Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зростає добробут і культура села. Лише за 1959-1969 pp. у Вишеньках збудовано понад 260 нових будинків міського типу. Майже 25 проц. мешканців справили новосілля. В селі виросли нові магазини - книжковий, меблевий, культмаг, гастроном. Товарооборот торговельних підприємств села у 1969 році становив майже 1 млн. 82 тис. карбованців. До послуг трудящих - новозбудовані їдальні (в селі та в двох відділках радгоспу), чайна, комбінат побутового обслуговування з цехами пошиття і ремонту одягу та взуття.
Поліпшилося медичне обслуговування населення. В селі є дільнична лікарня на 35 ліжок, медична амбулаторія, пологовий будинок, аптека, в яких працює 4 лікарі і 14 медичних працівників з середньою спеціальною освітою.
У Вишеньках діють середня школа, де працює 41 вчитель і вчиться 540 учнів, та вечірня школа сільської молоді. За роки Радянської влади вищу освіту здобули 219 уродженців Вишеньок, середню спеціальну - 41. Багато з них працює в рідному селі. Із дошкільних закладів є дитячі ясла та дитсадок.
Радянська влада створила всі умови для виховання і вавчання молодого покоління. Так, колгоспниця Г. П. Гончаренко, втративши на війні чоловіка, залишилася з трьома малими дітьми. Однак з допомогою держави вона виростила їх і дала добру освіту. Після середньої школи старший-Іван закінчив військове училище і став офіцером Радянської Армії, дочка Віра закінчила юридичний факультет Київського університету, син Микола - кандидат сільськогосподарських наук. Показовою також доля родини Т. Ф. Отрошка. До Жовтневої революції він сам поневірявся по наймах. Зовсім по-іншому склалося життя його дітей. Сини Олександр та Василь стали інженерами-будівельниками, Михайло-офіцер Радянської Армії, дочка Віра працює вчителькою.
Значні зміни сталися і в культурному житті села. У 1960 році споруджено будинок культури на 360 місць, що має стаціонарну кіноустановку, бібліотеку з читальним залом. При будинку діють гуртки художньої самодіяльності. На всю Україну прославився Вишеньківський ансамбль цимбалістів під керівництвом коваля Я. В. Золотаренка, в якому беруть участь і члени його великої сім'ї. Цей колектив неодноразово відзначався на обласних та республіканських оглядах художньої самодіяльності. Кілька учасників ансамблю увійшли до складу прославленого колективу Державного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки.
За роки Радянської влади зросло і розквітло колишнє злиденне сільце. У недалекому майбутньому його чекають ще прекрасніші перспективи. Найближчим часом тут буде споруджено великий річковий порт, до якого підходитимуть залізничні і шосейні магістралі.
Натхнені постійним піклуванням Комуністичної партії та Радянського уряду, трудівники села самовіддано працюють, прагнучи внести і свій вклад у будівництво славного комуністичного завтра.
Вишеньки
Сторінка 5 з 5
Особливо позитивно позначилося на дальшому розвитку радгоспу перетворення в життя рішень березневого (1965) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи накреслення партії, трудівники села під керівництвом партійної організації, яка налічує 90 комуністів, у 1969 році здобули нові успіхи. Тільки за один рік на 100 га землі виробництво молока збільшилося на 60 цнт, а м'яса - на 31,6 цнт. Добре попрацювали механізатори. Так, комбайнер О. С. Підгурський у 1969 році скосив 407 га колосових і намолотив 7551 цнт зерна. У районному соціалістичному змаганні він завоював третє місце. Поліпшилося медичне обслуговування населення. В селі є дільнична лікарня на 35 ліжок, медична амбулаторія, пологовий будинок, аптека, в яких працює 4 лікарі і 14 медичних працівників з середньою спеціальною освітою.
У Вишеньках діють середня школа, де працює 41 вчитель і вчиться 540 учнів, та вечірня школа сільської молоді. За роки Радянської влади вищу освіту здобули 219 уродженців Вишеньок, середню спеціальну - 41. Багато з них працює в рідному селі. Із дошкільних закладів є дитячі ясла та дитсадок.
Радянська влада створила всі умови для виховання і вавчання молодого покоління. Так, колгоспниця Г. П. Гончаренко, втративши на війні чоловіка, залишилася з трьома малими дітьми. Однак з допомогою держави вона виростила їх і дала добру освіту. Після середньої школи старший-Іван закінчив військове училище і став офіцером Радянської Армії, дочка Віра закінчила юридичний факультет Київського університету, син Микола - кандидат сільськогосподарських наук. Показовою також доля родини Т. Ф. Отрошка. До Жовтневої революції він сам поневірявся по наймах. Зовсім по-іншому склалося життя його дітей. Сини Олександр та Василь стали інженерами-будівельниками, Михайло-офіцер Радянської Армії, дочка Віра працює вчителькою.
Значні зміни сталися і в культурному житті села. У 1960 році споруджено будинок культури на 360 місць, що має стаціонарну кіноустановку, бібліотеку з читальним залом. При будинку діють гуртки художньої самодіяльності. На всю Україну прославився Вишеньківський ансамбль цимбалістів під керівництвом коваля Я. В. Золотаренка, в якому беруть участь і члени його великої сім'ї. Цей колектив неодноразово відзначався на обласних та республіканських оглядах художньої самодіяльності. Кілька учасників ансамблю увійшли до складу прославленого колективу Державного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки.
За роки Радянської влади зросло і розквітло колишнє злиденне сільце. У недалекому майбутньому його чекають ще прекрасніші перспективи. Найближчим часом тут буде споруджено великий річковий порт, до якого підходитимуть залізничні і шосейні магістралі.
Натхнені постійним піклуванням Комуністичної партії та Радянського уряду, трудівники села самовіддано працюють, прагнучи внести і свій вклад у будівництво славного комуністичного завтра.