Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З наближенням фронту і посиленням воєнної загрози столиці Радянської України Київська партійна організація розпочала евакуацію в східні райони країни заводів, фабрик, державного майна, учбових закладів. Починаючи з 7 липня протягом двох місяців у Києві було демонтовано і відправлено в різні райони східних областей Радянського Союзу 197 великих підприємств. У місті залишились лише ті заводи і фабрики, без яких неможливо було забезпечити оборону і нормальне життя трудящих.
В роботі по демонтажу і навантаженню промислового устаткування в залізничні ешелони робітники проявляли безприкладний трудовий героїзм. У неймовірно тяжких умовах вони працювали цілодобово протягом кількох днів і навіть тижнів. Так, на підприємствах Шевченківського району через відсутність механічних засобів були вручну демонтовані і навантажені у вагони чотири підйомні крани, чотири парові мотори вагою по 10-12 т кожний, три парові преси вагою 5-10 т кожний. Всього з цих підприємств протягом 40 днів було вивезено 1100 вагонів устаткування. Завод «Транссигнал» був повністю демонтований і навантажений у вагони протягом чотирьох днів, фабрика штучного волокна «Київволокно»-протягом восьми днів.
Організовано була проведена евакуація в глиб країни наукових, учбових та культурно-освітніх установ, а також основного складу кваліфікованих робітників, наукових працівників та радянської інтелігенції. Всього евакуювалось з Києва понад 350 тис. чоловік.
Перебазування людських контингентів і підприємств у глибокий тил не дало можливості ворогові використати їх у своїх цілях, як це було в Західній Європі. Внаслідок успішної евакуації були в значній мірі збережені основні фонди промислового устаткування, забезпечене швидке відновлення продуктивних сил країни, зміцнення її воєнного потенціалу, що заклало економічні основи розгрому німецько-фашистських загарбників.
За ініціативою трудящих Києва вже в перші дні війни розгорнувся всенародний рух за створення фонду оборони, який в роки Вітчизняної війни відіграв важливу роль у справі мобілізації всіх ресурсів країни на розгром ворога. Робітники і службовці на всіх підприємствах міста ухвалювали постанови про відрахування частини заробітної плати у фонд оборони, здавали у цей фонд золоті, срібні та інші коштовні речі і облігації державних позик. Збори колективу Дарницького вагоноремонтного заводу ухвалили щомісяця відраховувати одноденний заробіток у фонд оборони та звернулись з проханням до Радянського уряду припинити на час війни проведення тиражів виграшів по державних позиках і збережені кошти передати у фонд оборони країни.
У ці тяжкі дні комсомольці проводили недільники, відраховували у фонд оборони частину заробітку. 17 серпня 1941 року у Першому всесоюзному недільнику взяло участь понад 40 тис. юнаків і дівчат Києва. Вони заробили 300 тис. крб., зібрали 25 т кольорового металолому та передали все у фонд оборони.
Особливою любов'ю і піклуванням радянські люди оточили поранених бійців, героїчних захисників Соціалістичної Вітчизни. Крім цінних подарунків, трудящі Києва на кінець серпня внесли на рахунок Червоного Хреста близько 1 млн. крб.3 За ініціативою активісток Червоного Хреста в усіх районах міста і пристанційних пунктах було створено 114 медичних пунктів швидкої допомоги і багато пунктів харчування для обслуговування воїнів Червоної Армії. Понад 2 тис. жінок, об'єднаних у 264 санітарні ланки і 23 санітарні дружини, надавали допомогу пораненим бійцям, які прибували у місто.
За прикладом Москви і Ленінграда на початку липня на заводах і фабриках столиці Радянської України почали створюватись загони народного ополчення, в які вступали чоловіки і жінки, старики і молодь, робітники і службовці, наукові працівники і студенти. 8 липня у Києві за ініціативою партійних та комсомольських організацій було створено 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення, що налічували 32 800 бійців. Народне ополчення протягом короткого часу стало грізною силою для ворога і вірним помічником Червоної Армії у героїчній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.
З наближенням лінії фронту до Києва участь населення міста у боротьбі проти гітлерівських загарбників набирала ще більш масових і активних форм. Це проявлялося у будівництві воєнно-оборонних рубежів, посиленому військовому навчанні всього населення, оборонних боях з передовими частинами ворога і, нарешті, в підготовці та створенні комуністичного підпілля.
На заклик міської партійної організації вже ЗО червня на будівництві оборонних рубежів працювало понад 50 тис., а через три дні - вже 160 тис.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 3 з 42
промислових і сільськогосподарських підприємств, сировини та інших матеріально-культурних цінностей. З наближенням фронту і посиленням воєнної загрози столиці Радянської України Київська партійна організація розпочала евакуацію в східні райони країни заводів, фабрик, державного майна, учбових закладів. Починаючи з 7 липня протягом двох місяців у Києві було демонтовано і відправлено в різні райони східних областей Радянського Союзу 197 великих підприємств. У місті залишились лише ті заводи і фабрики, без яких неможливо було забезпечити оборону і нормальне життя трудящих.
Організовано була проведена евакуація в глиб країни наукових, учбових та культурно-освітніх установ, а також основного складу кваліфікованих робітників, наукових працівників та радянської інтелігенції. Всього евакуювалось з Києва понад 350 тис. чоловік.
Перебазування людських контингентів і підприємств у глибокий тил не дало можливості ворогові використати їх у своїх цілях, як це було в Західній Європі. Внаслідок успішної евакуації були в значній мірі збережені основні фонди промислового устаткування, забезпечене швидке відновлення продуктивних сил країни, зміцнення її воєнного потенціалу, що заклало економічні основи розгрому німецько-фашистських загарбників.
За ініціативою трудящих Києва вже в перші дні війни розгорнувся всенародний рух за створення фонду оборони, який в роки Вітчизняної війни відіграв важливу роль у справі мобілізації всіх ресурсів країни на розгром ворога. Робітники і службовці на всіх підприємствах міста ухвалювали постанови про відрахування частини заробітної плати у фонд оборони, здавали у цей фонд золоті, срібні та інші коштовні речі і облігації державних позик. Збори колективу Дарницького вагоноремонтного заводу ухвалили щомісяця відраховувати одноденний заробіток у фонд оборони та звернулись з проханням до Радянського уряду припинити на час війни проведення тиражів виграшів по державних позиках і збережені кошти передати у фонд оборони країни.
У ці тяжкі дні комсомольці проводили недільники, відраховували у фонд оборони частину заробітку. 17 серпня 1941 року у Першому всесоюзному недільнику взяло участь понад 40 тис. юнаків і дівчат Києва. Вони заробили 300 тис. крб., зібрали 25 т кольорового металолому та передали все у фонд оборони.
Особливою любов'ю і піклуванням радянські люди оточили поранених бійців, героїчних захисників Соціалістичної Вітчизни. Крім цінних подарунків, трудящі Києва на кінець серпня внесли на рахунок Червоного Хреста близько 1 млн. крб.3 За ініціативою активісток Червоного Хреста в усіх районах міста і пристанційних пунктах було створено 114 медичних пунктів швидкої допомоги і багато пунктів харчування для обслуговування воїнів Червоної Армії. Понад 2 тис. жінок, об'єднаних у 264 санітарні ланки і 23 санітарні дружини, надавали допомогу пораненим бійцям, які прибували у місто.
За прикладом Москви і Ленінграда на початку липня на заводах і фабриках столиці Радянської України почали створюватись загони народного ополчення, в які вступали чоловіки і жінки, старики і молодь, робітники і службовці, наукові працівники і студенти. 8 липня у Києві за ініціативою партійних та комсомольських організацій було створено 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення, що налічували 32 800 бійців. Народне ополчення протягом короткого часу стало грізною силою для ворога і вірним помічником Червоної Армії у героїчній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.
З наближенням лінії фронту до Києва участь населення міста у боротьбі проти гітлерівських загарбників набирала ще більш масових і активних форм. Це проявлялося у будівництві воєнно-оборонних рубежів, посиленому військовому навчанні всього населення, оборонних боях з передовими частинами ворога і, нарешті, в підготовці та створенні комуністичного підпілля.
На заклик міської партійної організації вже ЗО червня на будівництві оборонних рубежів працювало понад 50 тис., а через три дні - вже 160 тис.