Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Велику частину київського населення становили люди, що тимчасово перебували в місті. Так, щороку сюди приходили на заробітки майже 7 тис. чоловік. Війська, що перебували у літньому таборі біля Києва, становили понад ЗО тис., богомольців приходило в Київ від 50 до 80 тис., понад 60 тис. війська проходило через Київ і зупинялося в ньому на певний час. Щорічно на контракти приїжджало близько 10 тис. чоловік. Таким чином, у Києві протягом року тимчасово перебувало понад 180 тис. чоловік.
За підрахунками сучасників, у першій чверті XIX століття в місті було 59 невеликих заводів і 14 фабрик, на яких працювало 820 робітників. Щорічно продукція цих підприємств Обчислювалась в 738 тис. крб. сріблом. У 40-х роках металообробні заводи Києва збільшили випуск продукції з міді, заліза й чавуну і почали виробляти парові машини. Але переважали все ж підприємства, що переробляли сільськогосподарську сировину. Із значних київських підприємств можна назвати заводи сальних свічок купців Ходунова та Бубнова, стеариновий завод купця Фінке,
паровий і вальцьовий млин «Товариства Київського торгового борошномельного млина». Мед і пиво виробляли два підприємства: одне належало лаврі, друге - німецькій підданій X. Марр. Будівництво фортець і кам'яних будинків активізувало розвиток цегельної промисловості. У Києві налічувалося кілька цегельних заводів. Одним з найбільших був завод Ейсмана. В 1848 році на ньому працювало 150 робітників. Щорічно тут виробляли 3500 тис. штук цегли на суму 98 тис. крб. асигнаціями.
Великими цегельними заводами володіли київські промисловці С. Терехов,- річна продукція двох його заводів становила 4700 тис. цегли на суму 104600 крб.1,- і Альберхтам, підприємство якого щороку випускало 800 тис. штук цегли на суму 17 600 крб.. У Києві діяв також цегельно-кахльовий завод, що належав відомому багатію Гудим-Левковичу. В цей же період виникли металообробні заводи Дегтярьових, Доната, Личковського і К° та інші.
В другій чверті XIX століття на Правобережній Україні, зокрема в Київській губернії, швидко розвивається цукрова промисловість. Це зумовило перетворення Києва у найбільший в Росії центр торгівлі цукром.
На всіх підприємствах застосовувалася ручна праця. Робочий день тривав улітку з 4-ї години ранку до 8-ї години вечора, а взимку - з 6-ї ранку до 9-ї вечора. За таку каторжну працю робітники одержували мізерну заробітну плату, якої часто не вистачало, щоб прогодуватися. Так, на заводі Ейсмана робітники одержували від 2 до 4 крб. на місяць на поганеньких хазяйських харчах, на заводі Фінке - від 3 крб. 25 коп. до 6 карбованців.
У місті зростало й кустарно-ремісниче виробництво. В середині XIX століття тут налічувалося 6048 ремісників, серед яких було багато прийшлих з центральних губерній Росії, особливо мулярів, пічників і теслярів.
Будівництво нових заводів і фабрик, розширення уже існуючих підприємств і збільшення у зв'язку з цим випуску промислової продукції, майже половина якої збувалася за межами міста,- все це зумовило розвиток транспорту, і зокрема дніпровського пароплавства.
Перше акціонерне пароплавне товариство у Києві виникло в 1835 році. Йому належало кілька пароплавів. Вони перевозили поряд з іншими вантажами камінь для будівництва Київської фортеці й шосе Київ - Чернігів. У Києві були також окремі власники пароплавів - генерал Мальцев, поміщик Пусловський та інші. В 1858 році виникло «Товариство пароплавства по Дніпру», яке перевозило вантажі й пасажирів по Дніпру, Прип'яті, Десні.
Зв'язок з Петербургом і Москвою здійснювався кінною поштою. З 1828 року, в результаті клопотань київського генерал-губернатора П. Ф. Желтухіна, пошту в столицю відправляли тричі на тиждень. У 1835 році київський купець Киселівський організував «Контору диліжансів» для перевезення людей. Перші диліжанси з Києва відбули в червні 1835 року. Квиток до Москви коштував від 75 до 125 крб. А до Петербурга від 125 до 215 крб. Диліжанси з Києва відправлялися двічі на тиждень. Цим транспортом могли користуватися тільки багаті люди.
Після відкриття Одеського порту в 1794 році склалися сприятливі умови для збуту цукру, спирту і особливо пшениці, що посилило роль Києва в економічному житті Росії. Виросло значення Києва і як посередника в зовнішній торгівлі. Так, банківські обороти на контрактах, куди приїздило багато купців з Пруссії, Франції, Англії та інших країн, в 1836-1837 pp. становили 1,3 млн. сріблом, а 1845- 1849 pp. - в середньому 1,6 млн. карбованців.
Інтенсивне зростання промислового виробництва, поліпшення міських шляхів, розвиток транспорту, зокрема пароплавства, сприяло зміцненню торгових зв'язків
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 3 з 23
у Києві налічувалось уже 5665 приватних будинків. Зросла кількість кам'яних споруд - кам'яних триповерхових будинків було 17, двоповерхових - 181 (державних і приватних). У 1845 році населення міста становило 50 157 чоловік. За соціальним станом воно поділялось так: дворян - 9301 чоловік, духовенства - 2107, купців 3-х гільдій - 1325, міщан цехових - 21 851, поміщицьких селян і дворових - 4258, селян вільних - 2372 та інші. Крім того, в Києві постійно проживало понад 14 тгис. чоловік військових чинів. Отже, постійних мешканців у місті налічувалося, за даними київського губернатора Фундуклея, більш як 64 тис. чоловік.Велику частину київського населення становили люди, що тимчасово перебували в місті. Так, щороку сюди приходили на заробітки майже 7 тис. чоловік. Війська, що перебували у літньому таборі біля Києва, становили понад ЗО тис., богомольців приходило в Київ від 50 до 80 тис., понад 60 тис. війська проходило через Київ і зупинялося в ньому на певний час. Щорічно на контракти приїжджало близько 10 тис. чоловік. Таким чином, у Києві протягом року тимчасово перебувало понад 180 тис. чоловік.
За підрахунками сучасників, у першій чверті XIX століття в місті було 59 невеликих заводів і 14 фабрик, на яких працювало 820 робітників. Щорічно продукція цих підприємств Обчислювалась в 738 тис. крб. сріблом. У 40-х роках металообробні заводи Києва збільшили випуск продукції з міді, заліза й чавуну і почали виробляти парові машини. Але переважали все ж підприємства, що переробляли сільськогосподарську сировину. Із значних київських підприємств можна назвати заводи сальних свічок купців Ходунова та Бубнова, стеариновий завод купця Фінке,
паровий і вальцьовий млин «Товариства Київського торгового борошномельного млина». Мед і пиво виробляли два підприємства: одне належало лаврі, друге - німецькій підданій X. Марр. Будівництво фортець і кам'яних будинків активізувало розвиток цегельної промисловості. У Києві налічувалося кілька цегельних заводів. Одним з найбільших був завод Ейсмана. В 1848 році на ньому працювало 150 робітників. Щорічно тут виробляли 3500 тис. штук цегли на суму 98 тис. крб. асигнаціями.
Великими цегельними заводами володіли київські промисловці С. Терехов,- річна продукція двох його заводів становила 4700 тис. цегли на суму 104600 крб.1,- і Альберхтам, підприємство якого щороку випускало 800 тис. штук цегли на суму 17 600 крб.. У Києві діяв також цегельно-кахльовий завод, що належав відомому багатію Гудим-Левковичу. В цей же період виникли металообробні заводи Дегтярьових, Доната, Личковського і К° та інші.
В другій чверті XIX століття на Правобережній Україні, зокрема в Київській губернії, швидко розвивається цукрова промисловість. Це зумовило перетворення Києва у найбільший в Росії центр торгівлі цукром.
На всіх підприємствах застосовувалася ручна праця. Робочий день тривав улітку з 4-ї години ранку до 8-ї години вечора, а взимку - з 6-ї ранку до 9-ї вечора. За таку каторжну працю робітники одержували мізерну заробітну плату, якої часто не вистачало, щоб прогодуватися. Так, на заводі Ейсмана робітники одержували від 2 до 4 крб. на місяць на поганеньких хазяйських харчах, на заводі Фінке - від 3 крб. 25 коп. до 6 карбованців.
У місті зростало й кустарно-ремісниче виробництво. В середині XIX століття тут налічувалося 6048 ремісників, серед яких було багато прийшлих з центральних губерній Росії, особливо мулярів, пічників і теслярів.
Будівництво нових заводів і фабрик, розширення уже існуючих підприємств і збільшення у зв'язку з цим випуску промислової продукції, майже половина якої збувалася за межами міста,- все це зумовило розвиток транспорту, і зокрема дніпровського пароплавства.
Перше акціонерне пароплавне товариство у Києві виникло в 1835 році. Йому належало кілька пароплавів. Вони перевозили поряд з іншими вантажами камінь для будівництва Київської фортеці й шосе Київ - Чернігів. У Києві були також окремі власники пароплавів - генерал Мальцев, поміщик Пусловський та інші. В 1858 році виникло «Товариство пароплавства по Дніпру», яке перевозило вантажі й пасажирів по Дніпру, Прип'яті, Десні.
Зв'язок з Петербургом і Москвою здійснювався кінною поштою. З 1828 року, в результаті клопотань київського генерал-губернатора П. Ф. Желтухіна, пошту в столицю відправляли тричі на тиждень. У 1835 році київський купець Киселівський організував «Контору диліжансів» для перевезення людей. Перші диліжанси з Києва відбули в червні 1835 року. Квиток до Москви коштував від 75 до 125 крб. А до Петербурга від 125 до 215 крб. Диліжанси з Києва відправлялися двічі на тиждень. Цим транспортом могли користуватися тільки багаті люди.
Після відкриття Одеського порту в 1794 році склалися сприятливі умови для збуту цукру, спирту і особливо пшениці, що посилило роль Києва в економічному житті Росії. Виросло значення Києва і як посередника в зовнішній торгівлі. Так, банківські обороти на контрактах, куди приїздило багато купців з Пруссії, Франції, Англії та інших країн, в 1836-1837 pp. становили 1,3 млн. сріблом, а 1845- 1849 pp. - в середньому 1,6 млн. карбованців.
Інтенсивне зростання промислового виробництва, поліпшення міських шляхів, розвиток транспорту, зокрема пароплавства, сприяло зміцненню торгових зв'язків