Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці XIX - на початку XX ст. внаслідок зростання населення і обезземелення, через неможливість підтримувати господарство у Вишеньках відбувався швидкий процес зубожіння селян. Ті, що не могли
прожити з своїх наділів, переселялися до Сибіру і на Далекий Схід. Інші - поповнювали лави сільського пролетаріату, працювали наймитами у куркулів, йшли на поденні чи сезонні заробітки на південь України. Деякі займалися ремеслами і кустарними промислами. Особливо зросла кількість кравців, шевців, теслярів, бондарів. Кустарні вироби та продукти сільського господарства збувалися на ярмарках і базарах у своєму та навколишніх селах. У Вишеньках у XIX - на початку XX ст. було 3 річні ярмарки і щотижневі базариА нитки, полотно, скатерті й рушники привозили навіть у Київ. Заможні селяни доставляли туди на продаж також сіно і худобу. Свого хліба для більшості господарств не вистачало і його купували в селах Полтавської губернії.
Тяжкий гніт, недороди, голод, пошесті викликали народний гнів. 1902 року у Вишеньках з'явилися прокламації, які закликали маси ділити поміщицькі землі, виступати проти експлуатації.
Дуже низький був освітній рівень жителів Вишеньок. Лише 1878 року тут відкрили двокласне сільське народне училище, в якому навчалися 91 хлопчик та 5 дівчаток. До 1902 року кількість учнів збільшилася лише на 20.
Життя селян залишалося важким і після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Особливо скрутним було становище з продовольством, яке погіршилося через велику повідь 1917 року. У пробудженні і вихованні класової свідомості жителів Вишеньок велику роль відіграли більшовики київського заводу «Арсенал», які після Лютневої революції за пропозицією А. В. Іванова виділили спеціальну групу комуністів для створення у Передмостовій Слобідці більшовицької організації. До групи увійшли А. П. Ферліовський, І. Турчинник-Шорник, Л. Ю. Юзефович, М. В. Калиновський, М. К. Лещинський, Я. Гріншпак та ін. Вони залучали на свій бік не тільки робітників слобожан, а й бідноту навколишніх сіл, у т. ч. Вишеньок. Слобідський райком партії розгорнув велику роз'яснювальну роботу серед сільського населення. Селянська біднота, в т. ч. й Вишеньок, почала допомагати робітникам розповсюджувати більшовицьку літературу, збирати зброю, продовольство для родин робітників і потерпілих від поводі, постачала продуктами безплатні робітничі їдальні, створені за ініціативою Слобідського райкому партії.
Велика Жовтнева соціалістична революція, ленінські декрети про мир і землю знайшли гарячий відгук серед бідняків і середняків Вишеньок. У резолюції селянських зборів, що відбулися наприкінці листопада 1917 року, говорилося: «Ми, селяни с. Вишеньок Остерського повіту Чернігівської губернії, вітаємо новий уряд робітників, солдатів і селян і всі його закони про землю, мир, право народів...».
У січні 1918 року під керівництвом більшовика-арсенальця, члена Слобідського райкому партії М. В. Калиновського в селі створено революційний збройний загін і встановлено владу Рад. Разом з революційними частинами загін брав участь у визволенні Києва від контрреволюційної Центральної ради. Коли ж Київщину захопили кайзерівські війська, багато жителів Вишеньок, зокрема П. П. Шаповал, М. А. Кияшко, І. М. Тютюн, С. С. Лозянко, Є. К. Коломієць, Д. П. Некрашевич вступили до повстанських загонів і билися проти окупантів. На початку лютого село було визволене від петлюрівців.
У Вишеньках відновилася Радянська влада. Активну діяльність розгорнули посланці Слобідського військово-революційного комітету і Слобідського райкому КП(б)У м. Києва. З їх допомогою створюється комітет бідноти, до складу якого ввійшли жителі села І. Т. Курило, С. Я. Чечуга і П. Н. Чепурко. Київські комуністи проводять тут політико-масову роботу, яка сприяла зміцненню Радянської влади в селі. Наприкінці лютого, зібравшись на сход, селяни Вишеньок палко вітали робітничо-селянський уряд України і обіцяли грудьми захищати завоювання революції: «Шлемо своїх братів на боротьбу за владу Рад,- заявили вони,- шлемо привіт борцям за краще майбутнє, за соціалізм». В Інформації інструктора ЦК КП(б)У про настрій населення Остерського повіту і підтримку ним Радянської влади в березні-липні 1919 року відзначалося, що кращим-прикладом у цьому були селяни Вишеньок.
Наприкінці серпня 1919 року, коли денікінські війська рвалися до Києва, село опинилося в зоні жорстоких боїв Червоної Армії з білогвардійцями. Захопивши Вишеньки, денікінці тероризували населення, відновлювали буржуазно-поміщицькі порядки, спалили хату І. Т. Курила, а його сім'ю покарали різками.
У грудні того ж року Вишеньки визволено частинами 1-ї Богувської бригади 44 стрілецької дивізії 12 армії. Та короткий мирний перепочинок у травні 1920 року перервала інтервенція білополяків. Під час жорстоких боїв, які вели тут з інтервентами частини 7-ї дивізії 12 армії, у Вишеньках згоріло 24
Вишеньки
Сторінка 2 з 5
сіна. За лісові та болотні пасовиська вони платили казні по 15 коп. від кожної голови великої худоби.Наприкінці XIX - на початку XX ст. внаслідок зростання населення і обезземелення, через неможливість підтримувати господарство у Вишеньках відбувався швидкий процес зубожіння селян. Ті, що не могли
Тяжкий гніт, недороди, голод, пошесті викликали народний гнів. 1902 року у Вишеньках з'явилися прокламації, які закликали маси ділити поміщицькі землі, виступати проти експлуатації.
Дуже низький був освітній рівень жителів Вишеньок. Лише 1878 року тут відкрили двокласне сільське народне училище, в якому навчалися 91 хлопчик та 5 дівчаток. До 1902 року кількість учнів збільшилася лише на 20.
Життя селян залишалося важким і після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Особливо скрутним було становище з продовольством, яке погіршилося через велику повідь 1917 року. У пробудженні і вихованні класової свідомості жителів Вишеньок велику роль відіграли більшовики київського заводу «Арсенал», які після Лютневої революції за пропозицією А. В. Іванова виділили спеціальну групу комуністів для створення у Передмостовій Слобідці більшовицької організації. До групи увійшли А. П. Ферліовський, І. Турчинник-Шорник, Л. Ю. Юзефович, М. В. Калиновський, М. К. Лещинський, Я. Гріншпак та ін. Вони залучали на свій бік не тільки робітників слобожан, а й бідноту навколишніх сіл, у т. ч. Вишеньок. Слобідський райком партії розгорнув велику роз'яснювальну роботу серед сільського населення. Селянська біднота, в т. ч. й Вишеньок, почала допомагати робітникам розповсюджувати більшовицьку літературу, збирати зброю, продовольство для родин робітників і потерпілих від поводі, постачала продуктами безплатні робітничі їдальні, створені за ініціативою Слобідського райкому партії.
Велика Жовтнева соціалістична революція, ленінські декрети про мир і землю знайшли гарячий відгук серед бідняків і середняків Вишеньок. У резолюції селянських зборів, що відбулися наприкінці листопада 1917 року, говорилося: «Ми, селяни с. Вишеньок Остерського повіту Чернігівської губернії, вітаємо новий уряд робітників, солдатів і селян і всі його закони про землю, мир, право народів...».
У січні 1918 року під керівництвом більшовика-арсенальця, члена Слобідського райкому партії М. В. Калиновського в селі створено революційний збройний загін і встановлено владу Рад. Разом з революційними частинами загін брав участь у визволенні Києва від контрреволюційної Центральної ради. Коли ж Київщину захопили кайзерівські війська, багато жителів Вишеньок, зокрема П. П. Шаповал, М. А. Кияшко, І. М. Тютюн, С. С. Лозянко, Є. К. Коломієць, Д. П. Некрашевич вступили до повстанських загонів і билися проти окупантів. На початку лютого село було визволене від петлюрівців.
У Вишеньках відновилася Радянська влада. Активну діяльність розгорнули посланці Слобідського військово-революційного комітету і Слобідського райкому КП(б)У м. Києва. З їх допомогою створюється комітет бідноти, до складу якого ввійшли жителі села І. Т. Курило, С. Я. Чечуга і П. Н. Чепурко. Київські комуністи проводять тут політико-масову роботу, яка сприяла зміцненню Радянської влади в селі. Наприкінці лютого, зібравшись на сход, селяни Вишеньок палко вітали робітничо-селянський уряд України і обіцяли грудьми захищати завоювання революції: «Шлемо своїх братів на боротьбу за владу Рад,- заявили вони,- шлемо привіт борцям за краще майбутнє, за соціалізм». В Інформації інструктора ЦК КП(б)У про настрій населення Остерського повіту і підтримку ним Радянської влади в березні-липні 1919 року відзначалося, що кращим-прикладом у цьому були селяни Вишеньок.
Наприкінці серпня 1919 року, коли денікінські війська рвалися до Києва, село опинилося в зоні жорстоких боїв Червоної Армії з білогвардійцями. Захопивши Вишеньки, денікінці тероризували населення, відновлювали буржуазно-поміщицькі порядки, спалили хату І. Т. Курила, а його сім'ю покарали різками.
У грудні того ж року Вишеньки визволено частинами 1-ї Богувської бригади 44 стрілецької дивізії 12 армії. Та короткий мирний перепочинок у травні 1920 року перервала інтервенція білополяків. Під час жорстоких боїв, які вели тут з інтервентами частини 7-ї дивізії 12 армії, у Вишеньках згоріло 24