Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Біла Церква

Сторінка 4 з 16
50-і роки в місті споруджено два цегельних, свічковий, сільськогосподарських машин, два шкіряних заводи, ґуральню; будувалися млини, крупорушки, підприємства переробки м'яса, жирів, цукру, меду, шкіри, смоли тощо.
Щороку в Білій Церкві відбувалося 11 ярмарків. На 3 десятиденних ярмарках у 1842-1846 pp.
продавалося щороку продукції в середньому на 91,5 тис. карбованців.
Населення передмість Заріччя, Олександрії та Ротка було покріпаченим. Тільки у Заріччі з 444 дворів 20 були тяглими, 315 - пішими, 109 - не мали польового наділу (т. зв. городники). За інвентарними правилами 1847-1848 pp. земельний наділ складав 7 десятин на піше господарство.
Після реформи 1861 року 1178 ревізьких душ чоловічої статі мали щороку відробляти 146 тис. днів панщини. Лише в 1870 році вони підписали викупного акта. Вартість землі, яка підлягала викупу, оцінювалася в 150,5 тис. карбованців.
У пореформений період прискорився розвиток промисловості. Якщо в 70-х роках у місті працювало 13 промислових підприємств, то наприкінці XIX ст, їх було 2. Значний вплив на розвиток економіки, особливо розширення ринкових зв'язків, мали прокладена в 1876 році Фастівсько-Знам'янська залізниця та спорудження станції Біла Церква.
На початку XX ст. Біла Церква стала одним з найбільших промислових і торгових центрів Київської губернії. В 1900 році тут працювали: завод сільськогосподарських машин, 5 цегельних, 6 шкіряних, пивоварний, 2 медоварних і 4 миловарних заводи, тютюнова, гільзова та .2 цукеркових фабрики, 4 слюсарних майстерні, 42 кузні, 2 вальцьових водяних млини, 13 крупорушок, 2 олійниці. За обсягом торгівлі хлібом місто посідало перше місце на Київщині (4,2 млн. пудів щорічно), вважалося другим після Києва щодо вивозу пивомедоварних продуктів, а по відправці цукру - четверте місце.
Невпинно зростала кількість населення міста. В 1860 році його налічувалося 12 075, у 1900 році - 47 771 чоловік (включаючи жителів околиць). Місто стало значним робітничим ринком. Масове пересування робітників створило особливі форми найму, властиві високорозвиненому капіталізму. Про це В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» писав: «На півдні і південному сході утворилось багато робітничих ринків, де збираються тисячі робітників і куди з'їжджаються наймачі... Наприклад, у Київській губернії робітничими ринками є містечка Шпола і Сміла (великі центри цукрової промисловості) і м. Біла Церква». Починаючи з ранньої весни, на робітничій біржі збиралися сотні розорених селян. Вони сподівалися найнятися в Київ та інші великі міста ковалями, слюсарями, токарями6, сезонниками на цукрові заводи.
В найбільш жахливих умовах жила міська біднота, яка мешкала в основному в т. зв. «Грузії». Цей район міста дістав таку назву тому, що земляні халупи нагадували кавказькі саклі. Дахи були нарівні з землею, світло пробивалося крізь невеликі отвори, закриті шматочками скла. В багатьох будинках кількість повітря на одного мешканця складала 0,33 куб. сажня (це в той час, коли в тюрмі його норма була 1,5 куб. сажнів). У Білій Церкві лютували епідемічні хвороби, які забирали сотні людей.
Жорстокої експлуатації зазнавало трудове населення міста від Браницьких та їх компаньйонів-орендарів Менцеля, Габовича, Кернеса, Бялика, Айзенштейна, Ніреніптейна. Робочий день на їх підприємствах тривав 13-16 годин на добу. Ринок безробітних дозволяв хазяям тримати заробітну плату на мізерному рівні. Особливо погіршилося становище робітників і ремісників під час економічної кризи 1900- 1903 років.
У квітні 1902 року Київський комітет РСДРП створив у Білій Церкві соціал- демократичцу групу, їй вдалося встановити тісні зв'язки з соціал-демократичними організаціями ряду міст Росії, одержувати від них нелегальну літературу, прокламації. 3 соціал-демократичними ідеями окремі робітники Білої Церкви були ознайомлені й раніше. Так, ще на початку 1895 року один з керівників петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», створеного В. І. Леніним, П. К. Запорожець розповсюджував у місті працю Б. І. Леніна «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?».
Під впливом діяльності Білоцерківської групи РСДРП 1 травня 1903 року в урочищі Голендерні, що за річкою Рось, відбулася робітнича маївка, яка мала велике значення для політичного виховання робітників в умовах царизму. У вересні того ж року вперше в історії міста на заводі сільськогосподарських машин Менцеля застрайкували робітники, які вимагали підвищення заробітної плати на 20 проц. і скорочення робочого дня. Страйк тривав протягом двох тижнів. Досвіду організованої боротьби робітникам ще бракувало і тому підприємцю вдалося зломити страйкарів. У присутності поліцейських він звільнив 80 чоловік, решта - змушена була приступити до роботи.
Російсько-японська війна викликала невдоволення серед трудового населення. 19 листопада 1904 року на Смоляній вулиці з'явилися


Біла Церква