Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З перших днів Великої Вітчизняної війни радянська кінематографія з честю виконувала свій патріотичний обов'язок.
Київська кіностудія художніх фільмів приступила до роботи в Ашхабаді, студія наукових і технічних фільмів - у Ташкенті. Підпорядкувавши всі свої творчі сили вимогам воєнного часу, київські кінопрацівники почали на новому місці виробництво короткометражних фільмів - кіноновел. У цих творах лунав гнівний
голос радянського народу, що став на захист Соціалістичної Вітчизни. У травні 1942 року Київська кіностудія в Ашхабаді випустила три кіноновели: «Квартал № 14», «Сині скелі» і «Маяк», які увійшли до «Бойового кінозбірника» № 9.
Фільм «Квартал № 14», поставлений І. Савченком за сценарієм С. Лазуріна, розповідав про злодіяння фашистських загарбників у Польщі, про стійкість польських патріотів, які чинили героїчний опір ворогові.
Фільм «Сині скелі» режисера В. Брауна і сценаристів Л. Смирнової і Ш. Гергеля відтворював подвиг чехословацьких патріотів, які знищили каральний загін фашистів.
Просту радянську жінку-патріотку показує фільм «Маяк», поставлений М. Донським за сценарієм П. Северова. Роль матері Євдокії Клименко виконала артистка В. Миронова. У цьому образі розкриваються благородні риси радянської жінки. У кульмінаційній сцені Євдокія підпалює свою хату, щоб дати сигнал військовому судну, яке мало висадити десант у тилу ворога.
Бойові кінозбірники користувалися великою популярністю, оскільки їх зміст був співзвучний настроям і почуттям мільйонів радянських людей. На екрани країни було випущено багато довоєнних фільмів Київської студії, зокрема «Щорс», «Вершники», «Богдан Хмельницький», «Велике життя», «Сорочинський ярмарок», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка».
Одночасно митці українського кіно працювали над створенням нових фільмів. У 1942 році Київська кіностудія спільно з Ташкентською і Ашхабадською студіями випустила два фільми, присвячені героїці громадянської війни: «Олександр Пархоменко» режисера Л. Лукова і «Як гартувалася сталь» режисера М. Донського. А в 1943 році вийшли фільми, присвячені боротьбі українського народу з фашистськими загарбниками,- «Партизани в степах України» І. Савченка за сценарієм О. Корнійчука, «Райдуга» М. Донського за сценарієм В. Василевської. У цих фільмах знайшов відображення керований Комуністичною партією могутній партизанський рух, що був гнівною відповіддю народу на спробу фашистів загарбати радянську землю, підкорити собі радянських людей.
Наприкінці 1943 року О. Довженко разом з режисерами Ю. Солнцевою і О. Авдєєнком завершив роботу над великим художньо-документальним фільмом «Битва за нашу Радянську Україну». Картина показувала розорену ворогом, стражденну Україну, збуджувала ненависть до загарбників, які порушили її мирне творче життя. Пристрасний протест проти злодіянь і насильств ворога поєднувався у фільмі з непохитною вірою в кінцеву перемогу радянського народу, в майбутнє соціалістичної України, якій Червона Армія несла визволення. Дикторський текст до фільму Довженко написав сам.
Фільм «Перемога на Правобережній Україні», створений О. Довженком і Ю. Солнцевою в 1945 році, став хвилюючим художньо-історичним документом, що розповідав про торжество українського народу, який вигнав із своєї землі за допомогою великого російського та інших братніх народів фашистських окупантів, про трудовий ентузіазм українського народу, який приступив до відбудови зруйнованих міст і сіл.
Війна вже наближалася до кінця, коли на Київській кіностудії, що повернулася з евакуації, був закінчений фільм «Нескорені», поставлений М. Донським. Сценарій написав Б. Горбатов за своєю повістю під тією ж назвою. У фільмі з великою художньою силою розкривалася моральна краса радянських людей. В образі головного героя - старого робітника Тараса Яценка - артист А. Бучма показав типові риси характеру нашого сучасника, людини, в якій величезна любов до життя поєднується з мудрістю, оптимізмом, здатністю до кінця боротися за свої переконання.
Київські кінематографісти, незважаючи на труднощі воєнного часу та евакуацію, виправдали довір'я народу і партії. За роки війни вони створили ряд творів, в яких знайшли художнє відображення чудові риси радянської людини: її героїзм, самовідданість, безмежна віра в правоту і непереможність справи будівництва комунізму.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 42 з 42
Кіно
З перших днів Великої Вітчизняної війни радянська кінематографія з честю виконувала свій патріотичний обов'язок.
Київська кіностудія художніх фільмів приступила до роботи в Ашхабаді, студія наукових і технічних фільмів - у Ташкенті. Підпорядкувавши всі свої творчі сили вимогам воєнного часу, київські кінопрацівники почали на новому місці виробництво короткометражних фільмів - кіноновел. У цих творах лунав гнівний
Фільм «Квартал № 14», поставлений І. Савченком за сценарієм С. Лазуріна, розповідав про злодіяння фашистських загарбників у Польщі, про стійкість польських патріотів, які чинили героїчний опір ворогові.
Фільм «Сині скелі» режисера В. Брауна і сценаристів Л. Смирнової і Ш. Гергеля відтворював подвиг чехословацьких патріотів, які знищили каральний загін фашистів.
Просту радянську жінку-патріотку показує фільм «Маяк», поставлений М. Донським за сценарієм П. Северова. Роль матері Євдокії Клименко виконала артистка В. Миронова. У цьому образі розкриваються благородні риси радянської жінки. У кульмінаційній сцені Євдокія підпалює свою хату, щоб дати сигнал військовому судну, яке мало висадити десант у тилу ворога.
Бойові кінозбірники користувалися великою популярністю, оскільки їх зміст був співзвучний настроям і почуттям мільйонів радянських людей. На екрани країни було випущено багато довоєнних фільмів Київської студії, зокрема «Щорс», «Вершники», «Богдан Хмельницький», «Велике життя», «Сорочинський ярмарок», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка».
Одночасно митці українського кіно працювали над створенням нових фільмів. У 1942 році Київська кіностудія спільно з Ташкентською і Ашхабадською студіями випустила два фільми, присвячені героїці громадянської війни: «Олександр Пархоменко» режисера Л. Лукова і «Як гартувалася сталь» режисера М. Донського. А в 1943 році вийшли фільми, присвячені боротьбі українського народу з фашистськими загарбниками,- «Партизани в степах України» І. Савченка за сценарієм О. Корнійчука, «Райдуга» М. Донського за сценарієм В. Василевської. У цих фільмах знайшов відображення керований Комуністичною партією могутній партизанський рух, що був гнівною відповіддю народу на спробу фашистів загарбати радянську землю, підкорити собі радянських людей.
Наприкінці 1943 року О. Довженко разом з режисерами Ю. Солнцевою і О. Авдєєнком завершив роботу над великим художньо-документальним фільмом «Битва за нашу Радянську Україну». Картина показувала розорену ворогом, стражденну Україну, збуджувала ненависть до загарбників, які порушили її мирне творче життя. Пристрасний протест проти злодіянь і насильств ворога поєднувався у фільмі з непохитною вірою в кінцеву перемогу радянського народу, в майбутнє соціалістичної України, якій Червона Армія несла визволення. Дикторський текст до фільму Довженко написав сам.
Фільм «Перемога на Правобережній Україні», створений О. Довженком і Ю. Солнцевою в 1945 році, став хвилюючим художньо-історичним документом, що розповідав про торжество українського народу, який вигнав із своєї землі за допомогою великого російського та інших братніх народів фашистських окупантів, про трудовий ентузіазм українського народу, який приступив до відбудови зруйнованих міст і сіл.
Війна вже наближалася до кінця, коли на Київській кіностудії, що повернулася з евакуації, був закінчений фільм «Нескорені», поставлений М. Донським. Сценарій написав Б. Горбатов за своєю повістю під тією ж назвою. У фільмі з великою художньою силою розкривалася моральна краса радянських людей. В образі головного героя - старого робітника Тараса Яценка - артист А. Бучма показав типові риси характеру нашого сучасника, людини, в якій величезна любов до життя поєднується з мудрістю, оптимізмом, здатністю до кінця боротися за свої переконання.
Київські кінематографісти, незважаючи на труднощі воєнного часу та евакуацію, виправдали довір'я народу і партії. За роки війни вони створили ряд творів, в яких знайшли художнє відображення чудові риси радянської людини: її героїзм, самовідданість, безмежна віра в правоту і непереможність справи будівництва комунізму.