Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Особливо велику роль відіграв Київський комітет РСДРП в організації київських робітників для участі в загальному політичному страйку, що охопив влітку 1903 року південь Росії. Страйк, що почався в Баку, був дружно підтриманий пролетаріатом великих промислових центрів України.
Київський комітет РСДРП провів велику підготовчу роботу до страйку, склав вимоги робітників до підприємців, випустив агітаційні листівки. 21 липня комітет звернувся із закликом до залізничників і друкарів підтримати загальний страйк. «Кидайте негайно роботу! - говорилось у відозві комітету. - Наші одеські і бакинські товариші чекають нашої підтримки». Страйк почався того ж дня. Припинили роботу робітники Головних залізничних майстерень і Південноросійського машинобудівного заводу, всього близько 4 тис. чоловік. Страйкарі вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці тощо. В листівці «До всіх робітників м. Києва» Київський комітет РСДРП закликав робітників підтримати страйк, що почався. Другого дня, 22 липня, до страйку приєдналися друкарі, робітники кількох інших підприємств, а 23 липня страйкували робітники більшості заводів і фабрик, працівники крамниць, конки, пекарень.
Для боротьби з страйкарями до міста були стягнуті війська. Сутички робітників з поліцією і військами відбувалися в багатьох районах міста. 23 липня була . вчинена кривава розправа над страйкарями, що зібрались в районі залізничного вокзалу. Робітники припинили рух поїздів, вимагаючи задовольнити їх вимоги. Віце-губернатор, що прибув на місце подій, дав наказ стріляти в беззбройних робітників. В результаті 8 робітників було вбито, багато поранено.
Звістка про цю звірячу розправу викликала величезне обурення київських робітників. Наступного дня страйк став загальним. В деяких місцях відбувались демонстрації. 25 липня сталася сутичка між робітниками і козаками на Подолі, внаслідок якої кілька чоловік було поранено.
Київський Комітет РСДРП вирішив організувати 27 липня демонстрацію протесту проти жорстокої розправи над страйкарями. Проте демонстрація не відбулася, бо до місця Її проведення були стягнуті війська, а напередодні в місті проведені арешти. Після 27 липня страйк пішов на спад.
В результаті впертої боротьби робітники добились деякого поліпшення умов праці. Але основне значення страйку полягало в тому, що він сприяв політичному вихованню пролетаріату, показав роль організованої боротьби. Це був огляд сил пролетаріату Росії напередодні революції 1905 року. Оцінюючи загальний страйк 1903 року, В.: І. Ленін писав: «Почувається, що ми напередодні барикад...».
Наростання революційного руху, наближення революції вимагали якнайшвидшого об'єднання соціал-демократичних організацій в єдину партію робітничого класу, яка очолила б революційну боротьбу. Це завдання повинен був вирішити партійний з'їзд.
II з'їзд РСДРП, що працював з 17 липня по 10 серпня 1903 року за кордоном, відіграв величезну роль в історії революційного руху. Він створив бойову марксистську партію, партію більшовиків, прийняв її Програму і Статут, обрав Центральний Комітет.
Після II з'їзду партії в Києві перебувала російська частина ЦК РСДРП, до складу якої входили Г. М. Кржижановський, Ф. В. Ленгнік, В. А. Носков. Для допомоги членам ЦК в організації виконання рішень II з'їзду РСДРП і налагодженні зв'язку з місцевими партійними організаціями у вересні -жовтні 1903 року у Київ прибули брат В. І. Леніна Дмитро Ілліч Ульянов та сестри Марія Іллінічна Ульянова і Анна Іллінічна Ульянова-Єлізарова. Разом з ними приїхала і мати В. І. Леніна - Марія Олександрівна.
Приїзд сім'ї професіональних революціонерів Ульянових у місто був важливою подією в його революційному житті і викликав піднесення серед партійних працівників. Ульянови розгорнули активну революційну діяльність. Вони відіграли величезну роль у налагодженні роботи російської частини ЦК, розширенні її зв'язків з місцевими партійними комітетами, у боротьбі проти дезорганізаторських дій меншовиків, спрямованих на зрив рішень II з'їзду партії.
В умовах жорстокого поліцейського режиму Ульянови підтримували постійне листування і зв'язок з В. І. Леніним, інформували його про всі найважливіші події в партійному житті міста. В своїх листах у Київ В. І. Ленін приділяв велику увагу зміцненню позицій більшовиків у Київському комітеті, критикував членів ЦК за те, що вони не увійшли в комітет для боротьби з
Київ у період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій (1900—1917 рр.)
Сторінка 10 з 47
Перемога іскрівського напряму в Київському комітеті сприяла дальшій активізації його роботи. Комітет звертається до робітників з прокламаціями, в яких роз'яснює значення політичної боротьби. В листівці, випущеній ним 1 квітня під назвою «Чому російському робітникові потрібна політична свобода», підкреслювалось, що «російський пролетаріат може добитись розширення політичних прав лише шляхом революційного повстання із зброєю в руках».Київський комітет РСДРП провів велику підготовчу роботу до страйку, склав вимоги робітників до підприємців, випустив агітаційні листівки. 21 липня комітет звернувся із закликом до залізничників і друкарів підтримати загальний страйк. «Кидайте негайно роботу! - говорилось у відозві комітету. - Наші одеські і бакинські товариші чекають нашої підтримки». Страйк почався того ж дня. Припинили роботу робітники Головних залізничних майстерень і Південноросійського машинобудівного заводу, всього близько 4 тис. чоловік. Страйкарі вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці тощо. В листівці «До всіх робітників м. Києва» Київський комітет РСДРП закликав робітників підтримати страйк, що почався. Другого дня, 22 липня, до страйку приєдналися друкарі, робітники кількох інших підприємств, а 23 липня страйкували робітники більшості заводів і фабрик, працівники крамниць, конки, пекарень.
Для боротьби з страйкарями до міста були стягнуті війська. Сутички робітників з поліцією і військами відбувалися в багатьох районах міста. 23 липня була . вчинена кривава розправа над страйкарями, що зібрались в районі залізничного вокзалу. Робітники припинили рух поїздів, вимагаючи задовольнити їх вимоги. Віце-губернатор, що прибув на місце подій, дав наказ стріляти в беззбройних робітників. В результаті 8 робітників було вбито, багато поранено.
Звістка про цю звірячу розправу викликала величезне обурення київських робітників. Наступного дня страйк став загальним. В деяких місцях відбувались демонстрації. 25 липня сталася сутичка між робітниками і козаками на Подолі, внаслідок якої кілька чоловік було поранено.
Київський Комітет РСДРП вирішив організувати 27 липня демонстрацію протесту проти жорстокої розправи над страйкарями. Проте демонстрація не відбулася, бо до місця Її проведення були стягнуті війська, а напередодні в місті проведені арешти. Після 27 липня страйк пішов на спад.
В результаті впертої боротьби робітники добились деякого поліпшення умов праці. Але основне значення страйку полягало в тому, що він сприяв політичному вихованню пролетаріату, показав роль організованої боротьби. Це був огляд сил пролетаріату Росії напередодні революції 1905 року. Оцінюючи загальний страйк 1903 року, В.: І. Ленін писав: «Почувається, що ми напередодні барикад...».
Наростання революційного руху, наближення революції вимагали якнайшвидшого об'єднання соціал-демократичних організацій в єдину партію робітничого класу, яка очолила б революційну боротьбу. Це завдання повинен був вирішити партійний з'їзд.
II з'їзд РСДРП, що працював з 17 липня по 10 серпня 1903 року за кордоном, відіграв величезну роль в історії революційного руху. Він створив бойову марксистську партію, партію більшовиків, прийняв її Програму і Статут, обрав Центральний Комітет.
Після II з'їзду партії в Києві перебувала російська частина ЦК РСДРП, до складу якої входили Г. М. Кржижановський, Ф. В. Ленгнік, В. А. Носков. Для допомоги членам ЦК в організації виконання рішень II з'їзду РСДРП і налагодженні зв'язку з місцевими партійними організаціями у вересні -жовтні 1903 року у Київ прибули брат В. І. Леніна Дмитро Ілліч Ульянов та сестри Марія Іллінічна Ульянова і Анна Іллінічна Ульянова-Єлізарова. Разом з ними приїхала і мати В. І. Леніна - Марія Олександрівна.
Приїзд сім'ї професіональних революціонерів Ульянових у місто був важливою подією в його революційному житті і викликав піднесення серед партійних працівників. Ульянови розгорнули активну революційну діяльність. Вони відіграли величезну роль у налагодженні роботи російської частини ЦК, розширенні її зв'язків з місцевими партійними комітетами, у боротьбі проти дезорганізаторських дій меншовиків, спрямованих на зрив рішень II з'їзду партії.
В умовах жорстокого поліцейського режиму Ульянови підтримували постійне листування і зв'язок з В. І. Леніним, інформували його про всі найважливіші події в партійному житті міста. В своїх листах у Київ В. І. Ленін приділяв велику увагу зміцненню позицій більшовиків у Київському комітеті, критикував членів ЦК за те, що вони не увійшли в комітет для боротьби з