Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Систематично проводились всесоюзні радіопереклики, присвячені обороні Ленінграда, Києва, Одеси. Так, 14 вересня по радіо спочатку виступав Ленінград, після Ленінграда слово було надано Києву. Від імені трудящих української столиці виступили секретар обкому КП України М. П. Мишин, Герой Радянського Союзу І. І. Красноюрченко, український письменник О. Г. Десняк, медсестра Н. Скачко. Ленінграду і Києву відповідала Москва. Голова виконкому Московської міської Ради депутатів трудящих говорив:
«Товариші ленінградці і кияни, трудящі столиці пишаються вашою мужністю і героїзмом. Ви знову воскресили безсмертні традиції героїки Великого Жовтня і громадянської війни. Ви не одинокі. З вами наша славна Червона Армія, з вами весь наш радянський народ».
У середині вересня обстановка в районі Києва значно ускладнилась. Після тривалих жорстоких боїв 1-а танкова група гітлерівців 12 вересня 1941 року форсувала Дніпро біля Кременчука і почала просуватись на північ для з'єднання з частинами 2-ї фашистської танкової групи, яка наступала з півночі в напрямку Шостка-Конотоп-Полтава. Створилася загроза оточення військ Південно-Західного фронту, що тримали оборону на лівому березі Дніпра. Командування фронту своєчасно ставило питання перед Ставкою Верховного Головнокомандування про необхідність відведення військ. Проте дозвіл на залишення Київського укріпленого району було одержано лише в ніч на 18 вересня, а ще 13 вересня фашистські війська перервали залізничний зв'язок Києва з тилом. 15 вересня війська 1-ї і 2-ї німецьких танкових армій з'єднались в районі Лохвиці, в результаті чого чотири радянські армії опинилися в оточенні.
В складних умовах оточення управління військами було втрачено, багато бійців і командирів героїчно загинуло у нерівних боях. Загинула і значна частина особового складу управління фронту, в тому числі командуючий генерал-полковник М. П. Кирпонос, начальник штабу генерал-майор В. І. Тупиков, член Військової ради секретар ЦК КП(б)У М. О. Бурмистенко.
21 вересня Радянське інформаційне бюро повідомило, що після багатоденних запеклих боїв радянські війська залишили Київ.
Героїчна оборона Києва відіграла важливу роль у зриві гітлерівського плану «блискавичної війни».
Командуючий Південно-Західним фронтом генерал-полковник М. П. Кирпонос, член Військової ради фронту М. О. Бурмистенко і начальник штабу фронту генерал-майор В. І. Тупиков. 1941 p.
Червона Армія затримала наступ фашистських полчищ на Київському напрямку на два з половиною місяці. Війська 5-ї армії, що нависали з півночі над флангом і тилом групи армій «Південь», не дозволили ворогові зняти з цієї ділянки фронту і з-під Києва жодної з 17 піхотних диві
зій для використання їх на інших напрямках. Героїчна оборона Києва і Одеси затримала наступ противника в напрямку Харкова і Донбасу до кінця вересня 1941 року. У боях на підступах до столиці України було розгромлено 10 добірних дивізій противника, знищено понад 100 тис. гітлерівських солдатів і офіцерів, 1-а танкова група генерала Клейста до кінця серпня втратила на підступах до Києва 50 проц. своїх танків.
В результаті тривалої оборони Києва, як і Ленінграда, Одеси, Смоленська та інших міст, Радянська країна дістала певний виграш у часі для того, щоб відмобілізувати і розгорнути війська Червоної Армії, евакуювати промисловість і матеріальні ресурси в глибинні райони.
Зупинивши гітлерівців на підступах до столиці України,, війська Швденно-Західного фронту тим самим надали дійову допомогу військам, які виснажували і знекровлювали противника, на головному, Смоленсько-Московському напрямку. Гітлерівське командування не могло продовжувати наступ на Москву доти, поки над правим флангом групи армій «Центр» нависала загроза Київсько-Гомельського плацдарму. Тривала оборона радянськими військами Київського укріпленого району була однією з причин того, що гітлерівське командування змогло розгорнути свій авантюристичний наступ на Москву лише у жовтні 1941 року.
Героїчні захисники Києва з честю виконали свій обов'язок перед Батьківщиною.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 9 з 42
звіра біля кожного міста, біля кожного села... Знищуйте ворожі сили на дорогах і переправах. Знищуйте на суші, в повітрі і на воді. Стійко захищайте кожну вулицю, кожний дім. На підступах до Ленінграда, Києва, Одеси вже знищено багато фашистських дивізій».Систематично проводились всесоюзні радіопереклики, присвячені обороні Ленінграда, Києва, Одеси. Так, 14 вересня по радіо спочатку виступав Ленінград, після Ленінграда слово було надано Києву. Від імені трудящих української столиці виступили секретар обкому КП України М. П. Мишин, Герой Радянського Союзу І. І. Красноюрченко, український письменник О. Г. Десняк, медсестра Н. Скачко. Ленінграду і Києву відповідала Москва. Голова виконкому Московської міської Ради депутатів трудящих говорив:
У середині вересня обстановка в районі Києва значно ускладнилась. Після тривалих жорстоких боїв 1-а танкова група гітлерівців 12 вересня 1941 року форсувала Дніпро біля Кременчука і почала просуватись на північ для з'єднання з частинами 2-ї фашистської танкової групи, яка наступала з півночі в напрямку Шостка-Конотоп-Полтава. Створилася загроза оточення військ Південно-Західного фронту, що тримали оборону на лівому березі Дніпра. Командування фронту своєчасно ставило питання перед Ставкою Верховного Головнокомандування про необхідність відведення військ. Проте дозвіл на залишення Київського укріпленого району було одержано лише в ніч на 18 вересня, а ще 13 вересня фашистські війська перервали залізничний зв'язок Києва з тилом. 15 вересня війська 1-ї і 2-ї німецьких танкових армій з'єднались в районі Лохвиці, в результаті чого чотири радянські армії опинилися в оточенні.
В складних умовах оточення управління військами було втрачено, багато бійців і командирів героїчно загинуло у нерівних боях. Загинула і значна частина особового складу управління фронту, в тому числі командуючий генерал-полковник М. П. Кирпонос, начальник штабу генерал-майор В. І. Тупиков, член Військової ради секретар ЦК КП(б)У М. О. Бурмистенко.
21 вересня Радянське інформаційне бюро повідомило, що після багатоденних запеклих боїв радянські війська залишили Київ.
Героїчна оборона Києва відіграла важливу роль у зриві гітлерівського плану «блискавичної війни».
Командуючий Південно-Західним фронтом генерал-полковник М. П. Кирпонос, член Військової ради фронту М. О. Бурмистенко і начальник штабу фронту генерал-майор В. І. Тупиков. 1941 p.
Червона Армія затримала наступ фашистських полчищ на Київському напрямку на два з половиною місяці. Війська 5-ї армії, що нависали з півночі над флангом і тилом групи армій «Південь», не дозволили ворогові зняти з цієї ділянки фронту і з-під Києва жодної з 17 піхотних диві
зій для використання їх на інших напрямках. Героїчна оборона Києва і Одеси затримала наступ противника в напрямку Харкова і Донбасу до кінця вересня 1941 року. У боях на підступах до столиці України було розгромлено 10 добірних дивізій противника, знищено понад 100 тис. гітлерівських солдатів і офіцерів, 1-а танкова група генерала Клейста до кінця серпня втратила на підступах до Києва 50 проц. своїх танків.
В результаті тривалої оборони Києва, як і Ленінграда, Одеси, Смоленська та інших міст, Радянська країна дістала певний виграш у часі для того, щоб відмобілізувати і розгорнути війська Червоної Армії, евакуювати промисловість і матеріальні ресурси в глибинні райони.
Зупинивши гітлерівців на підступах до столиці України,, війська Швденно-Західного фронту тим самим надали дійову допомогу військам, які виснажували і знекровлювали противника, на головному, Смоленсько-Московському напрямку. Гітлерівське командування не могло продовжувати наступ на Москву доти, поки над правим флангом групи армій «Центр» нависала загроза Київсько-Гомельського плацдарму. Тривала оборона радянськими військами Київського укріпленого району була однією з причин того, що гітлерівське командування змогло розгорнути свій авантюристичний наступ на Москву лише у жовтні 1941 року.
Героїчні захисники Києва з честю виконали свій обов'язок перед Батьківщиною.