Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Серед відважних захисників столиці були 65-річний робітник фабрики ім. Карла Маркса Семеновський,
комсомолець-ополченець Сирота, секретар факультетської комсомольської організації Київського сільськогосподарського інституту В. Д. Давидов. Героїчно віддали своє життя у боях під Києвом кадровий робітник термосного заводу Я. А. Гондлях, секретар комсомольської організації лісотехнічного інституту Олег Кондратьев та його брат Вадим, секретар курсового комсомольського бюро Леонід Богуш та багато інших.
Полум'яний патріотизм, безмежну любов до Соціалістичної Батьківщини, мужність та відвагу проявила радянська молодь в період оборони Києва і особливо в боях у Голосіївському лісі. Так, медсестра Надія Скачко під вогнем ворога винесла з поля бою кілька десятків поранених бійців. Тяжко поранена, вона заявила: «Умру разом з тими, хто захищає рідний Київ, а з поля бою не піду». За мужність і відвагу Н. Скачко була нагороджена орденом Леніна. Мужньо боролася з ворогом медсестра Катерина Мухіна, яка винесла з поля бою 28 поранених бійців і командирів та загинула в бою. Безстрашність в боях за своє рідне місто проявила 16-річна дочка коваля «Арсеналу» Скворчинська, яка, будучи санітаркою артилерійського дивізіону, врятувала десятки поранених бійців та командирів і була представлена командуванням до урядової нагороди.
Під Києвом розпочала свій бойовий шлях юна захисниця Вітчизни Марія Бо- ровиченко, яку бійці любовно називали «Машенькою з Мишоловки». В одному з боїв у Голосіївському лісі, подаючи допомогу пораненим, вона застрелила двох фашистів і одного взяла в полон. Медаль «За бойові заслуги», одержана нею за цей бій, була її першою нагородою. М. С. Боровиченко посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Мужність і відвагу проявили в боях за Київ екіпажі бронепоїздів київських ополченців під командуванням А. С. Тихохода і Л. В. Василевського. Курсуючи по залізничних магістралях, вони надавали дійову допомогу радянським військам.
Під час серпневих боїв, коли створилася загроза Дарницькому залізничному мосту, ополченці Печерського району при підтримці бронепоїзда під командуванням Л. В. Василевського, кораблів Дніпровської флотилії та батареї 714-го гаубичного полку контратакували і відкинули гітлерівців. У бою були тяжко поранені командир бронепоїзда Л. В. Василевський і сім ополченців. Командування взяв на себе комісар бронепоїзда С. П. Голованьов, секретар партійного комітету Київського залізничного вузла. Під його командуванням бронепоїзд відзначився в боях під Пироговом, Мишоловкою, Ворзелем, Ірпенем, Бобриком, Березанню. 6 серпня гітлерівці захопили залізничну станцію Жуляни, на якій залишився ешелон з цінним авіаустаткуванням. Бронепоїзд під командуванням А. С. Тихохода о 4-й годині ранку увірвався на станцію, шквальним вогнем вибив з неї гітлерівців і вивіз цей ешелон. Подібну ж операцію бронепоїзд провів і на станції Пост-Волинський.
Влітку і восени 1941 року трудящі Києва також допомагали Червоній Армії збройною боротьбою проти гітлерівських загарбників у тилу ворожих військ. З обороною міста зв'язаний початок партизанського руху на Київщині у роки Великої Вітчизняної війни.
З перших днів оборони столиці, в тилу гітлерівців діяли 13 партизанських загонів та два партизанські полки, створені Київською міською партійною організацією на початку липня. Вони налічували у своєму складі понад 4,5 тис. чоловік. У тилу загарбників у районі оборони Києва діяли також три партизанські загони в 450 чоловік, створені більшовиками Донецької області з донецьких шахтарів, два партизанські загони, організовані комуністами Харківської області, та один партизанський загін з Полтавської області.
Партизанські загони, що діяли в тилу ворога в період оборони столиці України, відзначились славними бойовими ділами.
Активно боровся Київський міський партизанський загін на чолі з командиром С. П. Осєчкіним (членом партії з 1918 року) і комісаром Г. П. Карнаухом (секретарем Уманського міськкому партії), який наприкінці липня 1941 року переправився в західні райони Київської області, захоплені гітлерівськими загарбниками. Партизани-кияни, свято шануючи лозунг-клятву героїв Великої Жовтневої соціалістичної революції і назвавши свій загін «Перемога або смерть», за період рейдів по тилах гітлерівців провели понад ЗО бойових операцій, внаслідок яких було знищено близько 2 тис. солдатів і офіцерів противника, 4 танки, 53 автомашини і захоплено великі трофеї.
Сміливі операції в тилу ворога протягом двох тижнів проводив партизанський загін з 150 народних месників Подільського району під
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 7 з 42
підрозділу, сформованого з робітників заводу ім. Дзержинського. Командир цього підрозділу - директор заводу М. Г. Авасафян, діставши шість поранень, відмовився від відправки у госпіталь і до останньої хвилини свого життя захищав рідний Київ.Серед відважних захисників столиці були 65-річний робітник фабрики ім. Карла Маркса Семеновський,
Полум'яний патріотизм, безмежну любов до Соціалістичної Батьківщини, мужність та відвагу проявила радянська молодь в період оборони Києва і особливо в боях у Голосіївському лісі. Так, медсестра Надія Скачко під вогнем ворога винесла з поля бою кілька десятків поранених бійців. Тяжко поранена, вона заявила: «Умру разом з тими, хто захищає рідний Київ, а з поля бою не піду». За мужність і відвагу Н. Скачко була нагороджена орденом Леніна. Мужньо боролася з ворогом медсестра Катерина Мухіна, яка винесла з поля бою 28 поранених бійців і командирів та загинула в бою. Безстрашність в боях за своє рідне місто проявила 16-річна дочка коваля «Арсеналу» Скворчинська, яка, будучи санітаркою артилерійського дивізіону, врятувала десятки поранених бійців та командирів і була представлена командуванням до урядової нагороди.
Під Києвом розпочала свій бойовий шлях юна захисниця Вітчизни Марія Бо- ровиченко, яку бійці любовно називали «Машенькою з Мишоловки». В одному з боїв у Голосіївському лісі, подаючи допомогу пораненим, вона застрелила двох фашистів і одного взяла в полон. Медаль «За бойові заслуги», одержана нею за цей бій, була її першою нагородою. М. С. Боровиченко посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Мужність і відвагу проявили в боях за Київ екіпажі бронепоїздів київських ополченців під командуванням А. С. Тихохода і Л. В. Василевського. Курсуючи по залізничних магістралях, вони надавали дійову допомогу радянським військам.
Під час серпневих боїв, коли створилася загроза Дарницькому залізничному мосту, ополченці Печерського району при підтримці бронепоїзда під командуванням Л. В. Василевського, кораблів Дніпровської флотилії та батареї 714-го гаубичного полку контратакували і відкинули гітлерівців. У бою були тяжко поранені командир бронепоїзда Л. В. Василевський і сім ополченців. Командування взяв на себе комісар бронепоїзда С. П. Голованьов, секретар партійного комітету Київського залізничного вузла. Під його командуванням бронепоїзд відзначився в боях під Пироговом, Мишоловкою, Ворзелем, Ірпенем, Бобриком, Березанню. 6 серпня гітлерівці захопили залізничну станцію Жуляни, на якій залишився ешелон з цінним авіаустаткуванням. Бронепоїзд під командуванням А. С. Тихохода о 4-й годині ранку увірвався на станцію, шквальним вогнем вибив з неї гітлерівців і вивіз цей ешелон. Подібну ж операцію бронепоїзд провів і на станції Пост-Волинський.
Влітку і восени 1941 року трудящі Києва також допомагали Червоній Армії збройною боротьбою проти гітлерівських загарбників у тилу ворожих військ. З обороною міста зв'язаний початок партизанського руху на Київщині у роки Великої Вітчизняної війни.
З перших днів оборони столиці, в тилу гітлерівців діяли 13 партизанських загонів та два партизанські полки, створені Київською міською партійною організацією на початку липня. Вони налічували у своєму складі понад 4,5 тис. чоловік. У тилу загарбників у районі оборони Києва діяли також три партизанські загони в 450 чоловік, створені більшовиками Донецької області з донецьких шахтарів, два партизанські загони, організовані комуністами Харківської області, та один партизанський загін з Полтавської області.
Партизанські загони, що діяли в тилу ворога в період оборони столиці України, відзначились славними бойовими ділами.
Активно боровся Київський міський партизанський загін на чолі з командиром С. П. Осєчкіним (членом партії з 1918 року) і комісаром Г. П. Карнаухом (секретарем Уманського міськкому партії), який наприкінці липня 1941 року переправився в західні райони Київської області, захоплені гітлерівськими загарбниками. Партизани-кияни, свято шануючи лозунг-клятву героїв Великої Жовтневої соціалістичної революції і назвавши свій загін «Перемога або смерть», за період рейдів по тилах гітлерівців провели понад ЗО бойових операцій, внаслідок яких було знищено близько 2 тис. солдатів і офіцерів противника, 4 танки, 53 автомашини і захоплено великі трофеї.
Сміливі операції в тилу ворога протягом двох тижнів проводив партизанський загін з 150 народних месників Подільського району під