Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
виробництвом!».
Профспілкові організації на підприємствах очолили віддані сцраві побудови соціалізму комуністи. На заводі «Арсенал» головою завкому працював учасник громадянської війни, член Київського губкому КП(б)У М. І. Гайцан. На кабельному заводі - І. Дідовець, на лісопильному - М. Ю. Левченко.
В умовах непу профспілки Києва стали разом з господарськими органами брати участь в управлінні
Надійним помічником партійної організації в цей важкий і відповідальний період переходу до мирного будівництва був комсомол. Він піднімав молодь міста на самовіддану працю і згуртовував її навколо партії.
Славну сторінку в історію комсомолу міста вписали юнаки і дівчата у 1921 році на будівництві вузькоколійної залізниці в Боярці. В негоду і холод комсомольці, серед яких був і М. Островський пізніше радянський письменник), з честю виконали завдання парії - побудували залізницю. Київ удержав паливо.
З комсомольським запалом Працювала молодь і на відбудові підприємств, транспорту. На станції Київ-Московський комсомольці по кілька днів не виходили з депо, ремонтуючи паровози. Героїчна праця давала результати: перші відремонтовані паровози підходили до ешелонів і ті вирушали у рейс.
В ці дні у комсомольців залізничних майстерень (тепер ,КВРЗ ім. Січневого повстання) народилась пісня, яку підхопила молодь всієї країни:
«Наш паровоз, вперед лети!
В комуні зупинися...»
Здійснення планів господарського будівництва вимагало всебічної демократизації всіх ланок державного управління. З цією метою у березні 1921 року була проведена кампанія по підготовці до виборів у Київську міську Раду.
У всіх районах Києва, на фабриках, заводах, майстернях, установах, військових частинах пройшли передвиборні мітинги. Меншовицько-есерівські і націоналістичні елементи, маскуючись лівими гаслами, намагались проникнути в Раду. Однак трудящі Києва під час виборів виявили повне довір'я Комуністичній партії, вони приймали одностайні рішення - голосувати за комуністів. Так, робітники Деміївки прийняли резолюцію: «Ми всі, об'єднавшись на трудовому фронті, дамо останній бій спробам західної і російської контрреволюції і її агентам, спрямованим на повалення Радянської влади і гальмуючим господарське будівництво....
Ми, робітники, заявляємо, що в Київську Раду можуть бути обрані лише члени Комуністичної партії - передового авангарду революційного пролетаріату».
З б по 22 квітня 1921 року у Києві проходили вибори до міської Ради. Вони продемонстрували зрослу активність київських робітників. Було обрано 1448 депутатів, серед них - 1052 комуністи і 33 співчуваючих.
Від однієї з військових частин Київського гарнізону одностайно був обраний депутатом Київської міської Ради В. І. Ленін. Виборча кампанія сприяла зростанню ініціативи трудящих, мобілізації їх на боротьбу за відбудову господарства міста.
В районах міста із складу депутатів Ради утворились районні Ради.
Велику роль у залученні робітників до управління господарством міста відіграла Робітничо-селянська інспекція, яка контролювала діяльність радянських органів, проводила масові обстеження господарських і державних органів. На підприємствах створювались осередки сприяння РСІ.
Проведення нової економічної політики забезпечило перелом на господарському фронті. Цьому сприяло розширення самостійності і ініціативи підприємств, переведення заводів і фабрик на госпрозрахунок. Вже на кінець 1921 року це дало значний економічний ефект. Так, на Дріжджовому заводі продуктивність праці з вересня по жовтень зросла на 60 проц. На сірниковій фабриці «Огонек» за цей час більш як у два рази підвищилась продуктивність праці. На заводі «Фізико-хімік» після введення відрядної оплати продуктивність праці зросла вдвоє. Були проведені також широкі заходи по об'єднанню кустарів у артілі. Це давало змогу радянській державі здійснювати свій вплив на кустарів, забезпечити з ними здорові взаємовідносини. Кількість артілей весь час зростала. Якщо на 1 липня 1921 року в Києві було 163 промислові артілі, то на 1 жовтня - 377 артілей. Керівництво найважливішими галузями крупної промисловості стали здійснювати трести - в металообробній - «Металотрест», у харчовій - «Харчотрест», у поліграфічній - «Київдрук», швейній - «Київшвей» тощо.. У віданні трестів були зосереджені кадри кваліфікованих робітників і всі запаси сировини та палива.
Великого поширення в перші роки непу набрали суботники і недільники. Активну участь брали кияни у всеукраїнських недільниках 1921 року.