Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
київської «Ложі з'єднаних слов'ян».
У жовтні 1830 року за наказом міністра освіти професорів Шапалінського, Білоусова та Ландражина за небезпечний на юнацтво вплив і за «непристойну поведінку» зняли з посади «з занесенням цих справ до їх паспортів, щоб подібним чином вони і в5 майбутньому не могли бути терпимими будь-де на службі в учбових закладах». К. В. ПІапалінському і Н. Г. Білоусову до кінця їх життя було заборонено займатися науково-педагогічною діяльністю.
Революційно настроєні дворяни шукали інших форм організації, щоб зібрати необхідні сили і підготувати їх до рішучого удару по царизму. Ще в 1816 році в Петербурзі виникла перша таємна політична організація «Союз порятунку», у 1818 році замість нього створюється «Союз благоденства». До цієї організації належала значна група ліберальних дворян, які думали оновити життя Росії мирним шляхом, але було немало й таких, хто мріяв про повалення царизму і скасування кріпацтва.
Відомо, що основну масу декабристів становили військові чини. Саме на Україні була розташована 2-а армія, серед офіцерів якої були члени перших декабристських організацій. Київ став місцем їх зустрічей.
Протягом 1817-1820 pp. у Києві жив і працював у «почесному засланні» начальник штабу 4-го корпусу, генерал-майор М. Ф. Орлов, активний діяч «Союзу порятунку» і «Союзу благоденства». Він очолив перший гурток прогресивно настроєної молоді, який виник у цей час. М. Орлов уміло використав особливості київського життя, де не існувало ще пильного поліцейського нагляду і менше було старих консерваторів, що всіляко захищали кріпосну Росію. Зокрема Контрактовий ярмарок давав йому зручний привід для зустрічей і знайомства з широким колом людей, що приїжджали до Києва.
Згадуючи про свої перші київські зустрічі з високоосвіченими дворянами, які в гострій формі осуджували содіально-економічний і політичний режим тодішньої Росії, С. Г. Волконський, один з активних членів гуртка, писав у своїх спогадах, що він лише тоді повною мірою збагнув, «...що життя й діла їхні мають бути присвячені користі Вітчизни й громадянським перетворенням, щоб поставити Росію на рівень... тих держав, у яких основою була не влада деспотів, а права людини й народів».
Людина великого розуму й невичерпної енергії, М. Орлов за роки перебування в Києві провів велику просвітительську роботу. Він засуджував аракчеєвський режим і мріяв мати в Росії письменну армію, яка була б свідомим захисником Вітчизни. Здійснюючи свій задум, Орлов організував школи грамоти для солдат і їх дітей: За свідченням декабриста М. І. Тургенева, М. Орлов так захопився у Києві солдатськими школами, що віддавав їм увесь свій вільний час, всю свою заробітну платню і значну частину свого прибутку з маєтку.
У створеній Орловим школі «взаємного навчання» дітей і дорослих учнів спочатку вчили читати й писати, а потім їм викладали арифметику, історію, географію, малювання і закон божий. Авторитет школи зростав надзвичайно швидко. Якщо в перший рік існування школи в ній навчалося 40 учнів, то в 1819 році їх стало 800, а в 1820, як свідчить сучасник І. В. Мартос, учнів було 1800 чоловік. Таких шкіл у Києві діяло три.
М. Ф. Орлов, спираючись на власний досвід і на практику роботи подібних зарубіжних шкіл, розробив спеціальні таблиці, на яких написав літери й народні поговірки, й за їх допомогою прискореним темпом навчав своїх учнів грамоти. Ентузіасти цієї справи приїздили до Києва з різних кінців Російської імперії.
Роботою шкіл взаємного навчання та їх організаторами зацікавилися в урядових колах. У їх діяльності побачили загрозу для царської Росії, і в листопаді 1820 року Олександр І наказав всі таблиці відібрати, надіслати їх до Петербурга й заборонити користуватися ними в школах. Важливій, прогресивній справі було завдано непоправного удару.
Дізнавшись, що організатором шкіл у Києві був все той же «невгамовний» Орлов і що навколо нього групується прогресивне київське дворянство, Олександр І відправив Орлова у друге «почесне» заслання до Кишинева на посаду командира 16-ї дивізії 2-ї армії.
У 1820-х роках Київ став одним з найважливіших центрів політичної думки всієї України. Після утворення в 1818 році Тульчинської управи «Союзу благоденства» на чолі з П.. І. Пестелем всі зібрання його однодумців, обговорення всіх найважливіших політичних документів, написаних декабристами, відбувалися в Києві, якому поряд з Петербургом і Москвою декабристи відводили важливе місце у своїх стратегічних планах.
У Києві декабристи не раз зустрічалися в будинку прославленого героя Вітчизняної війни 1812 року генерала М. Раєвського по Олександрівській вулиці (тепер вул. Кірова, 14), який щиро співчував прогресивним думкам і намірам молодої Росії. Сім'я Раєвських була тісно зв'язана з декабристським рухом. Старша дочка генерала Раєвського вийшла заміж за декабриста М. Ф. Орлова, молодша - Марія - за декабриста С. Г. Волконського. За ним вона поїхала і в Сибір. Її мужність оспівав
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 7 з 23
з'єднаних слов'ян», які лишилися вірними своїм переконанням і далі виступали активними пропагандистами передової, прогресивної ідеології, докладали багато зусиль для активізації антикріпосницької діяльності молодого покоління. Це, зокрема, К. В. Шапалінський (директор Ніжинської гімназії вищих наук, а до того - вчитель Київської гімназії), який з кінця 1818 по січень 1821 року входив у «Ложу з'єднаних слов'ян», а також професори Ніжинської гімназії І. Я. Ландражин та Н. Г. Білоусов, що раніше теж належали до У жовтні 1830 року за наказом міністра освіти професорів Шапалінського, Білоусова та Ландражина за небезпечний на юнацтво вплив і за «непристойну поведінку» зняли з посади «з занесенням цих справ до їх паспортів, щоб подібним чином вони і в5 майбутньому не могли бути терпимими будь-де на службі в учбових закладах». К. В. ПІапалінському і Н. Г. Білоусову до кінця їх життя було заборонено займатися науково-педагогічною діяльністю.
Революційно настроєні дворяни шукали інших форм організації, щоб зібрати необхідні сили і підготувати їх до рішучого удару по царизму. Ще в 1816 році в Петербурзі виникла перша таємна політична організація «Союз порятунку», у 1818 році замість нього створюється «Союз благоденства». До цієї організації належала значна група ліберальних дворян, які думали оновити життя Росії мирним шляхом, але було немало й таких, хто мріяв про повалення царизму і скасування кріпацтва.
Відомо, що основну масу декабристів становили військові чини. Саме на Україні була розташована 2-а армія, серед офіцерів якої були члени перших декабристських організацій. Київ став місцем їх зустрічей.
Протягом 1817-1820 pp. у Києві жив і працював у «почесному засланні» начальник штабу 4-го корпусу, генерал-майор М. Ф. Орлов, активний діяч «Союзу порятунку» і «Союзу благоденства». Він очолив перший гурток прогресивно настроєної молоді, який виник у цей час. М. Орлов уміло використав особливості київського життя, де не існувало ще пильного поліцейського нагляду і менше було старих консерваторів, що всіляко захищали кріпосну Росію. Зокрема Контрактовий ярмарок давав йому зручний привід для зустрічей і знайомства з широким колом людей, що приїжджали до Києва.
Згадуючи про свої перші київські зустрічі з високоосвіченими дворянами, які в гострій формі осуджували содіально-економічний і політичний режим тодішньої Росії, С. Г. Волконський, один з активних членів гуртка, писав у своїх спогадах, що він лише тоді повною мірою збагнув, «...що життя й діла їхні мають бути присвячені користі Вітчизни й громадянським перетворенням, щоб поставити Росію на рівень... тих держав, у яких основою була не влада деспотів, а права людини й народів».
Людина великого розуму й невичерпної енергії, М. Орлов за роки перебування в Києві провів велику просвітительську роботу. Він засуджував аракчеєвський режим і мріяв мати в Росії письменну армію, яка була б свідомим захисником Вітчизни. Здійснюючи свій задум, Орлов організував школи грамоти для солдат і їх дітей: За свідченням декабриста М. І. Тургенева, М. Орлов так захопився у Києві солдатськими школами, що віддавав їм увесь свій вільний час, всю свою заробітну платню і значну частину свого прибутку з маєтку.
У створеній Орловим школі «взаємного навчання» дітей і дорослих учнів спочатку вчили читати й писати, а потім їм викладали арифметику, історію, географію, малювання і закон божий. Авторитет школи зростав надзвичайно швидко. Якщо в перший рік існування школи в ній навчалося 40 учнів, то в 1819 році їх стало 800, а в 1820, як свідчить сучасник І. В. Мартос, учнів було 1800 чоловік. Таких шкіл у Києві діяло три.
М. Ф. Орлов, спираючись на власний досвід і на практику роботи подібних зарубіжних шкіл, розробив спеціальні таблиці, на яких написав літери й народні поговірки, й за їх допомогою прискореним темпом навчав своїх учнів грамоти. Ентузіасти цієї справи приїздили до Києва з різних кінців Російської імперії.
Роботою шкіл взаємного навчання та їх організаторами зацікавилися в урядових колах. У їх діяльності побачили загрозу для царської Росії, і в листопаді 1820 року Олександр І наказав всі таблиці відібрати, надіслати їх до Петербурга й заборонити користуватися ними в школах. Важливій, прогресивній справі було завдано непоправного удару.
Дізнавшись, що організатором шкіл у Києві був все той же «невгамовний» Орлов і що навколо нього групується прогресивне київське дворянство, Олександр І відправив Орлова у друге «почесне» заслання до Кишинева на посаду командира 16-ї дивізії 2-ї армії.
У 1820-х роках Київ став одним з найважливіших центрів політичної думки всієї України. Після утворення в 1818 році Тульчинської управи «Союзу благоденства» на чолі з П.. І. Пестелем всі зібрання його однодумців, обговорення всіх найважливіших політичних документів, написаних декабристами, відбувалися в Києві, якому поряд з Петербургом і Москвою декабристи відводили важливе місце у своїх стратегічних планах.
У Києві декабристи не раз зустрічалися в будинку прославленого героя Вітчизняної війни 1812 року генерала М. Раєвського по Олександрівській вулиці (тепер вул. Кірова, 14), який щиро співчував прогресивним думкам і намірам молодої Росії. Сім'я Раєвських була тісно зв'язана з декабристським рухом. Старша дочка генерала Раєвського вийшла заміж за декабриста М. Ф. Орлова, молодша - Марія - за декабриста С. Г. Волконського. За ним вона поїхала і в Сибір. Її мужність оспівав