Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку лютого 1919 року підрозділи 3-го Українського радянського полку 1-ї Української радянської дивізії визволили Бориспіль.
Оскільки в містечку не було своєї партійної організації, велику допомогу у відновленні місцевих органів Радянської влади і налагодженні їх діяльності подали трудящим Борисполя уповноважені селянського
відділу Полтавського губернського революційного комітету. Відразу було створено ревком, а в березні обрано Раду; при якій діяли відділи: земельний, господарський, продовольчий, освіти та ін. Вони займалися розподілом землі, посівною кампанією, боролися з спекуляцією, розв'язували господарські питання, організовували школи, народні будинки, бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності. Водночас доводилося вести боротьбу з буржуазно-націоналістичними бандами.
Та швидко мирний нерепочинок скінчився. Наприкінці серпня 1919 року в районі Борисполя точилися запеклі бої між денікінцями та частинами 12-ї армії. Під натиском переважаючих сил ворога ЗО серпня 1919 року радянські війська змушені були відійти. Вже з перших днів реставрації буржуазно-поміщицького режиму народ повстає проти денікінців. Керівництво цим рухом узяли на себе підпільний штаб, створений Київським обласним парткомітетом, та місцевий ревком. 11 грудня підрозділи 1-ї Богунської бригади 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії вступили у Бориспіль, відкинувши денікінців до Дарниці.
Проте незабаром радянське будівництво було перерване інтервенцією білополяків, які в травні 1920 року захопили містечко. Тікаючи, окупанти зруйнували залізничну станцію, водокачку, вивели з ладу телефонну станцію. На початку червня бориспільці хлібом-сіллю зустрічали своїх визволителів - воїнів 58-ї дивізії 12-ї армії. На мітингу вони прийняли резолюцію підтримувати червоноармійців усім необхідним.
Після вигнання білополяків у Борисполі створено комуністичний осередок, а також комітет незаможних селян. Комуністи розгорнули агітаційно-виховну роботу серед молоді, в результаті якої у 1921 році організовано комсомольський осередок. Трудящі містечка на чолі з комуністами приступили до мирного будівництва. Велику допомогу подавала селянам у відбудові сільського господарства держава. Так, 1921 року 175 найбідніших господарів одержали від держави насіння. 25 червня відбулися волосні збори комнезамів. Учасники їх надіслали вітання В. І. Леніну, обіцяючи вождеві твердо стояти на захисті пролетарської революції і робітничо-селянської республіки». І своє слово вони свято дотримували. Бориспільці вели нещадну боротьбу з куркульськими бандами, успішно виконували продрозверстку.
В 1921 році Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а з 1923 року став центром району. Комітети незаможних селян і праці, посівком і робітничо-селянська інспекція під керівництвом партійної і комсомольської організацій, Ради розгорнули діяльну роботу, спрямовану на залучення селян до здійснення нової економічної політики. Місцеві органи влади і комнезам протягом 1921 - 1923 pp. забезпечили успішне проведення ряду важливих кампаній - продовольчої та податкової, організації допомоги безпритульним, реалізації позики.
У березні 1923 року в Борисполі утворилося перше колективне господарство «Нове життя». У грудні їх було вже чотири. В 1924 році створено сільськогосподарську артіль з усуспільненням орної землі, сіножатей, господарчих будівель. Робочою худобою користувалися спільно, але вона лишалася власністю хазяїв. Прибутки ділили відповідно до кількості членів сім'ї і вкладеної праці. 1926 року виникла землеробська артіль «Рідні колоски».
З кожним днем набувала досвіду роботи сільрада, особливо пожвавилася діяльність її земельної та культосвітньої комісій. У березні 1925 року відбулися перевибори Ради. До нового складу її увійшло 16 робітників і службовців, 36 середняків та 42 бідняки, в т. ч. 18 членів КНС.
Багато чого було зроблено для розвитку освіти і культури. 1920 року в селі відкрилася семирічна трудова школа, в якій налічувалося 16 вчителів та 217 учнів. Замість колишньої земської сільськогосподарської школи розпочала роботу середня сільськогосподарська школа, реорганізована в 30-х роках у сільськогосподарський технікум. З перших років мирного будівництва при активному сприянні комнезаму почали працювати групи ліквідації неписьменності, перші хати-читальні та сільбуд.
Велику роль у залученні бідняків до активної участі в суспільно-політичному й культурно-освітньому житті відіграли комсомольці. Комсомольський осередок виділив піонерів старших класів для проведення занять з наймитами, а також «добровольців-книгонош», які розносили і читали їм книжки. У сільбуді розгорнула роботу художня самодіяльність. 13 грудня 1921 року у Києві з успіхом пройшли виступи бориспільськдго робітничо-селянського хору. В 1926 році в Борисполі створено самодіяльну капелу бандуристів, яка пізніше неодноразово займала перші місця на обласних,
Бориспіль
Сторінка 4 з 8
березня до листопада 1918 року в містечку хазяйнували німецькі окупанти.На початку лютого 1919 року підрозділи 3-го Українського радянського полку 1-ї Української радянської дивізії визволили Бориспіль.
Оскільки в містечку не було своєї партійної організації, велику допомогу у відновленні місцевих органів Радянської влади і налагодженні їх діяльності подали трудящим Борисполя уповноважені селянського
Та швидко мирний нерепочинок скінчився. Наприкінці серпня 1919 року в районі Борисполя точилися запеклі бої між денікінцями та частинами 12-ї армії. Під натиском переважаючих сил ворога ЗО серпня 1919 року радянські війська змушені були відійти. Вже з перших днів реставрації буржуазно-поміщицького режиму народ повстає проти денікінців. Керівництво цим рухом узяли на себе підпільний штаб, створений Київським обласним парткомітетом, та місцевий ревком. 11 грудня підрозділи 1-ї Богунської бригади 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії вступили у Бориспіль, відкинувши денікінців до Дарниці.
Проте незабаром радянське будівництво було перерване інтервенцією білополяків, які в травні 1920 року захопили містечко. Тікаючи, окупанти зруйнували залізничну станцію, водокачку, вивели з ладу телефонну станцію. На початку червня бориспільці хлібом-сіллю зустрічали своїх визволителів - воїнів 58-ї дивізії 12-ї армії. На мітингу вони прийняли резолюцію підтримувати червоноармійців усім необхідним.
Після вигнання білополяків у Борисполі створено комуністичний осередок, а також комітет незаможних селян. Комуністи розгорнули агітаційно-виховну роботу серед молоді, в результаті якої у 1921 році організовано комсомольський осередок. Трудящі містечка на чолі з комуністами приступили до мирного будівництва. Велику допомогу подавала селянам у відбудові сільського господарства держава. Так, 1921 року 175 найбідніших господарів одержали від держави насіння. 25 червня відбулися волосні збори комнезамів. Учасники їх надіслали вітання В. І. Леніну, обіцяючи вождеві твердо стояти на захисті пролетарської революції і робітничо-селянської республіки». І своє слово вони свято дотримували. Бориспільці вели нещадну боротьбу з куркульськими бандами, успішно виконували продрозверстку.
В 1921 році Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а з 1923 року став центром району. Комітети незаможних селян і праці, посівком і робітничо-селянська інспекція під керівництвом партійної і комсомольської організацій, Ради розгорнули діяльну роботу, спрямовану на залучення селян до здійснення нової економічної політики. Місцеві органи влади і комнезам протягом 1921 - 1923 pp. забезпечили успішне проведення ряду важливих кампаній - продовольчої та податкової, організації допомоги безпритульним, реалізації позики.
У березні 1923 року в Борисполі утворилося перше колективне господарство «Нове життя». У грудні їх було вже чотири. В 1924 році створено сільськогосподарську артіль з усуспільненням орної землі, сіножатей, господарчих будівель. Робочою худобою користувалися спільно, але вона лишалася власністю хазяїв. Прибутки ділили відповідно до кількості членів сім'ї і вкладеної праці. 1926 року виникла землеробська артіль «Рідні колоски».
З кожним днем набувала досвіду роботи сільрада, особливо пожвавилася діяльність її земельної та культосвітньої комісій. У березні 1925 року відбулися перевибори Ради. До нового складу її увійшло 16 робітників і службовців, 36 середняків та 42 бідняки, в т. ч. 18 членів КНС.
Багато чого було зроблено для розвитку освіти і культури. 1920 року в селі відкрилася семирічна трудова школа, в якій налічувалося 16 вчителів та 217 учнів. Замість колишньої земської сільськогосподарської школи розпочала роботу середня сільськогосподарська школа, реорганізована в 30-х роках у сільськогосподарський технікум. З перших років мирного будівництва при активному сприянні комнезаму почали працювати групи ліквідації неписьменності, перші хати-читальні та сільбуд.
Велику роль у залученні бідняків до активної участі в суспільно-політичному й культурно-освітньому житті відіграли комсомольці. Комсомольський осередок виділив піонерів старших класів для проведення занять з наймитами, а також «добровольців-книгонош», які розносили і читали їм книжки. У сільбуді розгорнула роботу художня самодіяльність. 13 грудня 1921 року у Києві з успіхом пройшли виступи бориспільськдго робітничо-селянського хору. В 1926 році в Борисполі створено самодіяльну капелу бандуристів, яка пізніше неодноразово займала перші місця на обласних,