Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вишеньки

сіна. За лісові та болотні пасовиська вони платили казні по 15 коп. від кожної голови великої худоби.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. внаслідок зростання населення і обезземелення, через неможливість підтримувати господарство у Вишеньках відбувався швидкий процес зубожіння селян. Ті, що не могли
прожити з своїх наділів, переселялися до Сибіру і на Далекий Схід. Інші - поповнювали лави сільського пролетаріату, працювали наймитами у куркулів, йшли на поденні чи сезонні заробітки на південь України. Деякі займалися ремеслами і кустарними промислами. Особливо зросла кількість кравців, шевців, теслярів, бондарів. Кустарні вироби та продукти сільського господарства збувалися на ярмарках і базарах у своєму та навколишніх селах. У Вишеньках у XIX - на початку XX ст. було 3 річні ярмарки і щотижневі базариА нитки, полотно, скатерті й рушники привозили навіть у Київ. Заможні селяни доставляли туди на продаж також сіно і худобу. Свого хліба для більшості господарств не вистачало і його купували в селах Полтавської губернії.
Тяжкий гніт, недороди, голод, пошесті викликали народний гнів. 1902 року у Вишеньках з'явилися прокламації, які закликали маси ділити поміщицькі землі, виступати проти експлуатації.
Дуже низький був освітній рівень жителів Вишеньок. Лише 1878 року тут відкрили двокласне сільське народне училище, в якому навчалися 91 хлопчик та 5 дівчаток. До 1902 року кількість учнів збільшилася лише на 20.
Життя селян залишалося важким і після Лютневої буржуазно-демократичної революції. Особливо скрутним було становище з продовольством, яке погіршилося через велику повідь 1917 року. У пробудженні і вихованні класової свідомості жителів Вишеньок велику роль відіграли більшовики київського заводу «Арсенал», які після Лютневої революції за пропозицією А. В. Іванова виділили спеціальну групу комуністів для створення у Передмостовій Слобідці більшовицької організації. До групи увійшли А. П. Ферліовський, І. Турчинник-Шорник, Л. Ю. Юзефович, М. В. Калиновський, М. К. Лещинський, Я. Гріншпак та ін. Вони залучали на свій бік не тільки робітників слобожан, а й бідноту навколишніх сіл, у т. ч. Вишеньок. Слобідський райком партії розгорнув велику роз'яснювальну роботу серед сільського населення. Селянська біднота, в т. ч. й Вишеньок, почала допомагати робітникам розповсюджувати більшовицьку літературу, збирати зброю, продовольство для родин робітників і потерпілих від поводі, постачала продуктами безплатні робітничі їдальні, створені за ініціативою Слобідського райкому партії.
Велика Жовтнева соціалістична революція, ленінські декрети про мир і землю знайшли гарячий відгук серед бідняків і середняків Вишеньок. У резолюції селянських зборів, що відбулися наприкінці листопада 1917 року, говорилося: «Ми, селяни с. Вишеньок Остерського повіту Чернігівської губернії, вітаємо новий уряд робітників, солдатів і селян і всі його закони про землю, мир, право народів...».
У січні 1918 року під керівництвом більшовика-арсенальця, члена Слобідського райкому партії М. В. Калиновського в селі створено революційний збройний загін і встановлено владу Рад. Разом з революційними частинами загін брав участь у визволенні Києва від контрреволюційної Центральної ради. Коли ж Київщину захопили кайзерівські війська, багато жителів Вишеньок, зокрема П. П. Шаповал, М. А. Кияшко, І. М. Тютюн, С. С. Лозянко, Є. К. Коломієць, Д. П. Некрашевич вступили до повстанських загонів і билися проти окупантів. На початку лютого село було визволене від петлюрівців.
У Вишеньках відновилася Радянська влада. Активну діяльність розгорнули посланці Слобідського військово-революційного комітету і Слобідського райкому КП(б)У м. Києва. З їх допомогою створюється комітет бідноти, до складу якого ввійшли жителі села І. Т. Курило, С. Я. Чечуга і П. Н. Чепурко. Київські комуністи проводять тут політико-масову роботу, яка сприяла зміцненню Радянської влади в селі. Наприкінці лютого, зібравшись на сход, селяни Вишеньок палко вітали робітничо-селянський уряд України і обіцяли грудьми захищати завоювання революції: «Шлемо своїх братів на боротьбу за владу Рад,- заявили вони,- шлемо привіт борцям за краще майбутнє, за соціалізм». В Інформації інструктора ЦК КП(б)У про настрій населення Остерського повіту і підтримку ним Радянської влади в березні-липні 1919 року відзначалося, що кращим-прикладом у цьому були селяни Вишеньок.
Наприкінці серпня 1919 року, коли денікінські війська рвалися до Києва, село опинилося в зоні жорстоких боїв Червоної Армії з білогвардійцями. Захопивши Вишеньки, денікінці тероризували населення, відновлювали буржуазно-поміщицькі порядки, спалили хату І. Т. Курила, а його сім'ю покарали різками.
У грудні того ж року Вишеньки визволено частинами 1-ї Богувської бригади 44 стрілецької дивізії 12 армії. Та короткий мирний перепочинок у травні 1920 року перервала інтервенція білополяків. Під час жорстоких боїв, які вели тут з інтервентами частини 7-ї дивізії 12 армії, у Вишеньках згоріло 24


Вишеньки