Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відразу після віроломного нападу фашистської Німеччини трудящі Борисполя влилися в монолітні лави захисників Вітчизни. Багато його жителів разом
3 трудящими сусіднього Дарницького району м. Києва у червні-липні 1941 року працювали на будівництві оборонних споруд навколо столиці та в районі Борисполя.
18-19 вересня під Борисполем відбувся бій батальйону київського народного ополчення з переважаючими силами ворога. Ополченці стояли на смерть: з 620 чоловік залишилося лише 80. Разом з підрозділами саперного полку та Дніпровсько-Пінської флотилії вони при відході з Києва зруйнували мости і в районі Борисполя вступили в бій з гітлерівцями, щоб вийти з оточення.
20 вересня 1941 року фашистські війська окупували Бориспіль. Почалися масові арешти і розстріли активістів. Перша група - ЗО чоловік була розстріляна у колгоспі ім. Кірова. Серед загиблих - голови колгоспів Д. Яцюта і І. Жук. Пізніше окупанти розстріляли ще 120 чоловік. У парку біля клубу та на базарній площі протягом усього часу окупації стояли шибениці.
Встановлюючи «новий порядок», окупанти всіляко грабували населення. Запроваджувалися такі середньовічні побори, як подушне (100 крб. на рік), податок за собаку (150 крб.). Кожне господарство мало щорічно здавати 87 кг м'яса, по 700 літрів молока з корови, усі фрукти тощо. Несплата будь-якого податку каралася штрафом до 500 крб. або арештом і катуванням.
Радянські люди підіймалися на боротьбу проти окупаційного режиму. 25- 26 вересня 1941 року партизанський загін за 2 км від станції Бориспіль розгромив ешелон гітлерівців, а награбовані ними продукти і речі роздав населенню. 29 вересня диверсійна група спалила під Борисполем німецькі військові машини з пальним.
На початку 1942 року в районі почали створюватися місцеві загони народних месників. 1 травня 1943 року прийняв присягу партизанський загін ім. Щорса, до якого увійшло близько 30 чоловік з Борисполя та навколишніх сіл. Базою його був Сошнівський ліс. На осінь 1943 року загін виріс до 120 чоловік і діяв у районі Борисполя, Ржищева, Переяслава та Обухова. Загін провів на території Бориспільського району 13 бойових операцій і під час відступу фашистів врятував від знищення Старинський цукровий завод, який уже в 1943 році почав давати продукцію Червоній Армії. Близько 1400 жителів Бориспільського району активно допомагали партизанам. Серед них значну частину становили бориспільці.
За два роки окупації фашисти вбили і закатували в районі 497 громадян, серед них - 72 комуністи та 120 комсомольців; понад. 5 тис. чоловік вивезли до Німеччини. Особливо лютували окупанти напередодні визволення Борисполя радянськими військами. За наказом німецького командування гітлерівці загнали у підвал на території військового містечка понад 200 жителів, у т. ч. старих і дітей. Усіх їх розстріляли, а потім закидали соломою і підпалили. 20 вересня 1943 року спеціальні групи карателів запалили селище. З 3000 будинків залишилося тільки 600. Всюди були суцільні руїни і згарища.
Багато бориспільців билося на фронтах Вітчизняної війни. Звання Героїв Радянського Союзу присвоєно старшим лейтенантам Ю. М. Головатому (за форсування Дніпра), В. Ф. Шкілю (за визволення Чернівців) та P. С. Павловському (за форсування Одера). Василь Шкіль разом із своїм батьком в одному танковому екіпажі дійшли до Берліна. 20 квітня 1945 року герой загинув.
23 вересня 1943 року настав жаданий день визволення Борисполя від окупантів. Уже через день відновили роботу партійні та державні установи.
Зусилля колгоспників на відбудові зруйнованого господарства вміло спрямовувала місцева партійна організація. 12 жовтня відбулися перші після визволення збори районного партійного та радянського активу, на яких обговорено постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У «Про проведення сільськогосподарських робіт в районах України, визволених від німецької окупації». Відновлені бориспільські артілі «Серп і молот», ім. Шевченка, ім. Кірова, «Перемога» розпочали відбудову господарства. В короткий строк було налагоджено роботу МТС, при якій почали діяти майстерні поточного ремонту. З 1 листопада розпочалися заняття в кількох школах. Працювали відділення зв'язку, пекарня, дві їдальні. З червня 1944 року відновлено вихід районної газети «Колективіст».
Самовіддана праця радянських людей і допомога держави сприяли досить швидкому відродженню тваринництва в колгоспах Борисполя. В 1945 році тут успішно виконано плани посіву і здачі хліба державі. На початку 1946 року райком партії велику увагу звернув на створення високоврожайних ланок, а також на підготовку парникових господарств у колгоспах
Бориспіль
Сторінка 6 з 8
Леніна, яке було встановлено у Борисполі як пам'ятник. Друга така робота, створена митцем після війни, нині зберігається у Київському музеї українського мистецтва. П. П. Верна був учасником багатьох виставок. Найкращі його роботи експонуються в музеях Москви, Ленінграда, Харкова, знають їх і за рубежем. З 1931 року в районі почала виходити газета «Колективіст». Відразу після віроломного нападу фашистської Німеччини трудящі Борисполя влилися в монолітні лави захисників Вітчизни. Багато його жителів разом
3 трудящими сусіднього Дарницького району м. Києва у червні-липні 1941 року працювали на будівництві оборонних споруд навколо столиці та в районі Борисполя.
18-19 вересня під Борисполем відбувся бій батальйону київського народного ополчення з переважаючими силами ворога. Ополченці стояли на смерть: з 620 чоловік залишилося лише 80. Разом з підрозділами саперного полку та Дніпровсько-Пінської флотилії вони при відході з Києва зруйнували мости і в районі Борисполя вступили в бій з гітлерівцями, щоб вийти з оточення.
20 вересня 1941 року фашистські війська окупували Бориспіль. Почалися масові арешти і розстріли активістів. Перша група - ЗО чоловік була розстріляна у колгоспі ім. Кірова. Серед загиблих - голови колгоспів Д. Яцюта і І. Жук. Пізніше окупанти розстріляли ще 120 чоловік. У парку біля клубу та на базарній площі протягом усього часу окупації стояли шибениці.
Встановлюючи «новий порядок», окупанти всіляко грабували населення. Запроваджувалися такі середньовічні побори, як подушне (100 крб. на рік), податок за собаку (150 крб.). Кожне господарство мало щорічно здавати 87 кг м'яса, по 700 літрів молока з корови, усі фрукти тощо. Несплата будь-якого податку каралася штрафом до 500 крб. або арештом і катуванням.
Радянські люди підіймалися на боротьбу проти окупаційного режиму. 25- 26 вересня 1941 року партизанський загін за 2 км від станції Бориспіль розгромив ешелон гітлерівців, а награбовані ними продукти і речі роздав населенню. 29 вересня диверсійна група спалила під Борисполем німецькі військові машини з пальним.
На початку 1942 року в районі почали створюватися місцеві загони народних месників. 1 травня 1943 року прийняв присягу партизанський загін ім. Щорса, до якого увійшло близько 30 чоловік з Борисполя та навколишніх сіл. Базою його був Сошнівський ліс. На осінь 1943 року загін виріс до 120 чоловік і діяв у районі Борисполя, Ржищева, Переяслава та Обухова. Загін провів на території Бориспільського району 13 бойових операцій і під час відступу фашистів врятував від знищення Старинський цукровий завод, який уже в 1943 році почав давати продукцію Червоній Армії. Близько 1400 жителів Бориспільського району активно допомагали партизанам. Серед них значну частину становили бориспільці.
За два роки окупації фашисти вбили і закатували в районі 497 громадян, серед них - 72 комуністи та 120 комсомольців; понад. 5 тис. чоловік вивезли до Німеччини. Особливо лютували окупанти напередодні визволення Борисполя радянськими військами. За наказом німецького командування гітлерівці загнали у підвал на території військового містечка понад 200 жителів, у т. ч. старих і дітей. Усіх їх розстріляли, а потім закидали соломою і підпалили. 20 вересня 1943 року спеціальні групи карателів запалили селище. З 3000 будинків залишилося тільки 600. Всюди були суцільні руїни і згарища.
Багато бориспільців билося на фронтах Вітчизняної війни. Звання Героїв Радянського Союзу присвоєно старшим лейтенантам Ю. М. Головатому (за форсування Дніпра), В. Ф. Шкілю (за визволення Чернівців) та P. С. Павловському (за форсування Одера). Василь Шкіль разом із своїм батьком в одному танковому екіпажі дійшли до Берліна. 20 квітня 1945 року герой загинув.
23 вересня 1943 року настав жаданий день визволення Борисполя від окупантів. Уже через день відновили роботу партійні та державні установи.
Зусилля колгоспників на відбудові зруйнованого господарства вміло спрямовувала місцева партійна організація. 12 жовтня відбулися перші після визволення збори районного партійного та радянського активу, на яких обговорено постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У «Про проведення сільськогосподарських робіт в районах України, визволених від німецької окупації». Відновлені бориспільські артілі «Серп і молот», ім. Шевченка, ім. Кірова, «Перемога» розпочали відбудову господарства. В короткий строк було налагоджено роботу МТС, при якій почали діяти майстерні поточного ремонту. З 1 листопада розпочалися заняття в кількох школах. Працювали відділення зв'язку, пекарня, дві їдальні. З червня 1944 року відновлено вихід районної газети «Колективіст».
Самовіддана праця радянських людей і допомога держави сприяли досить швидкому відродженню тваринництва в колгоспах Борисполя. В 1945 році тут успішно виконано плани посіву і здачі хліба державі. На початку 1946 року райком партії велику увагу звернув на створення високоврожайних ланок, а також на підготовку парникових господарств у колгоспах