтримали революційні виступи студентів. Київський комітет РСДРП у січні 1901 року видав відозву, в якій закликав передову частину студентства разом з робітничим класом підніматись на боротьбу. Комітет РСДРП був також ініціатором організації студентської демонстрації 11 березня, в якій взяли участь і робітники. Демонстрація пройшла успішно.
Під впливом соціал-демократичної організації київські студенти починають розуміти необхідність політичної боротьби. У жовтні 1901 року в університеті та політехнічному інституті відбулися масові сходки. В резолюції, прийнятій студентами політехнічного інституту, підкреслювалось: «Наші академічні вимоги можуть бути задоволені лише шляхом політичної боротьбиі».
Підбиваючи підсумки студентського руху в 1901 році, В. І. Ленін писав: «Досвід минулого року не минув для студентів марно. Вони побачили, що тільки підтримка народу і головним чином підтримка робітників може забезпечити їм успіх...».
Піднесення революційного руху, перехід пролетаріату від економічної до політичної боротьби настійно вимагали керівництва з боку революційної соціал-демократії. Перед марксистами постало завдання об'єднати розрізнені соціал-демократичні організації в революційну партію, яка була б здатна повести пролетаріат на боротьбу проти царизму і капіталізму.
Вирішальну роль у створенні марксистської партії в Росії відіграла організована В. І. Леніним нелегальна загальноросійська політична газета «Искра». Перший номер її вийшов у грудні 1900 року.
Навколо «Искры» згуртувались її агенти-професіональні революціонери, які підтримували зв'язок з місцевими соціал-демократичними організаціями, розповсюджували газету і ленінські праці. Агентами «Искры» в Києві у різний час працювали Ф. В. Ленгнік, П. А. Красиков, М. Е. Бауман, Д. І. Ульянов, М. М. Литвинов (Валах), О. Г. Шліхтер, С. М. Афанасьева, А. Кузнецова, Г. I. Окулова, В. С. Бобровський та інші. На початку 1901 року в Києві була організована група сприяння «Искре», яка підтримувала систематичний зв'язок з В. І. Леніним, вела жваве листування з редакцією.
«Искра» широко розповсюджувалась серед робітників, інтелігенції, студентської молоді Києва. Агенти «Искры» були тісно зв'язані з київськими робітниками, одержували від них інформацію про революційний рух у місті і губернії та надсилали її до редакції. В 42 номерах газети було надруковано 93 матеріали про Київ і Київську губернію.
Газета «Искра», твори В. І. Леніна, особливо його праця «Що робити?», відіграли велику роль у політичному вихованні київських робітників, у вивільненні їх з-під впливу «економістів», у завоюванні Київського комітету РСДРП на бік «Искры».
В результаті масових арештів, проведених властями після І з'їзду. РСДРП у 1898 році, в Київському комітеті РСДРП переважали «економісти», які вважали, що робітничий клас повинен вести лише економічну боротьбу, виступали проти об'єднання всіх соціал-демократичних організацій в єдину централізовану партію.
Під впливом «Искры» в Київській організації почали групуватись сили, що виступали за необхідність політичної боротьби. В ході тривалої і гострої боротьби між іскрівцями та «економістами» на кінець 1901 року більшість членів комітету стала на позицію «Искры»3 .
Занепокоєні зростаючим впливом іскрівців серед робітників і пожвавленням політичної боротьби пролетаріату, власті робили все, щоб виявити агентів «Искры». У лютому 1902 року їм вдалося заарештувати представників соціал-демократичних організацій Києва, Москви, Кавказу і редакції «Искры», що прибули до Києва на нараду. Арешти були проведені і в інших містах. Київському жандармському управлінню було дано наказ організувати показовий процес над іскрівцями. З цією метою всіх заарештованих іскрівців привезли до Києва і кинули до Лук'янівської тюрми.
Київська група «Искры» з допомогою товаришів, що прибули з Москви, організувала втечу іскрівців. Серед 11 іскрівців, які 18 серпня 1902 року втекли з Лук'янівської тюрми, були М. Е. Бауман, М. М. Литвинов, В. С. Бобровський та інші. З приводу цієї вдалої втечі Київський комітет РСДРП і організація «Искры» випустили спеціальну прокламацію.
Втеча з тюрми і вихід на волю іскрівців сприяли дальшому зростанню впливу ідей «Искры» серед членів Київського комітету РСДРП. На кінець 1902 року комітет визнав «Искру» своїм керівним органом, схвалив створення Організаційного комітету по скликанню II з'їзду РСДРП. Але «економісти», скориставшись від'їздом з Києва кількох іскрівців, скасували це рішення.
Таке становище в Київському комітеті дуже хвилювало В. І. Леніна. В листі до уповноваженого «Искры» у Києві Ф. В. Ленгніка В. І. Ленін гостро критикував його за те, що він не увійшов до складу комітету для боротьби за іскрівські принципи й тактику. Після тривалої боротьби з «економістами» іскрівський напрям остаточно переміг у Київському комітеті РСДРП, про що офіціально було заявлено в березні 1903 року у прокламації комітету.
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 9 з 47
політичним протестом.Київські робітники підтримали революційні виступи студентів. Київський комітет РСДРП у січні 1901 року видав відозву, в якій закликав передову частину студентства разом з робітничим класом підніматись на боротьбу. Комітет РСДРП був також ініціатором організації студентської демонстрації 11 березня, в якій взяли участь і робітники. Демонстрація пройшла успішно.
Підбиваючи підсумки студентського руху в 1901 році, В. І. Ленін писав: «Досвід минулого року не минув для студентів марно. Вони побачили, що тільки підтримка народу і головним чином підтримка робітників може забезпечити їм успіх...».
Піднесення революційного руху, перехід пролетаріату від економічної до політичної боротьби настійно вимагали керівництва з боку революційної соціал-демократії. Перед марксистами постало завдання об'єднати розрізнені соціал-демократичні організації в революційну партію, яка була б здатна повести пролетаріат на боротьбу проти царизму і капіталізму.
Вирішальну роль у створенні марксистської партії в Росії відіграла організована В. І. Леніним нелегальна загальноросійська політична газета «Искра». Перший номер її вийшов у грудні 1900 року.
Навколо «Искры» згуртувались її агенти-професіональні революціонери, які підтримували зв'язок з місцевими соціал-демократичними організаціями, розповсюджували газету і ленінські праці. Агентами «Искры» в Києві у різний час працювали Ф. В. Ленгнік, П. А. Красиков, М. Е. Бауман, Д. І. Ульянов, М. М. Литвинов (Валах), О. Г. Шліхтер, С. М. Афанасьева, А. Кузнецова, Г. I. Окулова, В. С. Бобровський та інші. На початку 1901 року в Києві була організована група сприяння «Искре», яка підтримувала систематичний зв'язок з В. І. Леніним, вела жваве листування з редакцією.
«Искра» широко розповсюджувалась серед робітників, інтелігенції, студентської молоді Києва. Агенти «Искры» були тісно зв'язані з київськими робітниками, одержували від них інформацію про революційний рух у місті і губернії та надсилали її до редакції. В 42 номерах газети було надруковано 93 матеріали про Київ і Київську губернію.
Газета «Искра», твори В. І. Леніна, особливо його праця «Що робити?», відіграли велику роль у політичному вихованні київських робітників, у вивільненні їх з-під впливу «економістів», у завоюванні Київського комітету РСДРП на бік «Искры».
В результаті масових арештів, проведених властями після І з'їзду. РСДРП у 1898 році, в Київському комітеті РСДРП переважали «економісти», які вважали, що робітничий клас повинен вести лише економічну боротьбу, виступали проти об'єднання всіх соціал-демократичних організацій в єдину централізовану партію.
Під впливом «Искры» в Київській організації почали групуватись сили, що виступали за необхідність політичної боротьби. В ході тривалої і гострої боротьби між іскрівцями та «економістами» на кінець 1901 року більшість членів комітету стала на позицію «Искры»3 .
Занепокоєні зростаючим впливом іскрівців серед робітників і пожвавленням політичної боротьби пролетаріату, власті робили все, щоб виявити агентів «Искры». У лютому 1902 року їм вдалося заарештувати представників соціал-демократичних організацій Києва, Москви, Кавказу і редакції «Искры», що прибули до Києва на нараду. Арешти були проведені і в інших містах. Київському жандармському управлінню було дано наказ організувати показовий процес над іскрівцями. З цією метою всіх заарештованих іскрівців привезли до Києва і кинули до Лук'янівської тюрми.
Київська група «Искры» з допомогою товаришів, що прибули з Москви, організувала втечу іскрівців. Серед 11 іскрівців, які 18 серпня 1902 року втекли з Лук'янівської тюрми, були М. Е. Бауман, М. М. Литвинов, В. С. Бобровський та інші. З приводу цієї вдалої втечі Київський комітет РСДРП і організація «Искры» випустили спеціальну прокламацію.
Втеча з тюрми і вихід на волю іскрівців сприяли дальшому зростанню впливу ідей «Искры» серед членів Київського комітету РСДРП. На кінець 1902 року комітет визнав «Искру» своїм керівним органом, схвалив створення Організаційного комітету по скликанню II з'їзду РСДРП. Але «економісти», скориставшись від'їздом з Києва кількох іскрівців, скасували це рішення.
Таке становище в Київському комітеті дуже хвилювало В. І. Леніна. В листі до уповноваженого «Искры» у Києві Ф. В. Ленгніка В. І. Ленін гостро критикував його за те, що він не увійшов до складу комітету для боротьби за іскрівські принципи й тактику. Після тривалої боротьби з «економістами» іскрівський напрям остаточно переміг у Київському комітеті РСДРП, про що офіціально було заявлено в березні 1903 року у прокламації комітету.