Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Біла Церква

Сторінка 3 з 16
1774 року польський сейм передав Білу Церкву у «довічне володіння» душителю українського народу часів Коліївщини, коронному гетьману Польщі графу Ф. К. Браницькому. Жителі міста зазнавали утисків і від католицької церкви. Ще у 30-х роках XVIII ст. в місті утвердилась єзуїтська місія. «Отці-єзуїти» займалися не лише насадженням католицизму. На 5 ксьондзів місії працювало 47 кріпаків, кожен з них мав відробляти щороку 116 днів панщини, сплачувати подорожчизну та інші податки.
Після другого поділу Польщі (1793 рік) Біла Церква разом з усією Правобережною Україною
возз'єдналася з Росією. Ця історична подія позитивно позначилась на економічному й культурному розвитку міста. Розташована на вигідних торгових шляхах, Біла Церква поступово втягувалась у загальноросійський ринок. Ширше стали розвиватися ремесло й торгівля; розгорталося містобудівництво. В 1793-1799 pp. руками кріпаків закладено великий ландшафтний парк «Олександрія» площею 200 десятин і вартістю 4 млн. крб. Назва парку походить від імені його власниці - Олександри Браницької. Автором проекту і першим забудовником Парку був архітектор Мюффо. Міським архітектором у той час працював італієць Домінік Ботані, садівником - Август Станге із Львова. На алеях парку красувалися чудові бронзові статуї, придбані 1816 року в Італії. їх замовив Наполеон І, щоб прикрашати галереї Лувра, але з невідомих причин статуї залишились невикупленими. Одночасно Браницькі будують Зимовий, Літній та інші палаци, будинок дворянського зібрання з колонадою у доричному стилі. Гроші на це надходили з 217 маєтків, де працювало 97 тис. кріпаків. Багатства графині Браницької в 1838 році досягали суми в 28 млн. крб.
В 1809-1814 pp. у Білій Церкві споруджено торгові ряди на 85 крамниць - одна з рідкісних на Україні будов у стилі ампір. Щодо пропорцій своїх частин, загального розміщення архітектурних мас, розподілу їх на фронтони, пілястри, арки,; колони вона вважається найкращою спорудою того часу. В стилі класицизму збудовано римсько-католицький костьол з портиками корінфського ордера (1812 рік), поряд з Миколаївською церквою, яка існує з 1706 року, Преображенський собор на зразок Одеського кафедрального та Магдалинську церкву на Заріччі (1839 рік).
Під час Вітчизняної війни 1812 року в місті широко розгорнувся рух за створення ополчення проти військ Наполеона І. З городян та селян навколишніх повітів (Васильківського, Київського, Таращанського й Богуславського) у Білій Церкві був сформований козацький полк з 1248 чоловік. У складі українського козачого війська білоцерківський полк під командуванням полковника Є. П. Оболенського у жовтні захищав Брест-Литовськ, а потім брав участь у переслідуванні ворога до західного кордону, за що був нагороджений срібними трубами.
У Білій Церкві відбувалися події, пов'язані з рухом декабристів. Тут 1824- 1825 pp. С. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін та інші члени Васильківської управи Південного товариства, очолюваного П. І. Пестелем, обговорювали майбутню конституцію Росії - «Руську правду» - та плани вбивства царя. В матеріалах слідства у справі декабристів вони звуться «Білоцерківськими планами» (1-м і 2-м). Передбачалося вбити Олександра І під час огляду ним частин 3-го корпусу. Ця акція мала стати початком головних дій, але через смерть царя її не вдалося здійснити.
Під час виступу Чернігівського полку (29 грудня 1825 року - 3 січня 1826 року) у повсталих був намір з'єднатися з 17-м єгерським полком, розміщеним у Білій Церкві. Дві роти його на чолі з поручиком О. Ф. Вадковським готувалися підтримати повстанців. Але командуванню 3-го корпусу, до складу якого входив і 17-й єгерський полк, стали відомі наміри чернігівців. О. Ф. Вадковський був заарештований, а ненадійний полк командування терміново перекинуло в Сквиру. Довідавшись від посланого в розвідку загону на чолі з І. І. Сухиновим про те, що 17-й єгерський полк виведений у невідомому напрямі, С. І. Муравйов-Апостол повернув на с. Пологи. Повсталий полк зазнав поразки за 15 км від Білої Церкви. 6 січня до міста були доставлені полонені, в т. ч. С. І. Муравйов-Апостол іМ. П. Бестужев-Рюмін. 12 січня керівників повстання вивезли до Петербурга, а для розправи з «нижніми чинами» утворили спеціальну слідчу комісію й суд. Солдати Чернігівського полку після екзекуції під суворим наглядом були відправлені на службу в окремий Кавказький корпус.
Повстання Чернігівського полку лишило глибокий слід у свідомості селян. Окремі групи кріпаків Білоцерківщини примкнули до повсталих, чимало селян були також готові приєднатися до них, очікуючи їх наближення. Зокрема, ще тоді, як С. І. Муравйов-Апостол підходив до Білої Церкви, там його чекали 4000 кріпаків - колишніх козаків, покріпачених Браницькими. В 1826-1827 pp. багато кріпаків втекли в Задунайську Січ та інші віддалені місця.
Економічний і культурний розвиток Білої Церкви в першій половині XIX ст. стримувався тим, що місто було власницьким. Вся земля і підприємства належали Браницьким. Промисловість спеціалізувалася на переробці сільськогосподарської продукції, яка надходила з графських володінь. У 40-


Біла Церква