Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поворотним пунктом у розвитку революції були липневі події у Петрограді. Мирна демонстрація робітників, солдатів і матросів, які вимагали передати всю владу Радам, була розстріляна з наказу Тимчасового уряду, підтриманого меншовиками та есерами. Контрреволюція почала відкритий наступ на революційні маси. Почалися арешти, погроми редакцій більшовицьких газет, було видано наказ про арешт В. І. Леніна. Контрреволюційні дії Тимчасового уряду повністю підтримувала Центральна рада, яка саме в ці дні дійшла до повної згоди з ним. Досить було урядовим міністрам, що прибули на переговори з Центральною радою,
зробити їй незначні поступки, визнавши генеральний секретаріат крайовим органом Тимчасового уряду на Україні, щоб українська буржуазія забула про свою недавню «революційність». В другому універсалі, проголошеному 4 липня, Центральна рада заявила про повну підтримку Тимчасового уряду і відмову «від самочинного здійснення автономії України до Всеросійських установчих зборів». Так, у період величезного загострення класових суперечностей, напередодні липневого виступу пролетаріату, російська і українська буржуазія прийшла до згоди в єдиному питанні, яке їх до цього часу розділяло.
На початку липня в Києві відбулося повстання солдатів полку ім. Полуботка. Штаб КВО вирішив відправити з Києва на фронт цей полк, який вважався не благонадійним. Але полуботківці Їхати на фронт відмовились, обрали свій полковий комітет і висунули вимогу поліпшити харчування і обмундирування. Штаб КВС) відмовився задовольнити ці вимоги і зовсім припинив постачання полку.
Повсталим співчували солдати київського гарнізону, зокрема авіацарківці і понтонери, виділяючи полуботківцям продукти із власних пайків.
В ніч на 5 липня полуботківці виступили із зброєю в руках проти органів Тимчасового уряду. Вони роззброїли міліцію, арештували коменданта військової фортеці і звільнили в'язнів. Повсталі захопили немало зброї, зайняли деякі урядові установи. Але полк полуботківців був оточений урядовими військами та частинами Центральної ради і був роззброєний. Відзначаючи допомогу Центральної ради в придушенні виступу солдатів, прокурор Київської судової палати писав 5 липня в, телеграмі міністру юстиції, що «Рада діє в погодженні з військовою владою».
В ці дні контрреволюціонери розгромили приміщення Київського комітету РСДРП, Центрального бюро профспілок, кіоск газети «Голос социал-демократа», заарештували кількох членів більшовицького комітету.
Липневі події свідчили про те, що обстановка в країні докорінно змінилась. Двовладдя змінилося єдиновладдям буржуазії. Мирний розвиток революції став неможливим.
Виходячи з політичної ситуації в країні, В. І. Ленін запропонував змінити тактику партії, тимчасово зняти лозунг «Вся влада Радам!», який міг породити в масах ілюзію про можливість взяти владу мирним шляхом, і готувати сили до збройного повстання.
Завдання партії на новому етапі революції визначив VI з'їзд РСДРП, що відбувся в Петрограді 26 липня-3 серпня 1917 року. На з'їзді був визначений курс партії на збройне повстання, затверджена економічна платформа партії, яка передбачала конфіскацію землі і націоналізацію банків і великої промисловості, встановлення робітничого контролю над виробництвом і розподілом продуктів.
Рішення VI з'їзду партії мали великий вплив на роботу Київської партійної організації, яка на цей час значно зміцніла і збільшилась чисельно. Повернувшись з Петрограда до Києва, делегати з'їзду А. В. Іванов та Є. Б. Бош доповіли про рішення з'їзду на скликаній 6 серпня міській партійній конференції. Конференція повністю схвалила рішення з'їзду і постановила «докласти всіх сил до того, щоб привести київський пролетаріат і Київський гарнізон у повну готовність, щоб не допустити торжества з кожним днем все більш і більш нахабніючої кадетсько-октябристської контрреволюції, не дати могильникам революції-меншовикам і народникам-поховати велике повстання пролетаріату, зміцнити пролетарський рух і довести його до переможного кінця».
Керуючись рішеннями VI з'їзду партії, більшовики Києва почали посилено готувати робітничий клас і його союзників до вирішальних боїв проти контрреволюції.
Та не дрімала й контрреволюційна буржуазія, вона готувалась задушити революцію, проголосити контрреволюційну диктатуру. З цією метою в Москві 12 серпня була скликана Державна нарада. Більшовики викривали плани контрреволюції, закликали трудящих протестувати проти скликання Державної наради. Партійний комітет Києва закликав робітників оголосити одноденний страйк протесту. У відозві комітету говорилось: «12 серпня ні один робітник не повинен працювати. Цим ми покажемо, що київський пролетаріат готовий життям відстоювати всі свої завоювання від зазіхань контрреволюціонерів. 12 серпня-одноденний страйк протесту».
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 5 з 44
більшовицької партії.Поворотним пунктом у розвитку революції були липневі події у Петрограді. Мирна демонстрація робітників, солдатів і матросів, які вимагали передати всю владу Радам, була розстріляна з наказу Тимчасового уряду, підтриманого меншовиками та есерами. Контрреволюція почала відкритий наступ на революційні маси. Почалися арешти, погроми редакцій більшовицьких газет, було видано наказ про арешт В. І. Леніна. Контрреволюційні дії Тимчасового уряду повністю підтримувала Центральна рада, яка саме в ці дні дійшла до повної згоди з ним. Досить було урядовим міністрам, що прибули на переговори з Центральною радою,
На початку липня в Києві відбулося повстання солдатів полку ім. Полуботка. Штаб КВО вирішив відправити з Києва на фронт цей полк, який вважався не благонадійним. Але полуботківці Їхати на фронт відмовились, обрали свій полковий комітет і висунули вимогу поліпшити харчування і обмундирування. Штаб КВС) відмовився задовольнити ці вимоги і зовсім припинив постачання полку.
Повсталим співчували солдати київського гарнізону, зокрема авіацарківці і понтонери, виділяючи полуботківцям продукти із власних пайків.
В ніч на 5 липня полуботківці виступили із зброєю в руках проти органів Тимчасового уряду. Вони роззброїли міліцію, арештували коменданта військової фортеці і звільнили в'язнів. Повсталі захопили немало зброї, зайняли деякі урядові установи. Але полк полуботківців був оточений урядовими військами та частинами Центральної ради і був роззброєний. Відзначаючи допомогу Центральної ради в придушенні виступу солдатів, прокурор Київської судової палати писав 5 липня в, телеграмі міністру юстиції, що «Рада діє в погодженні з військовою владою».
В ці дні контрреволюціонери розгромили приміщення Київського комітету РСДРП, Центрального бюро профспілок, кіоск газети «Голос социал-демократа», заарештували кількох членів більшовицького комітету.
Липневі події свідчили про те, що обстановка в країні докорінно змінилась. Двовладдя змінилося єдиновладдям буржуазії. Мирний розвиток революції став неможливим.
Виходячи з політичної ситуації в країні, В. І. Ленін запропонував змінити тактику партії, тимчасово зняти лозунг «Вся влада Радам!», який міг породити в масах ілюзію про можливість взяти владу мирним шляхом, і готувати сили до збройного повстання.
Завдання партії на новому етапі революції визначив VI з'їзд РСДРП, що відбувся в Петрограді 26 липня-3 серпня 1917 року. На з'їзді був визначений курс партії на збройне повстання, затверджена економічна платформа партії, яка передбачала конфіскацію землі і націоналізацію банків і великої промисловості, встановлення робітничого контролю над виробництвом і розподілом продуктів.
Рішення VI з'їзду партії мали великий вплив на роботу Київської партійної організації, яка на цей час значно зміцніла і збільшилась чисельно. Повернувшись з Петрограда до Києва, делегати з'їзду А. В. Іванов та Є. Б. Бош доповіли про рішення з'їзду на скликаній 6 серпня міській партійній конференції. Конференція повністю схвалила рішення з'їзду і постановила «докласти всіх сил до того, щоб привести київський пролетаріат і Київський гарнізон у повну готовність, щоб не допустити торжества з кожним днем все більш і більш нахабніючої кадетсько-октябристської контрреволюції, не дати могильникам революції-меншовикам і народникам-поховати велике повстання пролетаріату, зміцнити пролетарський рух і довести його до переможного кінця».
Керуючись рішеннями VI з'їзду партії, більшовики Києва почали посилено готувати робітничий клас і його союзників до вирішальних боїв проти контрреволюції.
Та не дрімала й контрреволюційна буржуазія, вона готувалась задушити революцію, проголосити контрреволюційну диктатуру. З цією метою в Москві 12 серпня була скликана Державна нарада. Більшовики викривали плани контрреволюції, закликали трудящих протестувати проти скликання Державної наради. Партійний комітет Києва закликав робітників оголосити одноденний страйк протесту. У відозві комітету говорилось: «12 серпня ні один робітник не повинен працювати. Цим ми покажемо, що київський пролетаріат готовий життям відстоювати всі свої завоювання від зазіхань контрреволюціонерів. 12 серпня-одноденний страйк протесту».