Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Але робітники України схвалювали політику Радянського уряду, виявляли свою готовність із зброєю в руках повалити ненависну Центральну раду і встановити владу Рад.
Про настрої київського пролетаріату яскраво свідчить відозва Київської Ради робітничих депутатів, Ради професійних спілок і Ради фабрично-заводських комітетів про оголошення страйку-протесту проти контрреволюційних дій Центральної ради. В ній говорилось: «Центральна рада виступила відкрито проти революційних робітників і солдатів. Темної ночі за її наказом по-зрадницьки були роззброєні ті частини військ, які своєю мужністю знищили контрреволюційний штаб, які завжди стояли на захисті революції... В цих діях Генерального Секретаріату викрилась вся його дійсна суть. Таємні договори з Каледіним, переховування контрреволюціонерів і, нарешті, розправа над робітниками і солдатами й арешт членів Виконавчого комітету Ради робітничих і солдатських депутатів остаточно викрили її контрреволюційну мету...
Товариші українці! Ви в першу чергу повинні протестувати проти дій Центральної ради... Ви повинні показати, що ваші товариші по верстату і роботі-російські пролетарі-ваші брати, і що разом з ними ви підете на бій за перемогу робітничо-селянської революції».
У відповідь на контрреволюційні дії Центральної ради 1 грудня 1917 року припинили роботу 35 підприємств, а потім до них приєднались усі підприємства міста. Політичний страйк став загальним.
Зрадницька контрреволюційна політика Центральної ради була предметом обговорення на засіданні Ради Народних Комісарів 3 грудня 1917 року. Радянський уряд прийняв рішення звернутись до українського народу з маніфестом і поставити ультимативні вимоги Центральній раді. Рада Народних Комісарів у маніфесті до українського народу підкреслювала: «Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно». Радянський уряд вимагав від Центральної ради припинити дезорганізаторську роботу в армії, не пропускати надалі контрреволюційних військ на Дон і Урал, не роззброювати радянські частини, а всіляко сприяти їм у боротьбі з калединщиною. Рішуча позиція Радянського уряду щодо Центральної ради гаряче була схвалена трудящими України, вона сприяла посиленню боротьби українського народу проти буржуазно-націоналістичної контрреволюції, за встановлення Радянської влади.
грудня 1917 року в Києві зібрався обласний з'їзд більшовиків, на якому були присутні представники Київської, Катеринославської, Херсонської, Чернігівської, Полтавської, Волинської, Подільської губерній і двох військових організацій Південно-Західного фронту. Делегати говорили про необхідність напружити всі сили для скликання з'їзду Рад і повалення влади Центральної ради. В ухваленій резолюції зазначалось, що «викриваючи реакційну шовіністичну політику Центральної ради, яка затемнює класову свідомість пролетаріату, партія всіма заходами боротиметься проти нинішнього складу Центральної ради і прагнутиме на Україні, як і в усій Росії, створити дійсно революційну владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів».
З'їзд схвалив Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної ради і закликав трудящих України об'єднатися з робітниками, солдатами і селянами Росії для спільної боротьби за владу Рад. На з'їзді було прийняте рішення про об'єднання більшовицьких організацій України в єдину партію і обраний Головний комітет соціал-демократії України, до складу якого ввійшли: Є. Б. Бош, О. Б. Горвіц, В. П. Затонський, І. Ю. Кулик та інші.
грудня 1917 року в Києві відкрився І Всеукраїнський з'їзд Рад. Прибічники Центральної ради, що незаконно прибули на з'їзд в кількості понад 2 тис. чоловік, насильно захопили мандати, відтіснили законно обраних депутатів і оголосили з'їздом зборище контрреволюціонерів-націоналістів. Роботу з'їзду було зірвано.
Більшовики викрили фальсифікацію буржуазних націоналістів і закликали законно обраних депутатів залишити це петлюрівське зборище, щоб продовжити роботу з'їзду в іншому місці. Дійсні представники Рад України за пропозицією більшовиків виїхали в Харків, де об'єднавшись із делегатами з'їзду Рад Донецько-Криворізького басейну, оголосили його І Всеукраїнським з'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів. 12 (25) грудня 1917 року з'їзд проголосив Україну Радянською республікою і обрав Центральний Виконавчий Комітет України, який виділив перший Радянський уряд України-Народний Секретаріат,-до складу якого ввійшли Ф. А. Артем, Є. Б. Бош, В. П. Затонський, М. О. Скрипник та інші. Згодом до складу уряду ввійшов Ю. М. Коцюбинський. Український Радянський уряд звернувся до трудящих України із закликом рішуче боротися проти контрреволюції, не
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 10 з 44
розірвати єдиний пролетарський фронт боротьби українського і російського народів проти спільних класових ворогів.Але робітники України схвалювали політику Радянського уряду, виявляли свою готовність із зброєю в руках повалити ненависну Центральну раду і встановити владу Рад.
Товариші українці! Ви в першу чергу повинні протестувати проти дій Центральної ради... Ви повинні показати, що ваші товариші по верстату і роботі-російські пролетарі-ваші брати, і що разом з ними ви підете на бій за перемогу робітничо-селянської революції».
У відповідь на контрреволюційні дії Центральної ради 1 грудня 1917 року припинили роботу 35 підприємств, а потім до них приєднались усі підприємства міста. Політичний страйк став загальним.
Зрадницька контрреволюційна політика Центральної ради була предметом обговорення на засіданні Ради Народних Комісарів 3 грудня 1917 року. Радянський уряд прийняв рішення звернутись до українського народу з маніфестом і поставити ультимативні вимоги Центральній раді. Рада Народних Комісарів у маніфесті до українського народу підкреслювала: «Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно». Радянський уряд вимагав від Центральної ради припинити дезорганізаторську роботу в армії, не пропускати надалі контрреволюційних військ на Дон і Урал, не роззброювати радянські частини, а всіляко сприяти їм у боротьбі з калединщиною. Рішуча позиція Радянського уряду щодо Центральної ради гаряче була схвалена трудящими України, вона сприяла посиленню боротьби українського народу проти буржуазно-націоналістичної контрреволюції, за встановлення Радянської влади.
грудня 1917 року в Києві зібрався обласний з'їзд більшовиків, на якому були присутні представники Київської, Катеринославської, Херсонської, Чернігівської, Полтавської, Волинської, Подільської губерній і двох військових організацій Південно-Західного фронту. Делегати говорили про необхідність напружити всі сили для скликання з'їзду Рад і повалення влади Центральної ради. В ухваленій резолюції зазначалось, що «викриваючи реакційну шовіністичну політику Центральної ради, яка затемнює класову свідомість пролетаріату, партія всіма заходами боротиметься проти нинішнього складу Центральної ради і прагнутиме на Україні, як і в усій Росії, створити дійсно революційну владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів».
З'їзд схвалив Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної ради і закликав трудящих України об'єднатися з робітниками, солдатами і селянами Росії для спільної боротьби за владу Рад. На з'їзді було прийняте рішення про об'єднання більшовицьких організацій України в єдину партію і обраний Головний комітет соціал-демократії України, до складу якого ввійшли: Є. Б. Бош, О. Б. Горвіц, В. П. Затонський, І. Ю. Кулик та інші.
грудня 1917 року в Києві відкрився І Всеукраїнський з'їзд Рад. Прибічники Центральної ради, що незаконно прибули на з'їзд в кількості понад 2 тис. чоловік, насильно захопили мандати, відтіснили законно обраних депутатів і оголосили з'їздом зборище контрреволюціонерів-націоналістів. Роботу з'їзду було зірвано.
Більшовики викрили фальсифікацію буржуазних націоналістів і закликали законно обраних депутатів залишити це петлюрівське зборище, щоб продовжити роботу з'їзду в іншому місці. Дійсні представники Рад України за пропозицією більшовиків виїхали в Харків, де об'єднавшись із делегатами з'їзду Рад Донецько-Криворізького басейну, оголосили його І Всеукраїнським з'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів. 12 (25) грудня 1917 року з'їзд проголосив Україну Радянською республікою і обрав Центральний Виконавчий Комітет України, який виділив перший Радянський уряд України-Народний Секретаріат,-до складу якого ввійшли Ф. А. Артем, Є. Б. Бош, В. П. Затонський, М. О. Скрипник та інші. Згодом до складу уряду ввійшов Ю. М. Коцюбинський. Український Радянський уряд звернувся до трудящих України із закликом рішуче боротися проти контрреволюції, не