Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Триліси

Сторінка 3 з 6
Село лишалося відсталим і щодо освіти. Понад 80 проц. жителів не вміли навіть розписатися. Однокласна народна і церковнопарафіяльна школи, відкриті в 1863 році, не могли охопити всіх дітей. Навчалися переважно діти заможних сімей, а бідніші часто не відвідували школи, бо не мали в що одягнутися. Та й потрібно було допомагати батькам. Лікувалися селяни від усіляких хвороб «свяченою» водою або йшли до знахаря. Лише на початку XX ст. в Трилісах відкрили фельдшерський пункт і аптеку.
Нових страждань завдала трудящим перша світова імперіалістична війна. Багато сімей лишилося без годувальника, зросли податки й дорожнеча, що призводило до занепаду бідніших господарств. Після Лютневої революції у березні 1917 року селяни створили земельний комітет, який почав розподіл землі, хліба та майна з панської економії, але комісар Тимчасового уряду заборонив це. Селяни виконали наказ лише тоді, коли в село на виклик поміщиці прибули козаки. В другій половині січня 1918 року в Трилісах була встановлена Радянська влада. Ревком, який очолив бідняк А. Д. Вишнівський, приступив, до розподілу поміщицької землі.
Здійсненню революційних перетворень перешкодили кайзерівські війська, що на початку березня 1918 року вступили в Триліси. Знову були відновлені старі, дореволюційні порядки. Ревком продовжував свою діяльність в умовах підпілля. Створена ним із жителів села Триліська рота брала участь у боротьбі з окупантами.
Наприкінці 1918 року, після краху німецької окупації на Україні, село захопили війська Директорії. У лютому 1919 року Червона Армія визволила Триліси. Але радянське будівництво було ще двічі перерване: денікінцями (вересень - грудень 1919 року) та білополяками (травень 1920 року). Остаточно Радянська влада в Трилісах була відновлена у червні 1920 року.
Соціалістичне будівництво в селі після закінчення громадянської війни проходило в складних і важких умовах. Навколо діяли рештки куркульсько-націоналістичних банд, чинили опір сільські куркулі. Велику роль в організації селян на боротьбу за зміцнення Радянської влади відіграли партійний осередок та комнезам, створені в 1920 році. Вони керували розподілом поміщицьких земель і майна, стежили за проведенням продрозверстки.
Зміцнювалися органи Радянської влади, посилював свій ідейний вплив партосередок. У квітні 1921 року відбулися вибори до сільської Ради. З ініціативи комуністів А. М. Спруде та Г. М. Сніцера в селі 1925 року почали працювати дві школи партійної освіти. Завдяки цьому підвищився політичний і загальноосвітній рівень членів партії, активу, зросла кількість комуністів. У 1926 році в школах навчалося 15 членів партії, 21 комсомолець і 9 безпартійних.
Поступово розгорталася в селі і культурно-освітня робота. Вже восени 1920 року було відкрито початкову школу. Члени товариства «Геть неписьменність!» організували школи лікнепу, де навчалося грамоти доросле населення. Центром культурно-освітньої роботи став сельбуд. Тут працювала бібліотека, яка налічувала у 1927 році 3 тис. книжок. Ними користувалося 600 читачів.
Незважаючи на агітацію, яку вели куркулі, в 1928 році в Трилісах: виникли три товариства спільного обробітку землі: «Червоний сівач», «Ударник», «Червоний клин», а в листопаді наступного року - перша сільськогосподарська артіль «Передовик». У створенні цих колективних господарств активну роль відіграв колишній наймит, учасник громадянської війни комуніст Г. М. Сніцер. Працюючи на спиртозаводі, Г. М. Сніцер очолював сільську парторганізацію, а в 1927 році був призначений директором заводу. Одночасно він керував підготовкою і проведенням колективізації в селі. 28 січня 1930 року під час зборів сільського активу постріл куркульського обріза обірвав життя комуніста. Жителі Триліс у 1967 році встановили пам'ятник Г. М. Сніцеру, назвали його ім'ям вулицю, піонерську дружину.
У відповідь на терористичні акти куркулів сільська біднота ще тісніше згуртувалася навколо партійного осередку. ЗО січня 1930 року селяни заявили на зборах: «Глитаї думають спинити цим колективізацію. Біднота не злякається цих вчинків. Село Триліси буде колективізовано!». Наприкінці 1930 року в Трилісах було вже 5 колгоспів.
З 1934 року колгоспи називалися ім. 16-річчя РСЧА, ім. Політвідділу, ім. Сніцера, ім. Петровського та ім. МЮДу. Куркулі намагалися розкласти в колгоспах трудову дисципліну, займалися шкідництвом, підбурювали селян не виконувати хлібозаготівель. «Хто перший повезе хліб, того спалимо, а сім'ю виріжемо»,- погрожували вони. Але бідняцько-середняцька частина села, очолювана партійною організацією, зламала опір куркулів. Колгоспи впевнено йшли шляхом організаційного і господарського зміцнення, поступово підвищували врожайність зернових, збільшували грошові прибутки. У 1939 році ланки колгоспу ім. 16-річчя РСЧА, які очолювали М. Мельниченко, А. Іванченко, В. Димура та П. Дакало, зібрали по 320 цнт цукрових буряків з кожного гектара. Перед Великою


Триліси