Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кагарлик

Сторінка 3 з 6
передав її незаможним селянам. Із числа робітників була створена бойова дружина, яка охороняла містечко.
У березні 1918 року до Кагарлика вдерлися німецькі війська. Окупанти заарештували й розстріляли членів ревкому й активістів, відновили поміщицьке землеволодіння, грабували населення і вивозили все, що можна, до Німеччини. Чинити злочини окупантам допомагали українські буржуазні націоналісти.

Коли наприкінці липня через Кагарлик проходили загони таращанських повстанців, частина місцевих жителів приєдналася до них, а ті, що залишилися, продовжували боротьбу. 7 серпня 1918 року повітовий староста змушений був доповідати губернським властям про те, що його особливо турбує становище в Кагарлику, де «недостатньо німецьких військ, які могли б протистояти революційним виступам і захистити поміщицьку економію».
Червона Армія визволила Кагарлик від петлюрівців у лютому 1919 року. Але і після цього трудящі продовжували збройну боротьбу. З березня вони дали бій банді Зеленого, що напередодні захопила містечко і вимагала виплати двомільйонної контрибуції. Хоч селяни були озброєні лише гвинтівками, вилами, сокирами, бандити зазнали поразки.
Суспільно-політичне життя у Кагарлику значно активізувалося після створення у травні 1919 року партійного осередку. Спочатку він об'єднував 12 комуністів з числа робітників цукрового заводу і селян-бідняків. Для проведення масово-політичної роботи серед трудящих партійний осередок відкрив при цукровому заводі клуб. У ньому часто влаштовувалися мітинги, збори, концерти, провадилися доповіді, голосні читки книг і газет.
Незважаючи на бандитський терор і антирадянську агітацію ворожих елементів, трудящі Кагарлика рішуче підтримували Радянську владу. 11 травня 1919 року на загальних зборах вони прийняли постанову, в якій заявили, що Радянська влада єдина захисниця трудового народу. Постанова закінчувалася словами: «Хай живе робітничо-селянська влада! Хай живе Червона Армія трудового народу! Хай живе всесвітній вождь робітників і селян тов. Ленін!».
На початку вересня 1919 року Кагарлик захопили денікінські війська. Білогвардійці жорстоко розправлялися з населенням. Вони розстріляли голову ревкому Ф. М. Чередника та інших комуністів, що залишилися для підпільної роботи. Проте трудящі не припинили боротьби з ворогом. 19 грудня Червона Армія визволила Кагарлик від денікінців. Почав працювати волосний ревком на чолі з Я. М. Мацибурою. Згодом ревкоми були створені у всіх селах волості. Спираючись на трудящі маси селянства, ревкоми розгорнули велику роботу щодо зміцнення Радянської влади. Київська губернська газета «Більшовик» писала, що у Кагарлику і волості також працювали комбіди, які боролися проти куркулів, збирали продовольство для Червоної Армії.
У квітні 1920 року війська білополяків вдерлися на Україну. У відповідь на це 134 жителі Кагарлика добровільно записалися до лав Червоної Армії. Крім того, по мобілізації на польський фронт пішло ще 600 місцевих жителів.
Коли Кагарлик захопили білополяки, знову повернувся поміщик. Та панувати йому тут довго не довелося. 26 травня 1920 року підрозділи 2-ї Московської бригади, що входила до складу групи військ Й. Е. Якіра, визволили Кагарлик.
На цей раз у містечку була остаточно відновлена Радянська влада. Почалася відбудова народного господарства. На подолання труднощів господарського будівництва робітників і селян організовували комуністи, що об'єднувалися в партосередку при цукровому заводі. В 1921 році з числа передової робітничої і селянської молоді засновано комсомольський осередок; з перших днів свого існування він брав активну участь у громадсько-політичному житті.
Під керівництвом комуністів незаможні селяни навесні 1921 року створили комнезам. Важливою політичною кампанією були також вибори до Рад, що проводилися того ж року. Трудящі обрали сільську Раду. У Кагарлику відбувся волосний з'їзд Рад.
У 1923 році село Кагарлик стає центром однойменного району. Із завершенням будівництва залізничної колії Миронівка-Кагарлик вступила до ладу місцева станція. Все це мало велике значення для дальшого економічного й культурного розвитку села, як і всього району в цілому.
1922 року почав випускати продукцію цукровий завод. Значну допомогу бідняцьким і середняцьким господарствам реманентом і посівним матеріалом подавала трудова сільськогосподарська спілка, заснована наприкінці 1921 року.
Сільська Рада разом з комнезамом дбали про налагодження медичного обслуговування, освіту, культуру населення. У Кагарлику були відкриті лікарня на 50 ліжок й аптека. Більша частина дітей відвідувала початкову школу. Серед дорослого населення провадилася робота щодо ліквідації неписьменності. У 1924 році почав працювати сельбуд, бібліотека.


Кагарлик