Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Жовтневе

Сторінка 2 з 5
вимагаючи збільшення плати й скорочення робочого дня. Козача сотня, викликана з Переяслава, по-звірячому розправилася з селянами. Незважаючи на жорстокі переслідування, боротьба студениківських бідняків за землю тривала.
В дореволюційні часи більшість населення Студеників була неписьменною. В 1887 році на 1710 жителів тільки 79 чоловік уміли читати й писати. Хоч у селі й діяло однокласне народне училище, відкрите 1872 року, проте вчилася у ньому незначна кількість дітей - 57 хлопчиків. В 1915/16 навчальному році в Студениках вже було двокласне змішане училище, в якому навчалося 204 дітей, з них 153 хлопчики й 51 дівчинка. В школі працювали 3 вчителі, з яких тільки один мав середню освіту.
Ще гірше було з медичним обслуговуванням. На всю Студениківську волость, до якої входило 6 сіл, був один фельдшер. Тому й не дивно, що в Студениках щороку від хвороб умирало 50-60 чоловік, переважно дітей. 1900 року в селі спалахнула епідемія холери, від якої загинуло близько 100 жителів.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції принесла селянам визволення від тяжкої поміщицької експлуатації і політичного безправ'я. Після встановлення Радянської влади селяни одержали землю за ленінським Декретом.
На початку 1918 року в Студениках відбулися вибори до Ради селянських депутатів. Тоді в селі налічувалося 2663 жителі (534 господарства). З них тільки бідняки й середняки мали право голосу. Трудове селянство обрало свій перший орган влади - Раду.
Здійснення перших заходів Радянської влади було перервано окупацією села австро-німецькими військами на початку березня 1918 року. Члени Ради селянських депутатів змушені були піти в підпілля. Українські буржуазні націоналісти жорсоко розправлялися з активістами села. Так, від рук бандитів загинув комуніст С. Щербак.
Після розгрому військ Директорії та визволення Києва Червоною Армією 5 лютого 1919 року Радянська влада була відновлена і в Студениках. У березні 1919 року в селі вже працювала Рада селянських депутатів7, яка очолила боротьбу трудящих селян Студеників за будівництво нового життя.
Однак завершити революційні перетворення не вдалося. В серпні 1919 року село захопили денікінці. Понад три місяці безчинствували білогвардійці в Студениках.
Чимало селян, зокрема активісти села П. І. Герасько, К. К. Бондар, С. К. Близнюк, М. І. Лущенко та І. Г. Міщенко, пішли до партизанського загону М. І. Одинця, який діяв у Переяславському повіті.
В грудні 1919 року Червона Армія очистила від ворогів Переяславщину і в Студениках було відновлено Радянську владу, створено ревком. Керівну роль у житті відігравав партійний осередок, який був створений у кінці 1919 року на чолі з П. І. Гераськом. 1920 року в селі організовано комсомольський осередок.
Під керівництвом комуністів, за активною участю комсомольців здійснювалися перші соціалістичні перетворення. Наприкінці 1919 року була обрана волосна Рада селянських депутатів. Волвиконком розподілив між безземельними й малоземельними селянами поміщицьку та частину куркульської землі. 700 селянських господарств Студениківської волості одержали 1500 десятин поміщицької та 200 десятин куркульської землі.
Відбудова села після закінчення громадянської війни розгорталася в умовах величезних труднощів. У бідноти не вистачало посівного матеріалу, тягла, реманенту. Зате в куркулів було все; вони всіляко перешкоджали землевпорядкуванню, чинили впертий опір заходам Радянської влади, тероризували населення, вбивали активістів. 1921 року куркульські бандити по-звірячому забили в Каратульському лісі ватажка сільських комуністів - секретаря партійної організації П. І. Гераська. Бандити завдали йому 36 ножових ран. П. І. Герасько похований у центрі села. Його ім'ям студениківці назвали одну з вулиць.
Проте ворогам Радянської влади не вдалося залякати трудящих, які підтримували політику ленінської партії. Наприкінці 1920 року за ініціативою комуністів був створений комітет незаможних селян, який очолив Я І. Рідкоус. У лютому 1922 року КНС налічував 42 чоловіка. Член комнезаму Є. М. Батрак був делегатом II Всеукраїнського з'їзду комітетів незаможних селян.
Комнезам разом з партійною і комсомольською організаціями згуртував бідноту навколо Радянської влади, захищав їх економічні і політичні права. Коло діяльості КНС було досить широким: забезпечення селян землею, надання в оренду сільськогосподарських машин, робота комітету взаємодопомоги, заходи щодо ліквідації неписьменності серед дорослих. Велика увага приділялась і культурно-освітній роботі. КНС залучав селян до споживчої кооперації. Усі незаможники були її членами.


Жовтневе