Сторінка 2 з 5
кабальну уставну грамоту, знищували межові знаки між поміщицькими й селянськими землями, забирали з поля поміщицький хліб. У той же час місцевому поміщикові Синельникову належало в містечку та навколишніх селах майже 13 тис. десятин землі.
Селяни Демидова відгукнулися на події революції 1905-1907 pp. У липні 1906 року вони почали рубати та вивозити поміщицький ліс. Коли ж ЗО липня сюди прибув урядник і спробував виявити учасників порубок та відібрати ліс, селяни його побили і вигнали.
Під час проведення столипінської аграрної реформи поміщик продав частину своїх земель через селянський земельний банк. Переважну більшість її скупили куркулі, внаслідок чого навколо Демидова виникли куркульські хутори. Основна ж маса населення задихалася від малоземелля і безземелля, перебуваючи в залежності від поміщика і сільських багатіїв. У 1912 році в селі налічувалося 192 господарства, які мали 1076 десятин землі. З них 27 господарствам належало по 7 і більше десятин, 24 - по 5-7 десятин, 118 - від 1 до 5 десятин, 20-менше десятини і 3 були зовсім безземельними. Отже, понад 73 проц. селянських господарств не мали достатньої кількості землі. Тим часом місцевому куркулю і лісопромисловцю Вовку належало понад 170 десятин польової землі і 20 десятин саду. Невеличка купка демидівських багатіїв жорстоко експлуатувала бідноту.
Населення Демидова не одержувало необхідної медичної допомоги. Всю Димерську волость, до складу якої він входив, обслуговував лікар і 2 фельдшери.
Освіта була недоступна для трудящих. На початку XX ст. в Демидові, де налічувалося 882 жителі, діяла лише церковнопарафіяльна школа. В ній один учитель навчав 50 дітей. У 1916 році на кожні 4 чоловіка 3 були неписьменні.
З перемогою Жовтневого збройного повстання в Петрограді розгорнулася боротьба за владу Рад у Демидові. Вона була встановлена тут наприкінці січня 1918 року. В середині лютого Демидівський земельний комітет разом з комітетами сусідніх сіл ухвалив рішення про конфіскацію землі у заможних власників і наділення нею безземельних і малоземельних селян.
Проте на початку березня 1918 року мирне будівництво в Демидові було перерване. Його захопили німецькі загарбники, які при підтримці буржуазно-націоналістичних прислужників встановили жорстокий режим. Трудящі піднялися на боротьбу проти ворогів. У відповідь на заклик більшовиків селяни влилися до повстанських загонів, які у серпні почали повстання проти німецько-гетьманського гарнізону в Димері. Воно було жорстоко придушене німецькими військами, що прибули з Києва. За участь у повстанні на демидівців наклали велику контрибуцію - близько 500 пудів хліба.
Після вигнання кайзерівських військ Демидів захопили війська петлюрівської Директорії, але вже на початку лютого 1919 року його було визволено. Відновлення органів Радянської влади відбувалося в умовах боротьби проти куркульської банди Струка. У селі почала роботу сільська Рада, що проводила наділення землею малоземельних і безземельних селян. Активно діяв ревком, під керівництвом якого було успішно виконано план продрозверстки, налагоджено роботу школи тощо.
У вересні 1919 року Демидів захопили денікінці. Після його визволення у другій половині грудня 1919 року знову розгорнулося мирне будівництво. З квітня 1920 року тут діяла кущова партійна організація, яка об'єднувала комуністів Демидова та сусідніх сіл і налічувала 17 чоловік. Вона проводила велику організаційно-пропагандистську роботу серед населення. У квітні 1920 року обрали сільську Раду.
На початку травня 1920 року мирне будівництво в Демидові було перерване. Село захопили білополяки, разом з якими прийшли петлюрівці. Але вже 15 червня в результаті переможного наступу радянських військ Демидів був визволений. Відновили діяльність радянські органи. 27 серпня 1920 року було створено комнезам, який очолив С. М. Купрієнко. Долаючи опір куркулів, комнезам приступив до перерозподілу землі і наділення нею бідноти.
Розгорнула діяльність сільрада. Вона керувала відбудовою зруйнованого господарства. З її ініціативи проводилися лісові насадження. Успішно діяли місцеві меліоративні товариства, які утворилися наприкінці 1922 року. За їх допомогою було осушено близько 300 десятин болотистих грунтів. Сільрада контролювала роботу споживчого кооперативного товариства, що виникло у 1924 році.
В Демидові діяв медпункт. Працювали початкова школа, де навчалося понад 70 дітей, і кілька шкіл для ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1923 році відкрилася хатачитальня. При ній діяли гуртки художньої самодіяльності і бібліотека з книжковим фондом 1 тис. примірників.
На початку 1924 року у Демидові. виникла комсомольська організація, а в 1930
Дивиться також інші населені пункти цього району:
{module…</div>">
Нижча Дубечня